Рішення

від 19.12.2016 по справі 904/10350/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.16р. Справа № 904/10350/16

За позовом Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (м. Кам'янське, Дніпропетровської області)

до Житлово - будівельного кооперативу № 50 (м. Кам'янське, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії № 406л від 01.09.2010 у загальному розмірі 577 765 грн. 42 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 00.01.0207 від 25.10.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат (довіреність № б/н від 25.11.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Житлово - будівельного кооперативу № 50 (далі - відповідач) заборгованість за договором на відпуск теплової енергії № 406л від 01.09.2010 у загальному розмірі 577 765 грн. 42 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 569 086 грн. 95 коп. - основний борг;

- 8 678 грн. 47 коп. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії № 406л від 01.09.2010 в частині розрахунків за спожиту в період з грудня 2012 року по березень 2016 року теплову енергію у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 569 086 грн. 95 грн. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 5.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.03.2016 по 31.07.2016 в сумі 8 678 грн. 47 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 05.12.2016.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 73179/16 від 29.11.2016), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість його представника прибути у судове засідання.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 05.12.2016 не з'явилися, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Також судом було зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, є необхідність у витребуванні додаткових доказів.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 05.12.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.12.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі та задоволенням клопотання відповідача.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 78196/16 від 19.12.2016), в якому він просить суд зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на те, що відповідач є неприбутковою організацією, яка складається з мешканців кооперативного будинку, а його майно і кошти - це внески учасників кооперативу.

Від відповідача також надійшло клопотання (вх.суду 78199/16 від 19.12.2016), в якому він просив долучити до матеріалів справи докази поважності причин нез'явлення представника відповідача у судове засідання, яке відбулося 05.12.2016.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 78197/16 від 19.12.2016), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи, зокрема, копію картки рахунку відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 78198/16 від 19.12.2016), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності його позовних вимог, оскільки частина долучених до матеріалів справи актів не містить підпису та печатки відповідача. Крім того, відповідач зауважує, що частина позовних вимог заявлена поза межами строку позовної давності. Також, відповідач звертає увагу суду, що до 08.05.2015 рахунки відповідача були арештовані, у зв'язку з наявністю виконавчого провадження за рішенням суду від 06.06.2012 у справі № 21/5005/3408/2012, а отже, відповідач був позбавлений можливості оплачувати спожиту в спірний період теплову енергію позивачу.

У судове засідання 19.12.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2016 виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.2016 виклав зміст відзиву на позовну заяву, просив суд врахувати його під час прийняття рішення по справі. Також представник відповідача зазначав, що заборгованість утворилась через наявність заборгованості у мешканців будинку (кінцевих споживачів) з оплати теплової енергії. Щодо вимог позивача про стягнення пені, представник відповідача просив суд зменшити пеню в сумі 8 678 грн. 47 коп. на 50%, оскільки вина у наявності заборгованості у відповідача відсутня, він вчиняє всі можливі дії на погашення існуючої заборгованості перед позивачем, від відповідальності не ухиляється та визнає наявність боргу. Крім того, представник відповідача просив суд врахувати, що відповідач є житлово-будівельним кооперативом. У судовому засіданні 19.12.2016 представник відповідача зазначив, що заборгованість перед позивачем виникла з наступних причин:

- в будинку проживає велика кількість пенсіонерів, які користуються пільгами та субсидіями, які несвоєчасно компенсуються державою;

- серед мешканців будинку є боржники, які мають велику заборгованість та не здійснюють її погашення;

- до 08.05.2015 рахунки відповідача були арештовані, у зв'язку з наявністю виконавчого провадження за рішенням суду від 06.06.2012 у справі № 21/5005/3408/2012, а отже, відповідач був позбавлений можливості оплачувати спожиту в спірний період теплову енергію позивачу.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 19.12.2016 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору .

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.12.2016 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 01.09.2010 між Комунальним підприємством "Дніпродзержинськтепломережа", правонаступником якого є Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" (далі - постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом № 50 (далі - споживач, відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії № 406л (далі - договір-1, а.с.11-14), предметом якого є продаж постачальником споживачеві теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені у договорі (пункт 1.1. договору-1).

У пункті 9.1. договору-1 сторони визначили, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 01.09.2011, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

В подальшому, 17.09.2013 між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", правонаступником якого є Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" (далі - постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом № 50 (далі - споживач, відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії № 406л (далі - договір-2, а.с.16-19), предметом якого є продаж постачальником споживачеві теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені у договорі (пункт 1.1. договору-2).

У пункті 9.1. договору-2 сторони визначили, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 17.09.2014, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Крім того, 20.02.2015 між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", правонаступником якого є Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" (далі - постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом № 50 (далі - споживач, відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії № 406л (далі - договір-3, а.с.21-24), предметом якого є продаж постачальником споживачеві теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені у договорі (пункт 1.1. договору-3).

У пункті 9.1. договору-3 сторони визначили, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 20.02.2016, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Доказів визнання недійсними вказаних договорів повністю або частково сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладені договори на відпуск теплової енергії № 406л від 01.09.2010, від 17.09.2013 та від 20.02.2015 за своїм змістом та правовою природою є договорами енергопостачання, які підпадають під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Приписами статті 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За умовами пункту 2.2. договорів-1,2,3 постачальник проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДБН по об'єктах споживача за адресою: вулиця Дружби Народів, 77; джерело ЛБК.

Початок та кінець опалювального періоду встановлюється рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (пункт 2.1. договору).

На виконання умов договорів-1,2,3 у період з грудня 2012 року по березень 2016 року позивачем були надані відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 798 875 грн. 62 коп. , що підтверджується актами про постачання теплової енергії за вказаний період (а.с.31-74).

Частина актів підписана та скріплена печаткою відповідача, інша частина - направлена відповідачу поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими описами вкладення (а.с.28,29).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач надав визначені договорами-1,2,3 послуги, а відповідач їх прийняв у спірний період на загальну суму 798 875 грн. 62 коп., що підтверджується вказаними вище актами.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку, вартості та якості наданих послуг . Отже, позивачем дотримано вимоги договорів-1,2,3 в частині виконання його зобов'язань за договорами.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

За умовами пункту 5.1. договору-1 розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (облдержадміністрацією) або в іншій формі згідно з чинними законодавством. Рішенням ВК ДМР від 27.10.2009 № 528.

- тариф за 1 Гкал складає 248 грн. 99 коп. з ПДВ;

- тариф за кв. м. загальної площі /ЖБК/ 6 грн. 60 коп. з ПДВ.

Інформація про зміну тарифів доводиться до споживача через засоби масової інформації і не є підставою для переукладення договору. Постачальник має право застосувати нові узгоджені тарифи без додаткової згоди із споживачем.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця .

Споживач протягом розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця .

Відповідно до пункту 5.1. договору-2 розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (облдержадміністрацією) або в іншій формі згідно з чинними законодавством. Постанова НКРЕ від 14.12.2010 № 1357. Рішення ВК ДМР від 22.12.2010 № 565.

- тариф за 1 Гкал складає 273 грн. 88 коп. з ПДВ;

- тариф за кв. м. загальної площі /ЖБК/ 7 грн. 26 коп. з ПДВ.

Інформація про зміну тарифів доводиться до споживача через засоби масової інформації і не є підставою для переукладення договору. Постачальник має право примінити нові узгоджені тарифи без додаткової згоди із споживачем.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця .

Споживач на протязі розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця .

Згідно з пунктом 5.1. договору-3 розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (облдержадміністрацією), постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України або в іншій формі згідно з чинним законодавством. Постанова НК, що здійснює ДР у СКП від 08.04.2014 № 315. Тариф за 1 Гкал складає 311 грн. 50 коп., з ПДВ, у тому числі на виробництво теплової енергії: 264,95 грн. без ПДВ; на транспортування теплової енергії: 44,76 грн. без ПДВ, на постачання теплової енергії - 1 грн. 79 коп. з ПДВ. Інформація про зміну тарифів доводиться до споживача через засоби масової інформації і не є підставою для переукладення договору. Постачальник має право примінити нові узгоджені тарифи без додаткової згоди із споживачем.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця .

Споживач на протязі розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця .

Крім того, додатковою угодою від 01.04.2015 до договору сторони дійшли згоди, що у зв'язку зі зміною тарифів постачальника змінити в розділі 5 підпункт 5.1. договору - порядок розрахунків: постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 592 від 03.03.205 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення КП "Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинсьтепломережа". Тариф за 1 Гкал складає 556,92 грн. без ПДВ. Ця постанова набирає чинності з 01.04.2015 (а.с.25).

Відповідно до пункту 5.2. договорів-1,2,3 усі розрахунки за договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує постачальник споживачу. Двосторонній акт про постачання теплової енергії споживач підписує і один екземпляр повертає постачальнику у 5-ти денний термін. В разі неповернення акту у зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати .

Так, судом враховано, що доказів наявності мотивованої відмови від підписання актів, що були направлені позивачем за вказаними вище поштовими документами, матеріали справи не містять. Отже, кількість отриманої за ними теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати відповідачем.

Отже, в матеріалах справи містяться акти про постачання теплової енергії та платіжні вимоги за спірний період на загальну суму 798 875 грн. 62 коп.

При цьому, відповідачем зобов’язання в частині розрахунків за спожиту в період з грудня 2012 року по березень 2016 року теплову енергію у встановлений договорами-1,2,3 строк були порушені, відпущена теплова енергія була ним оплачена лише частково - в сумі 229 788 грн. 67 коп., що призвело до утворення заборгованості перед позивачем в сумі 569 086 грн. 95 коп. Наявність вищевказаної суми боргу і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов’язань за спірними договорами-1,2,3 позивачем, в свою чергу відповідачем вони були порушені, спожита в період з грудня 2012 року по березень 2016 року теплова енергія була оплачена відповідачем лише частково в сумі 229 788 грн. 67 коп.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача утворилась заборгованість за спожиту в період з грудня 2012 року по березень 2016 року теплову енергію в сумі 569 086 грн. 95 коп. (798 875,62 - 229 788,67).

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії (пункт 5.1. договорів-1,2,3) господарський суд встановив, що строк оплати спожитої в спірний період теплової енергії є таким, що настав, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 569 086 грн. 95 коп. обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати спожитої в спірний період теплової енергії відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 569 086 грн. 95 коп. (798 875,62 - 229 788,67), шляхом надання належних доказів, не спростував.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем частина заборгованості заявлена поза межами строку позовної давності не приймаються до уваги судом, оскільки із доданих до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідачем з 28.05.2015 по 26.10.2015 здійснювалися погашення заборгованості за грудень 2012 року та січень 2013 року, отже наявність заборгованості з грудня 2012 року відповідачем визнавалася, крім того вчиняли дії щодо її часткового погашення.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 569 086 грн. 95 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 569 086 грн. 95 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, у пункті 5.1. договорів-1,2,3 сторони погодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% належно до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.

На підставі вказаного пункту договорів, з урахуванням того, що позивачем його зобов’язання за договорами-1,2,3 були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем в загальний період з 21.03.2016 по 31.07.2016 в сумі 8 678 грн. 47 коп.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, перевірений судом, порушень під час його проведення не виявлено.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є розмір пені в сумі 8 678 грн. 47 коп.

При цьому, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги таке:

- відповідач, підтверджуючи свою добросовісність, не ухилявся від відповідальності за порушення умов договору, наявність боргу визнавав;

- відповідач є житлово-будівельним кооперативом, а отже, виконання його зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії напряму залежить від факту оплати відповідних послуг населенням, яке є кінцевим споживачем послуг, з оплати яких утворилась спірна заборгованість;

- житлово-будівельний кооператив є неприбутковим підприємством;

- пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи поведінку відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені (8 678 грн. 47 коп.) до 50%, а саме: до 4 339 грн. 24 коп., а отже вимога позивача про стягнення пені з відповідача підлягає задоволенню частково у сумі 4 339 грн. 24 коп. (8 678,47 грн. - 50%).

Отже, з огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги в цілому визнаються судом обґрунтованими, але такими, що підлягають частковому задоволенню, з підстав, що описані вище.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1 378 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206 700 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 577 765 грн. 42 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 8 666 грн. 48 коп. (1,5 відсотка ціни позову).

В той же час, відповідно до платіжного доручення № 1220 від 25.10.2016 позивачем було сплачено 8 666 грн. 49 коп. судового збору.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (у разі надходження відповідного клопотання позивача) повернути позивачу суму надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 0 грн. 01 коп. (8 666,49 - 8 666,48).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до приписів пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 8 666 грн. 48 коп. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 50 (51928, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проспект Дружби Народів, будинок 77; ідентифікаційний код 23644295) на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (51914, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вулиця Тритузна, будинок 168; ідентифікаційний код 03342573) - 569 086 грн. 95 коп. основного боргу, 4 339 грн. 24 коп. - пені, 8 666 грн. 48 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (51914, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вулиця Тритузна, будинок 168; ідентифікаційний код 03342573) надмірно сплачений судовий збір у сумі 0 грн. 01 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 1220 від 25.10.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.2016.

Суддя ОСОБА_3