Рішення

від 22.11.2016 по справі 910/28867/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа №910/28867/14

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна"

2) Корпорація "Феномен"

про стягнення 40 327,90 Євро, 5 558 812,32 дол. США та 5 269 611,71 грн., що еквівалентно 93 389 858,77 грн.

за зустрічним позовом Корпорації "Феномен"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Марфін банк"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна"

про визнання договору поруки недійсним

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом): Землянська Ю.О.- за довіреністю №237 від 24.06.2014 року;

від відповідача-1 за первісним позовом (відповідач-2 за зустрічним позовом): Ахрамових Я.І. - довіреність б/н від 16.10.2016 року;

від відповідача-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Марфін банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" та Корпорація "Феномен" про стягнення 40 327,90 Євро, 5 558 812,32 дол. США та 5 269 611,71 грн., що еквівалентно 93 389 858,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" не виконало умови Кредитного договору №31/К від 28.09.2004 року, щодо повернення Публічному акціонерному товариству "Марфін банк" кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а Корпорація "Феномен" не виконало умови Договору поруки №1180-СК від 30.07.2010 року.

З цих підстав позивач за первісним позовом просив задовольнити первісний позов, стягнувши солідарно з відповідача-1 за первісним та відповідача-2 за первісним позовом 35 226,00 Євро - заборгованості по кредиту, 5 101,90 Євро - заборгованості за відсотками, 125 561,74 грн. - заборгованості за нарахованою пенею за несплату основного боргу, 7 654,90 грн. - заборгованості за нарахованою пенею за несплату відсотків, 4 880 939,43 доларів США - заборгованості по кредиту, 677 872,89 доларів США - заборгованості за відсотками, 4 403 834,48 грн. - заборгованості за нарахованою пенею за несплату основного боргу, 732 560,58 грн. - заборгованості за нарахованою пенею за несплату відсотків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 03.02.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року відкладено розгляд справи на 17.02.2015 року у зв'язку з неявкою відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 року розгляд справи відкладено на 11.03.2015 року.

17.02.2015 року через канцелярію Господарського суду міста Києва Корпорація "Феномен" подала зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" про визнання договору поруки недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку Корпорації "Феномен" Договір поруки №1180-СК від 30.07.2010 року є недійсним в зв'язку з відсутністю повноважень щодо укладання даного Договору.

З цих підстав позивач за зустрічним позовом (відповідач-2 за первісним позовом) просив задовольнити зустрічні позовні, та визнати недійсним Договір поруки №1180-СК від 30.07.2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2015 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Корпорації "Феномен" до Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" про визнання договору поруки недійсним, та призначено її розгляд на 11.03.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 року розгляд справи відкладено на 24.03.2015 року.

24.03.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/28867/14 до вирішення по суті та набрання законної сили рішення суду у справі №916/948/15-г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року зупинено провадження у справі №910/28867/14 до вирішення по суті справи №916/948/15-г за позовом Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року зупинено провадження у справі №910/28867/14 до вирішення по суті справи №916/948/15-г за позовом Корпорації "Феномен" до Публічного акціонерного товариства "Марфін банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" про визнання поруки припиненою та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Корпорації "Феномен" до Публічного акціонерного товариства "Марфін банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" про визнання поруки припиненою та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника ПАТ "Марфін банк" надійшла заява про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року розгляд справи відкладено на 26.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року розгляд справи відкладено на 02.11.2016 року.

26.10.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 за первісним позовом надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.

02.11.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача за первісним позовом надійшло заперечення на клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 року (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 11.11.2016 року) розгляд справи відкладено на 22.11.2016 року.

В судове засідання 22.11.2016 року представники відповідача-2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи, в зв'язку з її необґрунтованістю.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 22.11.2016 року первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог, представник відповідача-1 за первісним позовом первісні позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 22.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом та відповідача-1 за первісним позовом, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2004 року між Відкритим акціонерним товариством «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Марфін банк"; далі по тексту - Банк, ПАТ «Марфін Банк», позивач за первісним позовом, відповідач-1 за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» (далі по тексту - Позичальник, ТОВ «Бритиш Моторс Україна», відповідач-1 за первісним позовом, відповідач-2 за зустрічним позовом) укладено Кредитний договір №31/К (з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами: №1 від 02.03.2005р., №2 від 09.09.2005р., №3 від 27.09.2005р., №4 від 17.07.2006р., №5 від 22.09.2006р., №6 від 12.06.2007р., №7 від 27.09.2007р., №8 від 30.07.2010р., №9 від 30.09.2011р.) (далі по тексту - Договір, Кредитний договір), відповідно до якого (п. 1.1 Кредитного договору) Банк надав позичальнику Кредит на:

- на оплату витрат, пов'язаних з придбанням автомобілів, в тому числі митних платежів, закупівлю запасних частин, реконструкцію офісних і складських приміщень, оплату інших поточних витрат;

- купівлю нерухомості загальною площею 1325,8 кв. м., яка знаходиться за адресою: 03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 21-А, яка належить Корпорації «Феномен» (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А, код ЄДРПОУ 20048285), вартістю 1 032 000,00 дол. США (Один мільйон тридцять дві тисячі доларів СІІІА 00 центів США).

Кредит у вигляді непоновлювальної мультивалютної кредитної лінії на суму 4 586 559,00 Євро з урахуванням наступних лімітів заборгованості: по заборгованості у Євро не більше ніж 400 000,00 Євро і по заборгованості у доларах США не більше ніж 5 700 000,00 дол. США, терміном погашення по 27.09.2012 р. включно, з урахуванням п. п. 4.1.1. - 4.1.10. даного Договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до умов п. 1.4. даного Договору, а саме 11% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за основним боргом за кредитом по траншах у Євро та 11% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) фактичної суми заборгованості за основним боргом за кредитом по траншах у доларах США.

Видача коштів за Кредитом відбувається траншами на підставі письмових повідомлень, отриманих від Позичальника.

Позичальник, зобов'язався на умовах, в розміри та в строки, встановлені в даному договорі, повернути Банку Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом, а також сплатити пені та штрафи, які передбачені умовами даного договору, зокрема сплатити відсотки за користування Кредитом відповідно до п. п.1.1., 1.4., 4.1, 4.2., 4.2.1., Кредитного договору, сплатити комісії відповідно до п. 7.9, а також повністю повернути Кредит до дати, зазначеної в п. 1.1, 1.6 Кредитного договору, згідно з графіком, в якому встановлений щомісячний максимальний розмір залишку заборгованості за Кредитом (п. п. 4.1.1.-4.1.10., Кредитного договору).

Банк повністю виконав свої зобов'язання за Кредитний договором, про що свідчить надання Позичальнику кредиту, що підтверджується меморіальними ордерами та реєстром документів по рахунку клієнта (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи Позичальник протягом дії Кредитного договору порушував свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, з порушенням строків встановлених Договором, зокрема строків та залишку заборгованості за Кредитом, встановлених графіком (п. п. 4.1.1 .-4.1.10. Кредитного Договору).

На підставі п. 5.5. Кредитного договору Банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і комісію в порядку, передбаченому п. п. 4.1., 4.2. Кредитного договору.

30.07.2010 року, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між ПАТ «Марфін Банк» (кредитор) та Корпорацією «Феномен» (далі по тексту - Відповідач-2 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, поручитель) укладено договір поруки №1180-СК (далі по тексту - Договір поруки), а також Додаткову угода №1 від 30.09.2011р. до договору поруки, за умовами яких поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання ТОВ «Бритиш Моторс Україна» зобов'язань за кредитним договором №31/К від 28.09.2004 року зі всіма додатковими угодами до нього в повному обсязі, а саме на умовах та в строки встановлені в Кредитному договорі, повернути кредитору кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи передбачені кредитним договором.

