Ухвала

від 13.12.2016 по справі 905/413/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

13.12.2016р. Справа № 905/413/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого - судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу Маріупольської міської ради на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 16.04.2013року у справі №905/413/13-г

за позовом Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київспецреклама", м.Маріуполь

про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у розмірі 576889,69 гривень; розірвання договору №4 від 28.03.2011р.; зобов'язання демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами

за участю представників сторін:

прокурор: Бояринов М.В., за посвідченням

від стягувача: (позивача): не з'явився

від боржника: (відповідача): не з'явився

від ВДВС: не з'явився

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 905/413/13-г від 01.04.2013року (суддя Колесник Р.В.) позов прокурора в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю В«КиївспецрекламаВ» (далі - ТОВ В«КиївспецрекламаВ» ) задоволено частково, стягнуто заборгованість з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у розмірі 588184,47грн., розірвано договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №4 від 28.03.2011р., укладений Маріупольською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю В«КиївспецрекламаВ» , стягнуто з ТОВ В«КиївспецрекламаВ» в доход державного бюджету судовий збір за розгляд справи в частині майнового спору в розмірі 11763,69 гривень та судовий збір за розгляд справи в частині немайнового спору в розмірі 1147,00 гривень.

У відповідності з вимогами ст.116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) 16.04.2013року видані відповідні накази.

Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (далі - ВДВС), в якій просить визнати незаконним та скасувати повідомлення від 25.10.2016року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця.

23.11.2016 р. за супровідним листом господарського суду Запорізької області вказана скарга надійшла до господарського суду Донецької області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2016 р. скарга передана на розгляд судді Осадчій А.М.

Ухвалою від 24.11.2016року скаргу призначено до розгляду на 13.12.2016року.

У змісті скарги Маріупольська міська рада свої вимоги обґрунтувала тим, що 20.10.2016року представником установи на адресу ВДВС спрямовано заяву про відкриття виконавчого провадження і примусове виконання судового наказу, довіреність представника та оригінал наказу №905/413/13-г від 16.04.2013року, однак згідно повідомлення старшого виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в наданій довіреності не обумовлено право на пред'явлення виконавчого документа на виконання, тобто, не подано заяву про примусове виконання, тоді як в довіреності представник наділений всіма повноваженнями, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Правомірність заявлених вимог у скарзі Маріупольська міська рада нормативно обґрунтовує порушенням суб'єктом оскарження приписів статей 18,26,37,74 Закону України «Про виконавче провадження».

На підтвердження вимог скарги суду надано належним чином засвідчені копії повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 25.10.2016року, наказу господарського суду Запорізької області від 16.04.2013року, постанови про відкриття виконавчого провадження, довіреності №031-572 від 13.09.2016року.

У письмовому відзиві на скаргу від 05.12.2016року ВДВС просить відмовити у задоволенні вимог скарги, оскільки вони є безпідставними, зокрема, у довіреності №031-572 від 13.09.2016року не обумовлено право представника ОСОБА_1 на пред'явлення виконавчого документа на виконання, що є порушенням вимог ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження», п.10 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

ВДВС надав суду належним чином засвідчені копії заяви про відкриття виконавчого провадження, довіреності №031-572 від 13.09.2016року, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 25.10.2016року.

У поясненнях від 12.12.2016року прокурор просить задовольнити вимоги скарги на дії ВДВС, з підстав, які вказані в скарзі.

У судовому засіданні 13.12.2016року прокурор підтримав вимоги скарги, просив її задовольнити.

Представники скаржника, ВДВС, боржника у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Скаржник та ВДВС звернулись до суду з письмовими клопотаннями про розгляд скарги за відсутності уповноважених представників. Дані клопотання судом задоволені.

Згідно ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У зв'язку з активною фазою проведення антитерористичної операції в Донецькій області матеріали справи №905/413/13-г втрачено.

Згідно п. 3 ст.1 Закону України В«Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операціїВ» № 1632-VII від 12.08.2014року у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Як роз'яснює п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України В«Про закон України В«Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операціїВ» №01-06/1290/14 від 12.09.2014року достатність поданих учасниками судового процесу документів і матеріалів для вчинення необхідних процесуальних дій визначається тим судом, до якого згідно з установленою підсудністю звернувся заявник, з урахуванням змісту цих документів (матеріалів) і конкретних обставин справи. З огляду на викладене відповідні процесуальні дії вчиняються : а) по можливості - без відновлення втраченої справи або її частини (тобто за наявними документами і матеріалами), оскільки це забезпечує більш оперативний захист прав та охоронюваних законом інтересів учасника (учасників) судового процесу.

Як наслідок, суд вважає, що дану скаргу можливо розглянути без відновлення втраченої справи або її частини (тобто за наявними документами і матеріалами).

Відповідно до положень статті 81 1ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вивчивши письмові пояснення і аргументи скаржника і органу виконавчої служби, дослідивши надані сторонами письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про задоволення скарги, зважаючи на таке.

За приписами пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду віднесена до основних засад судочинства. Виконання судових рішень у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно до практики Європейського суду з прав людини є невід'ємною частиною судового розгляду.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 115 ГПК України закріплено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

За приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» № 1404-VIII від 02.06.2016року виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.

Згідно ст.26 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

20.10.2016року Маріупольська міська рада звернулась до ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження і примусове виконання судового наказу №906/413/13-г від 16.04.2013року, до якої надано вказаний наказ та копію довіреності.

Згідно повідомлення старшого виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 25.10.2016року документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки заявником порушено п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та п.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень - в поданій заявником довіреності не обумовлено право на пред'явлення виконавчого документа на виконання, тобто, стягувачем не подано заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто. Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.(ст.16 Закону).

Відповідно до п. 10 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012року (з змінами та доповненнями, станом на 05.10.2016року), повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо). Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження. У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред'явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій. Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Дослідивши довіреність №031-572 від 13.09.2016року, суд встановив, що остання уповноважує представника Маріупольської міської ради ОСОБА_1 представляти інтереси установи, у тому числі, як сторони виконавчого провадження у органах державної виконавчої служби, у зв'язку з чим наділяється всіма необхідними повноваженнями, передбаченими, у тому числі, Законом України «Про виконавче провадження» без будь-яких обмежень щодо звернення з заявами про виконання наказу.

Відповідно, суд вважає, що за наявності вищезазначеного формулювання окремого зазначення права на звернення з відповідною заявою не потрібно.

Порядок засвідчення копії документу передбачений п. 5.27 Національного стандарту України В«Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимога до оформлення документів ДСТУ 4163-2003В» , затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №55 від 07.04.2003року, згідно якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Додана до заяви про відкриття виконавчого провадження копія довіреності №031-572 від 13.09.2016року засвідчена спеціалістом-юрисконсультом 1 категорії загально правового відділу управління правового забезпечення юридичного департаменту Маріупольської міської ради ОСОБА_1 словами В«ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМВ» та скріплена печаткою установи.

Таким чином, посилання державного виконавця на ст. 26 Закону України В«Про виконавче провадження» є неправомірним, оскільки додана до заяви про відкриття виконавчого провадження копія довіреності оформлена належним чином, заява підписана особою, яка має необхідний обсяг повноважень на звернення з вказаною заявою, отже, дії ВДВС з повернення виконавчого документу без прийняття до виконання є незаконними.

Крім того, суд зазначає, якщо у державного виконавця під час вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження з тих чи інших підстав виникли сумніви щодо наявності у представника стягувача повноважень на підписання та подання заяви про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не був позбавлений права перевірити, ким підписана заява, витребувати оригінал довіреності, тощо.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 26.05.2015р. по справі №918/1253/14.

Крім того, даний висновок викладено Вищим господарським судом України в оглядовому листі від 28.01.2016р. №01-06/131/16 В«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження"В» .

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» , господарським судом за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, статтями 16, 26 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

у х в а л и в:

Скаргу Маріупольської міської ради на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 16.04.2013року у справі №905/413/13-г задовольнити.

Визнати недійсним повідомлення старшого виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 25.10.2016року про повернення виконавчого документу - наказу господарського суду Запорізької області №905/413/13-г від 16.04.2013року.

Визнати незаконними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про повернення виконавчого документу - наказу господарського суду Запорізької області №905/413/13-г від 16.04.2013року без прийняття до виконання.

Ухвала господарського суду набирає чинності в день її винесення судом.

Ухвалу може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у порядку, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України через господарський суд Донецької області.

Суддя А.М. Осадча