Рішення

від 20.12.2016 по справі 553/3689/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3689/16-ц

Провадження № 2/553/1306/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.12.2016м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Новака Ю.Д.,

при секретарі Каленіченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Виконавчий комітет Подільської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на самочинне будівництво,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою до ОСОБА_2, третя особа: Виконавчий комітет Подільської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на самочинне будівництво.

Позивач в судове засідання не з’явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Подільської районної у м.Полтаві ради в судове засідання не з’явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого Договору дарування від 20.03.1998 року, серія ААМ №447405 являється власником 5/8 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Князя Ігоря Святославовича (Красноградське шосе), 66а.

Право власності зареєстроване в Полтавському бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» в реєстрову книгу 67 за реєстровим № 36, що підтверджено реєстровим написом та печаткою підприємства на звороті правового документу.

Інша частина 3/8 зазначеного вище (домоволодіння) належить гр. ОСОБА_2 котрий після смерті дідуся - ОСОБА_3 прийняв спадщину.

З метою поліпшення житлових умов позивачем за адресою: м. Полтава, вул. Князя Ігоря Святославовича, 66а, було здійснено самовільне будівництво, а саме: прибудова «а2», що складається з санвузла (1-6) площею 2.30 м2, та коридору (1-7) площею 3.90 м2, прибудова літ. «а5» в складі приміщення сіней (1-5) площею 4,10 м2 кв. м. та сарай літ. «К».

Згідно технічного паспорту виготовленого 26.07.2016 р. за результатами технічного обстеження Полтавським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» нерухоме майно складається з наступного: житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 95.3 кв.м., прибудова «а2», прибудова «а5», погріб «а1», сарай «Б1», вбиральня «В», погріб вхідний «Д», вбиральня «Е», сарай «З», сарай «з», сарай К, погріб «к», навіс «к1», сарай «Л», огорожа №2, ворота огорожі №3.

Відповідно до вищевказаного технічного паспорту добудова «а2» була здійснена у 2000 році, добудова «а5» у 2003 році, сарай літ. «К», у 2000 році.

Відповідно до довідки ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 5 грудня 2011 року №4518, рішенням Полтавської міської ради №338 від 24.04.1963 року позивачу виділено земельну ділянку, площею 600 кв.м., за адресою: м. Полтава, вул. Красноградське шосе, 66а.

Рішенням шістнадцятої сесії Ленінської районної у м. Полтаві ради від 24.02.2012 року позивачу та покійному ОСОБА_3 була передана у спільну сумісну власність земельна ділянка площею 636 кв. м., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: м. Полтава, Красноградське шосе, 66 а.

20.06.2012 року позивачем ОСОБА_1 був отриманий державний акт про право приватної власності на землю, згідно якого вона є співвласником земельної ділянки площею 636 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Князя Ігоря Святославовича, 66а, та зареєстрований в установленому порядку, що підтверджено Додатком до державного акта на право власності на земельну ділянку.

Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер земельної ділянки 5310136700:12:003:0346.

На замовлення Позивача було проведено обстеження садибного (індивідуального) житлового будинку з прибудовами за адресою: м. Полтава, вул. Князя Ігоря Святославовича, 66а, на предмет відповідності будівельних конструкцій та інженерних мереж державним стандартам та будівельним нормам, і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству та виготовлений висновок № 86 від 28.09.2016 року, яким встановлено, що нерухоме майно, зокрема самочинне будівництво відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації.

З метою узаконення самочинно збудованих прибудови «а2», прибудови «а5», та сараю «К» за адресою: м. Полтава, вул. Князя Ігоря Святославовича, 66а, позивач 10.10.2016 року звернулась до Подільської районної у м. Полтаві раді з проханням узаконити самочинно збудовані прибудови та сарай.

Згідно з листом від 11.10.2016 року № 02-32/1533 Подільська районна у м. Полтаві рада не заперечує проти визнання права власності на самочинно збудовані прибудови «а2», прибудова «а5», та сараю «К» ОСОБА_1, та рекомендує звернутись з цим питанням до суду.

Згідно ст. 41 Конституції України право власності здобувається в порядку, передбаченому законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

У відповідності до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб .

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже побудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самовільно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво: про відшкодування витрат на будівництво, здійснене на земельній ділянці, яку особі не було відведено; про знесення самочинно збудованого нерухомого майна; про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову; про стягнення витрат, пов'язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил (п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р.). Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою. Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 212, 213, 214, 215, 256 ЦПК України, ст.ст.16, 331, 376, 328 ЦК України, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Виконавчий комітет Подільської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на самочинне будівництво - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на самочинне будівництво: прибудову літ. «а2», що складається з санвузла (1-6) площею 2.30 м2. та коридору (1-7) площею 3.90 м2, прибудову літ. «а5» в складі приміщення сіней (1- 5) площею 4,10 м2 кв. м. та сарай літ. «К» за адресою: м. Полтава, вул. Князя Ігоря Святославовича, 66а.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Ленінського районного суду м. Полтави протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_4