Рішення

від 14.12.2016 по справі 910/21141/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016Справа №910/21141/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до про Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією стягнення неустойки у розмірі 14 864 грн. 40 коп. Представники:

від Позивача: Ємець Ю.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією (надалі також - «Відповідач») про стягнення неустойки у розмірі 14 864 грн. 40 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 05.02.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) та Благодійною організацією Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 42,9 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 19 (на другому поверсі будівлі навчального корпусу №26, кімната №210), що перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (балансоутримувач). Як зазначає Позивач, 14.08.2015 року ним надіслано на адресу Відповідача заяву про припинення дії договору у зв'язку з закінченням строку його дії, проте Відповідач не повернув об'єкт оренди за актом приймання - передачі та продовжує ним користуватись. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією за період з 01.03.2016 року по 01.07.2016 року неустойку за користування майном у розмірі 14 864 грн. 40 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 року клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відстрочку сплати судового збору за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією про стягнення неустойки у розмірі 14 864 грн. 40 коп. задоволено. Відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп. до прийняття судом рішення у справі №910/21141/16.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 року порушено провадження у справі № 910/21141/16, судове засідання призначено на 16.11.2016 року.

29.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.11.2016 року.

21.11.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.11.2016 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості у розмірі 14 864,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 року відкладено розгляд справи на 14.12.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 14 грудня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверту, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією є 01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПАНАСА МИРНОГО, будинок 19.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/21141/16 направлялись на адресу Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14 грудня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

05.02.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) та Благодійною організацією Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 42,9 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 19 (на другому поверсі будівлі навчального корпусу №26, кімната №210), що перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (балансоутримувач).

Згідно з п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення благодійної організації для ведення їх статутної діяльності.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна. (п.2.1 Договору)

Згідно з п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У п. 3.6. Договору встановлено, що перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховуються Орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховуються Орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Цей Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 05.02.2010 р. до 05.01.2011 р. включно. (п.10.1 Договору)

Пунктом 10.4 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

У п. 10.9 Договору визначено, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Орендодавцю/Балансоутримувачу за актом приймання-передавання майна.

При цьому, майно вважається поверненим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 10.10 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028 від 05.02.2010 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 42,9 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 19 (на другому поверсі будівлі навчального корпусу №26, кімната №210), що перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (балансоутримувач), що підтверджується Актом приймання - передачі орендованого майна від 05.02.2010 року.

Договором про внесення змін від 18.05.2012 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028 від 05.02.2010 року Сторони п.10.11 договору виклали в наступній редакції: «За відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання - передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна».

Договором про внесення змін від 16.12.2014 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028 від 05.02.2010 року Сторони дійшли згоди, що договір оренди діє до 05.08.2015 року включно.

14.08.2015 року Позивач надіслав на адресу Відповідача заяву №30-06/8331 про припинення дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028 від 05.02.2010 року та просив повернути майно за актом приймання - передачі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року у справі №910/162/16, яке набрало законної сили, стягнуто з Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків України з Російською Федерацією на користь Державного бюджету України орендну плату у сумі 12 467 грн. 70 коп., пеню у сумі 1 561 грн. 70 коп., штрафу у сумі 374 грн. 03 коп., інфляційні втрати у сумі 30 грн. 09 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року у справі №910/7946/16, яке набрало законної сили, виселено Благодійну організацію Міжнародний фонд гуманітарних та економічних зв'язків України з Російською Федерацією з нежилого приміщення загальною площею 42,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 19, (на другому поверсі будівлі навчального корпусу № 26, кімната № 210). Стягнуто з Благодійної організації Міжнародний фонд гуманітарних та економічних зв'язків України з Російською Федерацією на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" суму судового збору в розмірі 1378 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не повернув об'єкт оренди за актом приймання - передачі та продовжує ним користуватись. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією за період з 01.03.2016 року по 01.07.2016 року неустойку за користування майном у розмірі 14 864 грн. 40 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028 від 05.02.2010 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028 від 05.02.2010 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 42,9 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 19 (на другому поверсі будівлі навчального корпусу №26, кімната №210), що перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (балансоутримувач), що підтверджується Актом приймання - передачі орендованого майна від 05.02.2010 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини четвертої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Договором про внесення змін від 16.12.2014 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028 від 05.02.2010 року Сторони дійшли згоди, що договір оренди діє до 05.08.2015 року включно.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року у справі №910/7946/16, яке набрало законної сили, виселено Благодійну організацію Міжнародний фонд гуманітарних та економічних зв'язків України з Російською Федерацією з нежилого приміщення загальною площею 42,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 19, (на другому поверсі будівлі навчального корпусу № 26, кімната № 210). Стягнуто з Благодійної організації Міжнародний фонд гуманітарних та економічних зв'язків України з Російською Федерацією на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" суму судового збору в розмірі 1378 гривень 00 копійок.

У вказаному рішенні суду встановлено, що Відповідача, як орендаря, було повідомлено у встановлений Договором та Законом строк про припинення дії Договору та відсутність наміру його продовжувати, тому Договір вважається припиненим після закінчення строку, на який його було укладено (з урахуванням попередньої пролонгації), тобто після 05.08.2015. У зв'язку з закінченням строку дії Договору, у відповідності до ст. 785 ЦК України, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов п.п. 10.1 та 10.9 Договору Відповідач був зобов'язаний повернути орендоване майно Позивачу та/або Балансоутримувачу, чого ним зроблено не було.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/7946/16 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт припинення дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028 від 05.02.2010 року з 05.08.2015 року підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 30.06.2016 року у справі №910/7946/16, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється .

Таким чином, у разі припинення цього Договору, у Відповідача виникає обов'язок повернути Орендодавцю майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об'єктом оренди.

Таким чином, Суд зазначає, що в порушення умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028 від 05.02.2010 року Орендар не повернув об'єкт з оренди після закінчення строку дії спірного договору 05.08.2015 року.

Відповідно до ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Суд звертає увагу, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статі 785 Цивільного кодексу України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі №927/1215/13.

Договором про внесення змін від 18.05.2012 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028 від 05.02.2010 року Сторони п.10.11 договору виклали в наступній редакції: «За відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання - передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна».

Таким чином, Суд звертає увагу, що умовами Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028 від 05.02.2010 року Сторони без заперечень та зауважень, в добровільному порядку відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачили право Орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву здійснювати нарахування неустойки у розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час.

Суд, перевіривши розрахунок неустойки у розмірі подвійної щомісячної орендної плати за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.03.2016 року по 01.07.2016 року у розмірі 14 864 грн. 40 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню неустойка у розмірі 14 864 грн. 40 коп.

Щодо розподілу судових витрат, Суд зазначає, що оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 року клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відстрочку сплати судового збору за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією про стягнення неустойки у розмірі 14 864 грн. 40 коп. задоволено та відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп. до прийняття судом рішення у справі №910/21141/16, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПАНАСА МИРНОГО, будинок 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 20030807) в дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200) неустойку у розмірі 14 864 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 40 (сорок) коп.

3. Стягнути з Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПАНАСА МИРНОГО, будинок 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 20030807) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 грудня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин