Рішення
від 14.12.2016 по справі 910/19169/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016Справа №910/19169/16

За позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравпостач" про стягнення штрафних санкцій 28 211, 58 грн. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від позивача:Глазунов М.Ю. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравпостач" (далі - відповідач, ТОВ "Укравпостач") про стягнення пені в розмірі 10 735, 38 грн. та штрафу у розмірі 17 476, 20 грн., а всього на загальну суму 28 211, 58 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору № 294/15/118 від 03.07.2015 року на закупівлю за державні кошти та постачання для потреб Збройних Сил України авіаційних шин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 р. порушено провадження у справі № 910/19169/16, розгляд останньої призначено на 18.11.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2016 року підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.10.2016 року не виконав.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи № 910/19169/16 на 14.12.2016 року.

Безпосередньо у судовому засіданні 14.12.2016 року представник позивача продовжував наполягати на задоволенні заявленого позову, надав додаткові документи та усні пояснення по справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду була надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.12.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2015 року між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравпостач" (далі - постачальник) було укладено договір № 294/15/118 про закупівлю товару за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у 2015 році поставити замовнику товар, зазначений у пункті 1.2. договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару: шини та камери гумові нові, код 22.11.1, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, лот № 1 - авіаційні шини 570х140 м.5 або еквівалент. Кількість товару визначена у Специфікації товару (Додаток № 1 до договору).

Істотною умовою договору є можливість зменшення замовником обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків на цілі, що передбачені Специфікацією товару. У цьому випадку замовник у 10-денний строк від дати отримання інформації про зменшення бюджетних призначень письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягів закупівлі, на підставі чого сторони укладають додаткову угоду відповідно до пункту 11.3. договору.

Підставою для укладання договору є акцепт пропозиції учасника процедури закупівлі, затверджений рішенням комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України від 19.05.2015 року № 75/209/5.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 10.12.2015 року до договору, ціна договору становить 249 660, 00 грн. в тому числі ПДВ.

Замовник здійснює розрахунки з постачальником за товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника через відповідні реєстраційні рахунки замовника, що зазначені у п. 13.1. договору.

За письмовим погодженням між сторонами відповідно до належним чином оформленого рішення Міністра оборони України замовник на підставі абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт, послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" може здійснювати попередню оплату товару у розмірі до 100% від ціни договору, визначену на день його укладання.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що товар постачається у строк 120 діб з дати укладання договору включно.

Товар вважається поставленим замовнику за кількістю та якістю з моменту підписання акту технічного приймання товару (форма - Додаток № 4). Перехід права власності та ризиків на товар відбувається після розвантаження на склад та передачі його в розпорядження вантажоодержувача. При передачі товару повинні бути оформлені наступні приймально-здавальні документи:

- видаткова накладна постачальника, яка виписується в чотирьох примірниках;

- акт технічного приймання товару;

- акт прийому в чотирьох примірниках;

- акт прийому поставленого товару.

Датою виконання зобов'язання постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником акту прийому поставленого товару.

Як вбачається із поданої позовної заяви, на підставі пунктів 3.1. та 5.1. договору та Додаткової угоди 3 2 від 16.12.2015 року до договору, відповідач зобов'язаний був поставити позивачу товар в кількості 15 од. в термін до 30.10.2015 року на загальну суму 249 660, 00 грн.

На підставі акту 1/385 від 10.12.2015 технічного приймання товару, акту прийому поставленого товару від 10.12.2015 року № 1, акту прийому 3 1/383 від 10.12.2015 року було поставлено 6 од. авіаційних шин 570х140 м.5 на загальну суму 83 220 , 00 грн.

Відповідно до акту від 15.12.2015 року технічного приймання товару, акту прийому поставленого товару від 15.12.2015 року № 2, акту прийому № 1/392 від 15.12.2015 року було поставлено 9 од. авіаційних шин 570х140 м.5 на загальну суму 124 830, 00 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, в порушення умов пункту 3.1. договору відповідачем документально було підтверджено постачання 6 од. товару 10.12.2015 року, а 9 од. товару лише 15.12.2015 року.

Таким чином, за порушення строків поставки відповідачу було нараховано штрафні санкції.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, виходячи із наступного:

Судом надана належна правова оцінка відносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір постачання. У залежності від умов діючого законодавства, договір вважається укладеним коли сторони досягли всіх суттєвих його умов, а саме за ЦК України відносно предмету та строку.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець визначив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб'єктами господарювання відповідно до вказаних вимог.

Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

За вимогами ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи, відповідач в порушення умов Договору виконав поставку товару із простроченням.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строків постачання товару з вини постачальника понад строки визначені договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної вартості.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків поставки (більше 30 днів), тоді стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 476, 20 грн. є правомірним.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України , оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі № 20/246-08, що згідно Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків поставки товару, тоді стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 476, 20 грн. та пені у розмірі 10 735, 38 грн. є правомірним.

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи встановлені у ході судового розгляду обставини, позовні вимоги Міністерства оборони України підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 548, 549, 625, 629, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 55, 173-175, 180, 181, 193, 231, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 32-34, 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравпостач" (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 30А; код ЄДРПОУ 38590901) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) пеню у розмірі 10 735, 38 грн., штраф у розмірі 17 476, 20 грн. та судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн. Видати наказ.

3. Повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) зайво сплачений судовий збір у розмірі 72, 00 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 342/8/496 від 11.03.2016 року. Підставою повернення судового збору є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 19.12.2016 р.

Суддя Ю.О.Підченко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення14.12.2016
Оприлюднено27.12.2016
Номер документу63610513
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/19169/16

Рішення від 14.12.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Підченко Ю.О.

Ухвала від 18.11.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Підченко Ю.О.

Ухвала від 21.10.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Підченко Ю.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні