Рішення

від 19.12.2016 по справі 904/9400/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.2016

Справа № 904/9400/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем", с. Тарасове, Луцький район, Волинцька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ", с. Дослідне, Дніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 8 518, 05 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача – не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ" (далі - відповідач) суму 7 457, 04 грн. основного боргу, 740, 73 грн. інфляційних, 320, 28 грн. 3% річних, а всього 8 518, 05 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором №20-04/15 від 20.04.2015р.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання за змістом якого він підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутності повноважного представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду спору повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розглянути спір за наявними матеріали згідно ст. 75 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2015 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки №20-04/15 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар вільний від будь-яких прав та претензій на нього третіх осіб, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах Договору (п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом Договору є товар (партія товару), вказаний у накладних. Асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п.п.1.2, 1.3 Договору)

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на протязі 7 календарних днів з дня поставки товару (п.4.1 Договору)

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 15 247, 50 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною, товарно-транспортною накладною та довіреністю на отримання матеріальних цінностей (а.с.11-13), підписаними представниками підприємств обох сторін, проте відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, яка, з урахуванням здійсненого позивачем коригування ціни товару, становить суму 7 457, 00 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач нарахував до сплати відповідачу 3% річних за період з 28.04.15р. по 03.10.16р. у розмірі 320, 28 грн., а також інфляційні за період з травня 2015 року по серпень 2016 року у розмірі 740,73 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних за період з травня 2015 року по серпень 2016 року на суму 689, 20 грн., тоді як в решті інфляційних нарахувань суд відмовляє за безпідставністю.

Щодо нарахування розміру 3% річних, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 28.04.15р. по 03.10.16р. на суму 320, 28 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ МАКАРОНИ" (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, 1; код ЄДРПОУ 31313172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем" (45623, Волинська область, Луцький район, с.Тарасове, вул. Жовтнева, 2а; код ЄДРПОУ 37259158) суму 7 457, 04 грн. основного боргу, 320, 28 грн. 3% річних, 689, 20 грн. інфляційних, 1 369,66 грн. судового збору.

В решті позовних вимог – відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров