Ухвала

від 21.12.2016 по справі 810/2678/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2678/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Березанський комбінат комунальних підприємств» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2016 року Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Березанський комбінат комунальних підприємств» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 58800,00 грн. та пені у сумі 3469,20 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції від 23.02.2006 року № 3483-ІV) підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, що відповідачем не було виконано.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Комунальне підприємство «Березанський комбінат комунальних підприємств» зареєстровано в якості юридичної особи 05.06.1998 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 03803768, місцезнаходження юридичної особи: 07540, Київська область, місто Березань, вулиця Леніна, будинок 30, що підтверджується Спеціальним витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.08.2016 року (а.с.17-19).

Згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції від 23.02.2006 року № 3483-ІV) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції від 23.02.2006 року № 3483-ІV) і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції від 23.02.2006 року № 3483-ІV) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції від 23.02.2006 року № 3483-ІV)порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється входячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2016 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі: 58800,00 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується документом - звіт за формою 10-ПІ №1771 від 11.02.2016 року за 2015 рік (Додаток № 1) та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій (Додаток № 2).

Розмір пені у сумі 3469,20 грн. підтверджується Розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій (Додаток № 2).

Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі 62269,20 грн.

Позивач вважає, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції від 23.02.2006 року № 3483-ІV) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції від 23.02.2006 року № 3483-ІV) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції від 23.02.2006 року № 3483-ІV) визначено, що метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції від 23.02.2006 року № 3483-ІV) встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції від 23.02.2006 року № 3483-ІV) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на повідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, зайняте інвалідом.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено для підприємств, установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

За приписами ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.101992 року №2694-ХІІ, підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція щодо відсутності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у випадку виконання суб'єктом господарювання приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», викладена в постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 року (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17316897) та від 02.04.2013 року (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30604032).

Позивачем надано розрахунок суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, згідно якого середня річна заробітна плата штатного працівника складає 29400,00 грн., а сума адміністративно-господарських санкцій становить 58800,00 грн., сума пені за порушення термінів сплати санкцій за період з 16.04.2016 року по 11.08.2016 року включно складає 3469,20 грн. (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що у 2015 році Комунальним підприємством «Березанський комбінат комунальних підприємств» створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, надано державній службі зайнятості і Фонду соціального захисту інвалідів інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, та звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, складеного відповідачем за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, відповідачем самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, що працювали у 2015 році - 41 особа, з них у рядку 02 середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) зазначено « - »; у рядку 03 кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 2 особи; у рядку 04 фонд оплати праці 1205,40 тис. грн.; у рядку 05 середньорічна заробітна плата штатного працівника 29400,00 грн.; у рядку 06 сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів проставлено прочерк (а.с.6).

Вказаний звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою 10-ПІ був поданий відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів разом із супровідним листом №26 від 04.02.2016 року, яким відповідач додатково повідомив, що на підприємстві відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у встановленому законом порядку створено дві штатні одиниці прибиральник території та машиніст прибиральних машин, про що свідчить Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2015 рік; в період з січня по листопад 2015 року ці штатні одиниці були вакантними, оскільки відсутні відповідні кандидатури, а з 07.12.2015 року підприємством працевлаштовано на роботу працівника інваліда ІІ групи на посаду прибиральника службових приміщень та залишається вакантною посада машиніста (а.с.43).

Також, у вищевказаному листі відповідачем зазначено, що підприємством виконувались всі необхідні дії по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів: подавалась інформація про попит на робочу силу (вакансії), працевлаштовано працівника інваліда на вакантну посаду.

Отже, відповідачем створено два робочих місця для працевлаштування інвалідів та з метою працевлаштування на підприємстві осіб з обмеженими фізичними можливостями на виконання вищевказаних вимог законодавства України було подано до Березанського міського центру зайнятості Звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою 3-ПН від 05.01.2015, від 02.02.2015, віл 02.03.2015, від 01.04.2015, від 05.05.2015, від 02.06.2015, від 01.07.2015, від 03.08.2015, від 01.09.2015 від 01.10.2015, від 02.11.2015, від 01.12.2015 на посади прибиральника території та машиніста прибиральних машин (а.с.46-57).

Відповідно до листа Березанського міського центру зайнятості №125/02 від 18.05.2016 року вбачається, що КП «Березанський комбінат комунальних підприємств» подавались звіти ф. №3-ПН (Інформація про попит на робочу силу (вакансії) протягом 2015 року із зазначенням вакансій для інвалідів, однак безробітні на вакансії відповідача - прибиральник території та машиніст прибиральних машин центром зайнятості не направлялись, так як згідно індивідуальної програми реабілітації інвалідів та довідок до акту МСЕК безробітні не відповідали вимогам вакансій, фактів відмови роботодавця у прийнятті інвалідів на роботу не було (а.с.81).

Вбачається, що відповідачем щомісячно протягом 2015 року направлялась звітність за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу(вакансії)» до територіального центру зайнятості, проте останнім не було направлено для працевлаштування на підприємстві відповідача інвалідів у зв'язку з відсутністю на обліку осіб, які б відповідали вимогам заявленої відповідачем вакансії для працевлаштування інваліда, з приводу чого суд зазначає таке.

Разом з тим, у 2015 році ним було працевлаштовано одного інваліда на посаду прибиральника службових приміщень, а саме відповідачем було прийнято на роботу ОСОБА_3, інваліда ІІ-ї групи з 07.12.2015 року на посаду прибиральника службових приміщень до відділу Саночистки на умовах неповного робочого дня, в підтвердження чого до суду надано копію наказу №157 к від 04.12.2015 року «Про прийняття на основне місце роботи» (а.с.59), копії трудової книжки (а.с.62), копії документів про підтвердження інвалідності ОСОБА_3 (а.с.60,61, 63,64).

Враховуючи вищевказане та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було виконано вимоги статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» щодо обов`язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості і Фонду соціального захисту інвалідів інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, та звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки в діях відповідача не вбачається вини щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.