Відповідно до умов п.2.1 Договору поруки при не виконанні Боржником (ТОВ «Бритиш Моторс Україна») своїх зобов'язань за кредитним договором, Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушеного Позичальником зобов'язання за Кредитним договором протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора.

У зв'язку з невиконанням Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, порушенням строків погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, непогашенням неустойки, Позивач за первісним позовом вимагав від Позичальника усунення порушень Договору (копії вимоги №504/04 від 19.06.2014, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Позичальнику та реєстру відправленої кореспонденції № 38 від 20.06.2014р. міститься в матеріалах справи), а 20.06.2014р. Банком направлено письмову вимогу про погашення заборгованості до Поручителя (копії вимоги №506/04 від 19.06.2014, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Поручителю та реєстру відправленої кореспонденції №38 від 20.06.2014р. міститься в матеріалах справи).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач за первісним позовом зазначив, що відповідач-1 за первісним позовом не виконав умови Кредитного договору, не повернув Банку кредитні кошти, не сплатив проценти за користування кредитом, а відповідач-2 за первісним позовом не виконав умови Договору поруки, зокрема позивач за первісним позовом зазначив, що:

1) станом на 12.12.2014 року заборгованість ТОВ «Бритиш Моторс Україна» за Кредитним договором становить 40 327,90 Євро та 133 216,65 грн., з яких:

- заборгованість по Кредиту (прострочена заборгованість за кредитом) в розмірі 35 226,00 Євро (що за курсом НБУ станом на 12.12.2014 р. становить 687 798,22 грн.);

- заборгованість за відсотками 5 101,90 Євро (що за курсом НБУ становить 99 616,13 грн.);

- заборгованість за нарахованою пенею за несплату основного боргу в розмірі 125 561,74 грн.;

- заборгованість за нарахованою пенею за несплату відсотків в розмірі 7 654,90 грн.

2) станом на 12.12.2014 року заборгованість ТОВ «Бритиш Моторс Україна» за Кредитним договором становить 5 558 812,32 доларів США та 5 136 395,06 грн., з яких:

- заборгованість по Кредиту (прострочена заборгованість за кредитом) в розмірі 4 880 939,43 долари США (що за курсом НБУ станом на 12.12.2014р. становить 76 682 975,10 грн.);

- заборгованість за відсотками 677 872,89 доларів США (що за курсом НБУ становить 10 649 857,61 грн.;

- заборгованість за нарахованою пенею за несплату основного боргу в розмірі 4 403 834,48 грн.;

- заборгованість за нарахованою пенею за несплату відсотків в розмірі 732 560,58 грн.

В зв'язку з чим вищевказані суми позивач за первісним позовом просить суд стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договір який укладено між позивачем за первісним позовом та відповідачем-1 за первісним позовом за своєю юридичною природою є кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

