Рішення

від 12.12.2016 по справі 908/2705/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/94/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016 справа № 908/2705/16

за позовом дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (69095, місто Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

до відповідача приватного підприємства «Блісенерго» (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 10)

про стягнення 43335,22 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 34904,88 грн. основного боргу за договором підряду № 1/08/12-15 від 09.12.2015 р., 5209,95 грн. пені, 2363,70 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 856,69 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.10.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2705/16, справі присвоєно номер провадження 18/94/16. Розгляд справи, призначений на 10.11.2016 р. відкладався на 02.12.2016 р., 12.12.2015 р.

Рішення прийнято в судовому засіданні 12.12.2016 р.

Позовні вимоги заявлено з наступних підстав, викладених у позові: на виконання умов договору підряду № 1/08/12-15 від 09.12.2015 р., укладеного з відповідачем 09.12.2015 р., позивач виконав роботи по укладанню асфальтобетонного покриття в с. Любомирівка по вул. Жовтнева, 27, Вільнянського району Запорізької області, які прийняті відповідачем, про що сторонами складено та підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2015 р. та Акт приймання виконаних робіт за грудень 2015 р. на загальну суму 87278,40 грн. Відповідач в порушення умов договору здійснив розрахунку частково в розмірі 52373,52 грн., внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 34904,88 грн. За несвоєчасне виконання зобов'язань відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України позивачем нараховано пеню в розмірі 5209,95 грн. Також, у відповідності до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 856,69 грн. 3% річних та 2363,70 грн. інфляційних втрат. Позивач просив стягнути з відповідача 34904,88 грн. основного боргу за договором підряду № 1/08/12-15 від 09.12.2015 р., 5209,95 грн. пені, 2363,70 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 856,69 грн. 3% річних.

В судові засідання 10.11.2016 р., 02.12.2016 р. позивач свого представника не направив, про причини неявки суд не сповістив. В судове засідання 12.12.2016 р. позивач свого представника не направив, клопотав про відкладення розгляду справи, про що суду направив електронною поштою клопотання від 12.12.2016 р. Судом відхилено клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що позивач не виконував вимоги суду та без обґрунтування поважності причин не з'являвся за викликом у судове засідання, суд розцінює такі дії як недобросовісне користування процесуальними правами та як неповагу до суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ТОВ «Блісенерго» зареєстроване за адресою: 69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 10. Ухвала суду від 13.10.2016 р. про порушення провадження по справі № 908/2705/16, яка направлялася на адресу відповідача, повернута органом зв'язку з посиланням «за закінченням терміну зберігання». Ухвала суду від 01.12.2016 р. про відкладення розгляду справи, яка направлялася на адресу відповідача, повернута органом зв'язку з посиланням «організація вибула». З урахуванням обставин справи вважається належним виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, перебіг строку вирішення спору надійшов до кінця, клопотання про продовження строку вирішення спору від сторін у даній справі не надходило, про відмову від позову позивач не заявив, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 12.12.2016 року за відсутності представників сторін.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Приватним підприємством «Блісенерго» (замовник, відповідач у справі) та дочірнім підприємством «Запорізький облавтордор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в особі Філії «Запорізька дорожньо-експлуатаційна дільниця» (підрядник, позивач у справі) укладено 09.12.2015 р. договір підряду № 1/08/12-15, за умовами якого підрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи по укладанню асфальтобетонного покриття в с. Любомирівка по вул. Жовтнева, 27 Вільнянського району Запорізької області відповідно до проектно-кошторисної документації й в обумовлений договором строк, а замовник зобов'язався після підписання договору забезпечити своєчасне фінансування роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт. Відповідно до п. 1.2 договору роботи здійснюються з матеріалів підрядника в межах цін, погоджених із замовником.

Пунктом 2.3 договору встановлено термін виконання робіт на об'єкті: початок робіт 10.12.2015 р., закінчення 31.12.2015 р. Роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт форми КБ-2в (п. 2.4 договору). Договірна ціна робіт, що дорученні підряднику по цьому договору, складає 87278,40 грн., в тому числі ПДВ 14546,40 грн. (п. 3.1 договору).

Порядок розрахунків узгоджено розділом 4 договору, пунктом 4.1 якого передбачено, що замовник здійснює платежі за виконані роботи в десятиденний строк з дня підписання акту виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних ДБН та ВБН, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору підряду № 1/08/12-15 позивачем виконано роботи – укладання асфальтобетонного покриття в с. Любомирівка по вул. Жовтнева, 27 Вільнянського району Запорізької області на загальну суму 87278,40 грн. Сторонами підписано 14.12.2015 р. Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за грудень 2015 р. на суму 87278,40 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання щодо оплати за виконані роботи здійснив частково в розмірі 52373,52 грн.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем залишилася заборгованість в розмірі 34904,88 грн.

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати прийнятих робіт в повному обсязі, суму заборгованості не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 34904,88 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати підрядних робіт позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 856,69 грн., за період прострочення з 24.12.2015 р. по 06.10.2016 р., а також 2363,70 грн. інфляційних втрат за період з січня 2015 по серпень 2016 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущену помилку при визначенні дати початку прострочення зобов'язання, а саме позивачем здійснено розрахунок, починаючи з 24.12.2015 р. Згідно п. 4.1 договору десятиденний строк з дня підписання акту про прийняття виконаних підрядних робіт спливає 24.12.2015 р., тому прострочення зобов'язання починається з 25.12.2015 р. Також, при виконанні розрахунку позивач не врахував, що день оплати не береться в період нарахування санкцій, відповідно до п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань». Часткові оплати відбувалися 21.01.2016 р. та 25.01.2016 р., відповідно зазначені дні фактичної оплати в розрахунок не мали братися. У зв'язку із цим позовні вимоги про стягнення 3% річних за період з 25.12.2015 р. по 06.10.2016 р. задовольняються в частині стягнення 852,68 грн., в частині стягнення 4,01 грн. 3% річних у позові відмовляється.

Із розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивач розраховує середній індекс інфляції за період 24.12.2015 р. - 21.01.2016 р., 21.01.2016 р. – 25.01.2016 р., 25.01.2016 р. – 06.10.2016 р. При цьому, фактично з урахуванням часткової оплати розрахунок проведено за січень 2016 р. із суми боргу в розмірі 49934,88 грн., за січень 2016 р. із суми боргу в розмірі 38174,88 грн., за період з січня 2016 р. по серпень 2016 р. із суми боргу в розмірі 34904,88 грн.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.

Судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строку оплати прийнятих підрядних робіт, але на останній день січня 2016 р. заборгованість відповідачем частково сплачена та складала 34904,88 грн., що не враховано позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції грошових коштів. Таким чином, нарахування інфляційних витрат за січень 2016 р. із суми боргу в розмірі 494934,88 грн. та 38174,88 грн. є неправомірним, внаслідок чого в стягненні 449,41 грн. та 343,57 грн. інфляційних втрат відмовляється.

При перевірці за допомогою інформаційної системи «Законодавство» розрахунку суми заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 1570,72 грн. за період з січня 2016 р. по серпень 2016 р. із суми боргу 34904,88 грн. належна до стягнення сума є більшою (1580,90 грн.), ніж заявлено до стягнення позивачем, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі – 1570,72 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат задовольняються частково в розмірі 1570,72 грн., в частині стягнення 792,98 грн. інфляційних втрат в позові відмовляється.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 5209,95 грн., нарахованої за період з 24.12.2015 р. по 06.10.2016 р., позивач обґрунтовує приписами п. 6 ст. 231 ГК України.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. З наведеного вбачається, що неустойка поділяється на «законну» і «договірну». Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення, за який вона стягується і конкретний її розмір.

Дослідивши взаємовідносини, що склалися між сторонами даної справи, суд встановив, що сторонами не узгоджувалися умови щодо відповідальності замовника за порушення зобов'язань у вигляді пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт, а стаття 231 Господарського кодексу України визначає лише правило розрахунку штрафних санкцій, при цьому їх розмір має бути закріплений у договорі.

Таким чином, у зв`язку із тим, що сторони не погодили конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного господарського правопорушення не встановлено, підстави для стягнення заявленої позивачем пені відсутні, внаслідок чого в задоволенні вимог про стягнення 5209,95 грн. пені відмовляється.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства “Блісенерго” (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 10, ідентифікаційний код 35889197) на користь дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (69095, місто Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, ідентифікаційний код 32025623) 34904,88 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот чотири грн. 88 коп.) основного боргу, 852,68 грн. (вісімсот п'ятдесят дві грн. 68 коп.) 3% річних, 1570,72 грн. (одну тисячу п'ятсот сімдесят грн. 72 коп.) втрат від інфляції грошових коштів, 1186,99 грн. (одну тисячу сто вісімдесят шість грн. 99 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову – відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 грудня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець