Рішення

від 22.11.2016 по справі 905/2877/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.2016р. Справа № 905/2877/16

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Чорман О.О.,

розглянувши матеріали позовної заяви Костянтинівської місцевої прокуратури, м.Костянтинівка, Донецька область в інтересах держави

в особі позивача ОСОБА_1 комунального господарства Костянтинівської міської ради, м.Костянтинівка, Донецька область

до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Постер-Донбас», м. Донецьк

про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, -

За участю:

представник прокуратури Харківської області ОСОБА_3;

представник позивача не з'явився;

відповідач не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Костянтинівська місцева прокуратура, м.Костянтинівка, Донецька область, звернулась до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 комунального господарства Костянтинівської міської ради, м.Костянтинівка, Донецька область, до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Постер-Донбас», м. Донецьк про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів в сумі 9 137,57грн. та пені за прострочення платежу в розмірі 801,70грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на договір №42а на тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами від 21.03.2013р., укладений між ОСОБА_1 комунального господарства Костянтинівської міської ради та Дочірнім підприємством «Постер Донбас», відповідно до якого відповідачу було надано в тимчасове користування місце розміщення рекламного засобу за адресою: вул. Леніна - вул. Білоусова. У зв'язку з порушенням вимог п.3.2. договору щодо оплати за користування місцем розміщення зовнішньої реклами за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 9 939,27грн., з яких: 9 137,57грн. - основна заборгованість за період з 01.01.2016р. по 31.07.2016р., 801,70грн. - сума пені за період з 20.02.2016р. по 01.09.2016р.

Прокурор посилається на ст.ст. 610, 611, 612, 622, 626, 651, 653, 785, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою суду від 06.10.2016р. було порушено провадження у справі.

Ухвалою суді від 25.10.2016р. було відкладено розгляд справи до 09.11.2016р. у зв'язку з неявкою представників сторін та ненаданням витребуваних ухвалою суду від 06.10.2016р. документів.

03.11.2016 року на адресу суду надійшов лист ОСОБА_1 комунального господарства Костянтинівської міської ради, в якому останній повідомив суд про наявність у відповідача непогашеної заборгованості з внесення плати за тимчасове розміщення зовнішньої реклами в розмірі 9 137,57грн. та просив розгляд справи здійснювати за відсутності його уповноваженого представника.

Ухвалою суді від 09.11.2016р. було відкладено розгляд справи до 22.11.2016р. у зв'язку з неявкою представників сторін та ненаданням витребуваних ухвалами суду документів.

09.11.2016 року після судового засідання на адресу суду надійшло клопотання заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури про припинення провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9 137,57 грн.

Прокурор у судовому засіданні 22.11.2016р. наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання від 22.11.2016р. не з'явився, у листі за вих..№ 1041 від 24.10.2016 просив суд розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2016р., як і в попередні судові засідання, не з'явився. Відповідач своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013р. між ОСОБА_1 комунального господарства Костянтинівської міської ради та Дочірнім підприємством «Постер-Донбас» було укладено договір про тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого Орендодавець (позивач) здав, а Орендар (відповідач) прийняв в тимчасове користування місце розміщення рекламного засобу за адресою: вул. Леніна - вул. Білоусова, площа розміщення рекламного засобу - 8,68кв.м.; під місцем розміщення реклами в цьому договорі мається на увазі рекламний засіб - рекламний щит.

Розмір місячної орендної плати за користування місцем розміщення згідно цього договору складає 590,24грн, в т.ч. 118,05грн. ПДВ, а загалом 708,29 грн.

Розмір орендної плати змінюється у відповідності із індексом інфляції, що визначається Міністерством статистики України.

Розмір орендної плати за кожен послідуючій місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2. договору).

Встановлену орендну плату Орендар перераховує щомісячно до 20-го числа наступного місяця, із зазначенням призначення платежу: орендна плата за місце розміщення рекламного засобу згідно із договором (п.3.3. договору).

У разі невнесення орендної плати в терміни, вказані цим договором, призначається пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на момент нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.4.1.1. договору).

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і до 20.03.2017р. (п.п.7.1, 7.2. Договору), з чого слідує, що на час розгляду справи строк дії цього договору не сплинув.

Даний договір підписаний сторонами без зайважень та скріплений печатками сторін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Статтею 16 зазначеного Закону також встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ № 2067 від 29.12.03, встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами міських рад відповідно до цих Правил.

Згідно п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29 грудня 2003р. № 2067 місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно п. 32. Типових правил, за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором було узгоджено, що встановлену у п.3.2. договору орендну плату Орендар перераховує щомісячно до 20-го числа наступного місяця, із зазначенням призначення платежу: орендна плата за місце розміщення рекламного засобу згідно цього договору (п.3.3. Договору).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає прокурор, внаслідок несвоєчасної сплати орендної плати з боку відповідача станом на серпень 2016 року перед позивачем виник борг у сумі 9 137,57грн. за період з 01.01.2016р. по 31.07.2016р., що є істотним порушенням розділу 3 договору.

09.11.2016 року на адресу суду надійшло клопотання заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури про припинення провадження по справі в частині стягнення суми заборгованості у зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу в період з 30.09.2016 по 26.10.2016.

З доданих до клопотання виписок по рахунку позивача вбачається, що під час розгляду справи відповідачем здійснено оплату суми основного боргу 9137,57грн.

Таким чином, предмет спору в частині позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 9 137,57грн. відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Крім того, прокурором заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в сумі 801,70грн. за період з 20.02.2016р. по 01.09.2016р.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 7.2.3 Договору визначено, що у разі невнесення орендної плати в терміни, вказані цим договором, призначається пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на момент нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував пеню у сумі 801,70грн. за період, який відповідно до ст.232 ГПК України є більшим ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вищевикладене, позивачем допущені помилки при розрахунку суми пені.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір нарахованої пені у загальній сумі становить 890,92грн грн., із розрахунку:

- суму боргу 1272,54грн. за період з 20.02.2016р. по 19.08.2016р. у сумі 240,01грн.,

- суму боргу 1283,99грн. за період з 20.03.2016р. по 01.09.2016р. у сумі 211,54грн.,

- суму боргу 1278,85грн. за період з 20.04.2016р. по 01.09.2016р. у сумі 163,04грн.,

- суму боргу 1291,64грн. за період з 20.05.2016р. по 01.09.2016р. у сумі 124,01грн.,

- суму боргу 1336,85грн. за період з 20.06.2016р. по 01.09.2016р. у сумі 87,08грн.,

- суму боргу 1338,19грн. за період з 20.07.2016р. по 01.09.2016р. у сумі 50,53грн.,

- суму боргу 1335,51грн. за період з 20.08.2016р. по 01.09.2016р. у сумі 14,71

При цьому, оскільки прокурором було заявлено пеню за зобов'язаннями січня-червня 2016р. в розмірі меншому ніж за розрахунком суду, суд визнає пеню за прострочення платежу в сумі - 801,70грн.

Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, в сумі 801,70грн. - сума пені за прострочення платежу за період з 20.02.2016р. по 01.09.2016р.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо зменшення позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням приписів частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Аналогічні роз'яснення містяться у пункті 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 49 ГПК України господарський суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, п. 1-1 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі № 905/2877/16 за позовом Костянтинівської місцевої прокуратури, м.Костянтинівка, Донецька область,в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 комунального господарства Костянтинівської міської ради м.Костянтинівка, Донецька область, до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Постер-Донбас», м. Донецьк справі в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 9 137,57грн.

Позовні вимоги Костянтинівської місцевої прокуратури, м.Костянтинівка, Донецька область, в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 комунального господарства Костянтинівської міської ради м.Костянтинівка, Донецька область, до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Постер-Донбас», м. Донецьк про стягнення 801,70грн. пені за несвоєчасне внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Постер-Донбас» (83114, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 34899597) на користь ОСОБА_1 комунального господарства Костянтинівської міської ради (85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Правобережна, б. 260; код ЄДРПОУ 30098218, р/р 35427032003274 у банку ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) 801,70грн. пені за прострочення платежу за період з 20.02.2016р. по 01.09.2016р.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Постер-Донбас» (83114, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 34899597) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6; код ЄДРПОУ 25707002, р/р 35216066016251, Державна казначейська служба України, МФО - 820172), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00грн.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2016 року.

Суддя К.С. Харакоз