Рішення

від 15.12.2016 по справі 909/977/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 р. Справа № 909/977/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство", вул.Д.Галицького, 118, смт. Ворохта Яремчанської міської ради,Івано-Франківська область,78595

до відповідача: Колективного підприємства "Ремона" вул. Красівського, 20,м. Івано-Франківськ,76000; юридична адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 142/104

про стягнення заборгованості у сумі 13 236, 00 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1Б, (довіреність № 01/11-15 від 01.11.16 )

від відповідача: ОСОБА_2, (посвідчення водія № 640167), доручення №31 від 14.12.16

ВСТАНОВИВ:

державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до колективного підприємства "Ремона" про стягнення заборгованості у сумі 13236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору №124.16.1 та обґрунтовано приписами ст.193, 218 Господарського та 526, 530 Цивільного кодексів України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов №32 від 14.12.16 позовні вимоги визнав частково, на суму 9204,40грн.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

14.03.16 між колективним підприємством В«РемонаВ» (по договору - виконавець) та Державним підприємством В«Ворохтянське лісове господарствоВ» ( по договору - замовник) укладено договір №124.16.1, за умовами якого замовник доручив, а виконавець, у свою чергу, - зобовВ»язався виконати у відповідності до умов даного договору ремонт опорного поворотного пристрою крана баштового КБ572.Робота на висоті. Термін дії договору у відповідності до п.5.1 договору - до його повного виконання.

Строк проведення робіт - 22 дні (п.5.3 договору).

Пунктами 2.1, 2.2 даного договору сторони погодили, що ціна за виконані роботи є узгодженою, вартість робіт становить 30558,00грн.

Замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 15000,00грн.(п.2.4 договору).

Згідно з п.3.1, 3.2 даного договору приймання-здавання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом форми КБ-2в з моменту повідомлення замовника про готовність предмета договору про приймання; після підписання акта приймання робіт виконавець направляє замовнику акт виконаних робіт, податкову накладну та технічні висновки на проведені роботи.

17.03.16 позивачем у відповідності до п.2.4 договору перераховано відповідачу аванс у розмірі 15000,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №159 від 17.03.16.

Згідно наявної в матеріалах справи копії акта приймання виконаних підрядних робіт №124-0-1-1 вартість ремонтних робіт склала 6195,60грн.( 5795,60грн. згідно поданого відповідачем акта приймання виконаних робіт за травень 2016року). Зазначений акт не підписаний позивачем та не скріплений його печаткою.

Натомість 03.10.16 працівниками позивача складено акт про виконання робіт по ремонту опорно-поворотного пристрою крана баштового КБ572, згідно якого вартість виконаних відповідачем робіт становить 1764,00грн.

03.10.16 за №1/268 позивачем на адресу відповідача з посиланням на ст.849 Цивільного кодексу України направлено претензію з вимогою повернути сплачені позивачем кошти, відповіді на яку позивачем не отримано.

Доказів погашення відповідачем заборгованості суду не подано.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України, договір є обов"язковий для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами згідно спірного договору, є такими, що випливають із договору підряду, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково(ст.854 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі ст.ст.525,526 ЦК України: одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов"язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до п.2.4 договору перераховано відповідачу аванс у розмірі 15000,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №159 від 17.03.16. Акт приймання виконаних підрядних робіт №124-0-1-1 не підписаний позивачем та не скріплений його печаткою оскільки, за твердженнями позивача, відповідачем насправді не виконано робіт на зазначену у спірному акті суму, про що працівниками позивача складено відповідний акт.

Однак, суд не погоджується із доводами позивача з огляду на наступне.

За приписами ст.849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків(ст.852 Цивільного кодексу України).

Статтею 853 Цивільного кодексу України на замовника покладено обов"язок прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором (ст.858 Цивільного кодексу України).

Жодних дій, передбачених вищенаведеними правовими нормами, позивачем не вчинено. Претензія позивача №1/268 з вимогою повернути сплачені позивачем кошти не є належним доказом вчинення позивачем дій, передбачених вищенаведеними правовими нормами, оскільки адресовано відповідачу 03.10.16 - поза межами строків, визначених вищенаведеними правовими нормами. Акт від 03.10.16, складений працівниками позивача, не приймається судом до уваги, оскільки він складений за відсутності представників відповідача. При цьому суд зауважує, що визначена у цьому акті вартість виконаних відповідачем робіт - 1764,00грн. не приймається судом до уваги, оскільки визначена невстановленими особами та документально не підтверджена.

Водночас. суд констатує, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 02.10.2012р. у справі №23/236, висновок якого відповідно до положень ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що позивачем не доведено обставин щодо обґрунтованості відмови від підписання акта виконаних робіт та наявності недоліків виконаних робіт, а відповідно до норм чинного законодавства відповідач (підрядник) не повинен вживати жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, навпаки, - обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на позивача (замовника). Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 11.04.12 у справі № 6/70/2011 та Оглядовому листі від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)".

Згідно зі статтею 849 ЦК України, яка визначає загальні положення договору підряду, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є повернення попередньої оплати. Вимоги замовника мотивовані направленням підряднику вимоги щодо відмови від договору та повернення попередньої оплати на підставі статті 849 ЦК України.

Згідно зі ст.129 Конституції України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, враховуючи недоведеність позивачем факту виконання відповідачем робіт на суму1764,00грн. та визнання відповідачем позову на суму 9204,40грн., суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст.11, 202, 610, 612, 614, 629, 837, 849, 852, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство" до колективного підприємства "Ремона" про стягнення заборгованості у сумі 13236,00 грн.

Стягнути з колективного підприємства "Ремона" (м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 142/104

код ЄДРПОУ 19402824) на користь державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство" (смт.Ворохта, вул.Д.Галицького, 118, код ЄДРПОУ 20562421) 9204,40(дев"ять тисяч двісті чотири гривні сорок копійок) основного боргу та 958,37 ( дев"ятсот п"ятдесят вісім гривень тридцять сім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.16

Суддя Матуляк П. Я.