З наданих позивачем за первісним позовом доказів вбачається, що Банк взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, згідно умов Кредитного договору, а відповідач-1 за первісним позовом не виконав умови Кредитного договору, не повернув Банку кредитні кошти, не сплатив проценти за користування кредитом, а відповідач-2 за первісним позовом не виконав умови Договору поруки.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідачі за первісним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, розміру позовних вимог не оспорили, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення 35 226,00 Євро (заборгованості по кредиту), 5 101,90 Євро (заборгованості за відсотками), 4 880 939,43 доларів США (заборгованості по кредиту) та 677 872,89 доларів США (заборгованості за відсотками), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів за первісним позовом 125 561,74 грн. (заборгованості за нарахованою пенею за несплату основного боргу), 7 654,90 грн. (заборгованості за нарахованою пенею за несплату відсотків), 4 403 834,48 грн. (заборгованості за нарахованою пенею за несплату основного боргу) та 732 560,58 грн. (заборгованості за нарахованою пенею за несплату відсотків) за неналежне виконання зобов'язань по кредиту за Кредитним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору, при порушенні Позичальником будь-яких термінів та строків повернення кредиту (в тому числі, при порушенні термінів, передбачених графіком погашення, або при порушенні строку/терміну дострокового повернення кредиту на вимогу Банку), з урахуванням умов п.п. 4.1, 4.1.1.-4.1.10. цього договору, несвоєчасної сплати процентів та комісій за користування Кредитом - Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в розмірі: 125 561,74 грн. (заборгованості за нарахованою пенею за несплату основного боргу), 7 654,90 грн. (заборгованості за нарахованою пенею за несплату відсотків), 4 403 834,48 грн. (заборгованості за нарахованою пенею за несплату основного боргу) та 732 560,58 грн. (заборгованості за нарахованою пенею за несплату відсотків), нараховані відповідно до законодавства, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню та стягуються солідарно з відповідачів за первісним позовом.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним Договору поруки №1180-СК від 30.07.2010 року, суд зазначає наступне.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином для визнання правочину недійсним потрібна наявність підстав передбачених ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 2.5.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Згідно з п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Суд звертає увагу що позивачем за зустрічним позовом не надано суду належним чином завірену копію статуту Корпорація "Феномен" (в редакції яка діяла в період укладання Договору поруки №1180-СК від 30.07.2010 року), який витребувано ухвалою від 19.02.2015 року, що унеможливлює встановлення обставин перевищення повноважень президента Корпорації "Феномен" під час укладання спірного договору та подальшим укладанням додаткової угоди №1 від 30.09.2011 року до нього.

З матеріалів справи вбачається, що при укладанні ПАТ "Марфін банк" та Корпорацією "Феномен" Договору поруки №1180-СК від 30.07.2010 року не порушено приписів ст. 203 та 215 ЦК України, твердження позивача про недійсність оспорюваного договору спростовується наявними в матеріалах справи документами, а тому в суду відсутні правові підстави для визнання Договору поруки №1180-СК від 30.07.2010 року недійсним.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача за зустрічним позовом, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої зустрічних позовних вимог, а тому зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів за первісним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, 121 ГПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" (03069, м. Київ, ВУЛИЦЯ КІРОВОГРАДСЬКА, будинок 21-А; ідентифікаційний код 31200706) та Корпорація "Феномен" (01054, м. Київ, ВУЛИЦЯ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 63-А; ідентифікаційний код 20048285) на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" (68003, Одеська обл., місто Чорноморськ, ПРОСПЕКТ МИРУ, будинок 28; ідентифікаційний код 21650966) 35 226 (тридцять п'ять тисяч двісті двадцять шість тисяч) Євро 00 євроцентів (за курсом НБУ станом на 12.12.2014 року становить 687 798 (шістсот вісімдесят сім тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 22 коп.) - заборгованості по кредиту, 5 101 (п'ять тисяч сто одне) Євро 90 євроцентів (за курсом НБУ станом на 12.12.2014 року становить 99 616 (дев'яносто дев'ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 13 коп.) - заборгованості за відсотками, 125 561 (сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 74 коп. - заборгованості за нарахованою пенею за несплату основного боргу, 7 654 (сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 90 коп. - заборгованості за нарахованою пенею за несплату відсотків, 4 880 939 (чотири мільйони вісімсот вісімдесят тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) доларів США 43 центи (за курсом НБУ станом на 12.12.2014 року становить 76 682 975 (сімдесят шість мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 10 коп.) - заборгованості по кредиту, 677 872 (шістсот сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят два) долари США 89 центів (за курсом НБУ станом на 12.12.2014 року становить 10 649 857 (десять мільйонів шістсот сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 61 коп. - заборгованості за відсотками, 4 403 834 (чотири мільйони чотириста три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 48 коп. - заборгованості за нарахованою пенею за несплату основного боргу, 732 560 (сімсот тридцять дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 58 коп. - заборгованості за нарахованою пенею за несплату відсотків, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 13.12.2016 року.