Рішення

від 12.12.2016 по справі 907/687/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2016 Справа № 907/687/16

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом приватного акціонерного товариства "Виноградівське АТП-12144", м. Виноградів Закарпатської області до управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації, м. Виноградів Закарпатської області та за участю управління Державного казначейства у Виноградівському районі Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області, м. Виноградів Закарпатській області як третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про стягнення заборгованості на суму 394732,75 грн., в тому числі: 300405,44 грн. - основного боргу, 73298,93 грн. - пені , 21028,38 грн. - штраф

представники:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю;

відповідача - ОСОБА_2, начальник управління;

третьої особи - не з'явився

Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, оскільки відповідач всупереч умов договору № 6 від 14.01.15 не оплатив у повному обсязі за період з 01.01.15 по 31.12.15 надані йому послуги з перевезення пільгових категорій населення м. Виноградів, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 300405,44 грн., що становить предмет позову в частині основного боргу. Представник позивача у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог, вважаючи їх доведеними долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач та його представник у ході судового розгляду справи позовні вимоги в частині основного боргу визнали повністю, заперечують проти заявлених штрафних санкцій, посилаючись на те, що відповідач згідно умов договору (п. 3.4) не несе відповідальності за термін розрахунків через неможливість вплинути на обставини, пов'язані з одержанням коштів субвенції. Третя особа участі уповноваженого представника в засідання суду не забезпечила, письмові документально обґрунтовані пояснення по суті спору суду не надала.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

Спірні відносини сторін виникли з приводу здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд громадян в автобусних маршрутах загального користування м. Виноградів, які передбачені приписами Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон).

Так, згідно ст. 7 Закону забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Згідно ст. 11, 29 Закону послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства є соціально значущими послугами автомобільного транспорту і органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Статтею 31 Закону врегульовано відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, зокрема, перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, згідно ст. 37 Закону забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом; безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом; види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. Відповідно до наведених вище приписів 14.01.15 сторони уклали договір № 6 на відшкодування фактично наданих пільг окремій категорії громадян на приміських автобусних маршрутах у Виноградівському районі

За умовами договору з урахуванням додаткових угод перевізник - позивач у справі - зобов'язався здійснювати перевезення пільгових категорій населення Виноградівського району, які відповідно до діючого законодавства України користуються правом безплатного проїзду у приміським автомобільним транспортом, а платник - відповідач у справі - у свою чергу проводить відшкодування витрат за перевезення пільгових категорій громадян за рахунок коштів субвенцій в межах бюджетних асигнувань (пункти договору 1.1,1.2).

Сума договору з урахуванням додаткових угод визначена згідно кошторисних призначень замовника на 2015р. та становить 1572460,00 грн. Договором передбачено складання розрахунків сум відшкодувань, актів виконаних робіт, актів звірки.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що платник не несе відповідальності за термін розрахунків через неможливість вплинути на поступлення коштів субвенції.

Матеріалами справи, зокрема, договором, актами виконаних робіт, актами звіряння розрахунків, та з пояснень учасників судового розгляду встановлено, що позивач надав відповідачеві послуг з перевезення пільгових категорій населення за 2015 рік на загальну суму 1261103,84 грн., які відповідачем прийняті без зауважень та заперечень, однак вартість їх була оплачена частково - на суму 960698,40 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 300405,44 грн., що становить предмет позову в частині основного боргу.

Зазначена сума зареєстрована в органах державного казначейства як кредиторська заборгованість позивача станом на час розгляду справи судом.

Наведе визнано відповідачем, не заперечується ніким з учасників судового розгляду.

У ході судового розгляду встановлено, що замовник за договором одержав на протязі 2015р. визначену договором суму 1261103,84 грн. кошторисних призначень для здійснення компенсаційних виплат позивачеві за пільговий проїзд, а спірна заборгованість виникла у зв'язку з погашенням замовником за рахунок зазначених коштів заборгованості попереднього періоду (акти звіряння сторонами розрахунків сум відшкодування за 2015р. та станом на 01.01.16).

За таких фактичних обставин та оскільки матеріалами справи доведено і не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами наявність фінансування у обсягах визначених договором для здійснення компенсаційних виплат за перевезення позивачем пільгових категорій населення у 2015р., суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача, які підлягають задоволенню відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України щодо того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 73298,93 грн. та штрафу на суму 21028,38 грн. з посиланням на приписи ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають, оскільки зазначена норма закону встановлює відповідальність за порушення строків виконання зобов'язань з виконання робіт, послуг, чого немає у спірних відносинах сторін.

Крім того суд приймає до уваги, за приписами ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір її встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Оскільки умовами договору, з якого виникли спірні відносини сторін, не передбачено ні застосування пені як відповідальності сторін за порушення умов договору загалом, ні розмір пені, зокрема, відсутні підстави для застосування її у даному спорі.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 300405,44 грн., в іншій частині вимог - належить відмовити.

За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплачені позивачем при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33-34, 43, 44-49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

1.1 Стягнути з управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, 54, код ЄДРПОУ 03192903) на користь приватного акціонерного товариства "Виноградівське АТП-12144" (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. І.Франка, 84, код ЄДРПОУ 03353584) суму 300405,44 грн. (триста тисяч чотириста п"ять грн. 44 коп.), та у відшкодування судових витрат - 4506, 00грн. (чотири тисячі п"ятсот шість грн. 00 коп.).

2. В іншій частині позовних вимог - відмовити, поклавши на позивача судові витрати в цій частині.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення складено 19.12.16

Суддя Ушак І.Г.