Ухвала

від 19.12.2016 по справі 820/1965/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 р.Справа № 820/1965/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. по справі № 820/1965/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ", звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 06.04.2016 року №0000161402, №0000171402, №0000181402, прийняті відносно нього.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 06.04.2016 року №0000161402, №0000171402, №0000181402, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ".

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповністю з’ясував обставини, які мають значення для справи, та дослідив докази по справі, оскільки в ході дослідження відповідачем обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням податкової інформації по контрагенту, не підтверджено фактичне придбання товарів.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" (код ЄДРПОУ 25611992) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "ТК "Портал", податковий номер 39925652, за жовтень - грудень 2015 року, за результатами якої 12.03.2016 р. був складений акт за №760/20-30-14-02/25611992, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: п.п. 14.1.27 п.14.1. ст.14, ст.138, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, підприємством занижено фінансовий результат за 2015 рік, всього у сумі 10 498 100,00 грн., що призвело до заниження сум податку на прибуток всього у сумі 1 889 658,00 грн. у 2015 р.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на суму 2 099 620.00 грн. у жовтень-грудень 2015 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 1 537 787,00 грн. за жовтень-грудень 2015 року, завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 561 833 грн. за жовтень-грудень 2015 року.

За наслідками вказаного акту перевірки 06.04.2016 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно до яких йому були донараховані відповідні грошові зобов'язання, а саме: №0000161402 від 06.04.2016 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 2 306 680,50 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000171402 від 06.04.2016 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 834 487,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000181402 від 06.04.2016 р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми з ПДВ в сумі 561 833,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Разом з тим, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, в пункті 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ТК "Портал" по договору поставки №29072015 від 29.07.2015 року, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення, а саме: алюміній вторинний АВ 97 ГОСТ 295-98.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами.

На момент складання та реєстрації податкових накладних ТОВ „ТК „ПорталВ» (код ЄДРПОУ 39925652) було зареєстровано як платник ПДВ та мало свідоцтво платника ПДВ, що вбачається з акту перевірки.

В межах згаданого правочину позивачем були проведені господарські операції з придбання у ТОВ „ТК „ПорталВ» (код ЄДРПОУ 39925652) алюмінію вторинного, які оформлені: договором поставки №29072015 від 29.07.2015 року та відповідними видатковими накладними і податковими накладними, які були надані до перевірки.

На виконання зазначених договірних правовідносин, зобов’язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням.

Також, надані були ТОВ „ТК „ПорталВ» для ТОВ В«ПромметсплавВ» сертифікати разом з поставкою товару.

Отриманий товар оприбутковано ТОВ В«ПРОММЕТСПЛАВВ» за даними рахунку 201. Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення ТМЦ від ТОВ „ТК „ПорталВ» до ТОВ В«ПРОММЕТСПЛАВВ» , де зазначено, що вантажовідправник, замовник (платник) - ТОВ „ТК „ПорталВ» вантажоодержувач - ТОВ В«ПРОММЕТСПЛАВВ» .

Придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме використано у виробництві марочних алюмінієвих сплавів, що підтверджується наступними документами: паспортами плавок (як доказ щодо списання матеріалів до виробництва у піч та вихід готової продукції алюмінієвого сплаву); переміщення зі складу в цех та оприбуткування готової продукції накладними-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма м-11); попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції (Алюмінієвого сплаву); сертифікатами якості готової продукції.

В подальшому готова продукція була реалізована іншим металургійним підприємствам, що підтверджується наступними документами: договорами на поставку алюмінієвого сплаву між ТОВ В«ПромметсплавВ» (як постачальник) та Покупцями; податковими накладними; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними на перевезення ТМЦ (алюмінієвий сплав) від ТОВ В«ПРОММЕТСПЛАВВ» до Покупців; актами виконаних робіт на перевезення вантажу; довіреностями на отримання ТМЦ; доказами оплати Покупцями товару ТОВ В«ПРОММЕТСПЛАВВ» ; сертифікатами якості готової продукції (як доказ виготовлення позивачем марочних сплавів).

Також, доказом фактичного руху активів та податкових зобов'язань позивача у зв'язку з його господарською діяльністю щодо закупівлі сировини, матеріалів та подальшої реалізації готової продукції є Декларації з ПДВ та на прибуток за 2015 рік та реєстр виданих та отриманих податкових накладних в яких зазначено як постачальників сировини так і покупців вже готової продукції.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства України.

Стосовно доводів відповідача про не підтвердження фінансово-господарської діяльності позивача з ТОВ "ТК "Портал" на підставі податкової інформації, колегія суддів зазначає наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Водночас, слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказаний вище договір був складений з метою його реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 06.04.2016 року №0000161402, №0000171402, №0000181402 є неправомірними, а отже, підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. по справі № 820/1965/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2016 р.