Рішення

від 13.12.2016 по справі 910/19250/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа №910/19250/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ц.Ф.П.С.У.»

Про стягнення 30 000,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Бондаренко Г.А. представник за довіреністю № б/н від 15.11.16.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київський маргариновий завод» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ц.Ф.П.С.У.» (далі - відповідач) про стягнення 30 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання, щодо надання позивачу послуг, та не повернув перераховану позивачем передоплату в розмірі 30 000,00 грн. після відмови Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» від договору.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивачем викладено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та на всі банківські рахунки, що належать відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.16. порушено провадження у справі № 910/19250/16 та призначено її до розгляду на 17.11.16.

01.11.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 17.11.16. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 29.11.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

25.11.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву «про уточнення позовних вимог», в якій Приватне акціонерне товариство «Київський маргариновий завод» вказало на користь кого воно просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн. та відмовилось від заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням вказаної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.16. розгляд справи було відкладено на 13.12.16.

06.12.16. позивачем через відділ діловодства суд убуло подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 13.12.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 13.12.16. втретє не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду наявні в матеріалах даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на викладене вище та на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/19250/16.

В судовому засіданні 13.12.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.14. між позивачем (далі - Замовник) та відповідачем (далі - Виконавець) було укладено Договір про надання послуг № 8-4/1 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1) Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультативні послуги щодо отримання актів технічного приймання інженерних мереж за адресою м. Київ, проспект Науки 3. Результатами надання таких послуг має стати одержання ПАТ «Київський маргариновий завод» зазначених вище актів технічного приймання.

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість послуг за Договором становить 30 000,00 грн. , в тому числі ПДВ - 5 000,00 грн., зокрема: погодження контрольно-геодезичної зйомки - 19 000,00 грн. з ПДВ; оформлення актів з дезинфекції водопровідної мережі - 6 000,00 грн. з ПДВ; оформлення актів промивки водопровідної мережі 5 000,00 грн. з ПДВ.

Замовник не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору перераховує виконавцю аванс у розмірі 100% від вартості договору, зазначеної в п.2 Договору (п. 5 Договору).

Відповідачем позивачу було виставлено рахунок № 15/10 від 15.10.14. на суму 30 000,00 грн.

У відповідності до наявної в матеріалах справи банківської виписки, позивачем було перераховано Виконавцю 16.10.14. 30 000,00 грн. на виконання умов Договору.

Згідно з п. 3 Договору, Виконавець зобов'язується надати передбачені Договором послуги таким чином, аби Замовник отримав зазначені в п.1 Договору акти технічного приймання на протязі 60 днів з моменту надходження авансового платежу, передбаченого цим Договором, на рахунок Виконавця.

Отже, з врахуванням дати здійснення позивачем 100% передплати за Договором в розмірі 30 000,00 грн., строк надання відповідачем послуг є таким, що за приписами п. 3 Договору, настав.

Пунктом 4 Договору сторонами погоджено, що послуги вважаються наданими після одержання Замовником підписаних усіма сторонами, відповідно до чинного законодавства, актів технічного приймання, зазначених в п. 1 Договору.

Проте, відповідач, на виконання умов Договору станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду та станом на день прийняття рішення у справі № 910/19250/16, актів технічного приймання за Договором позивачу не передав.

Відповідач направив позивачу лист № 30-09/1 від 30.09.15., в якому вказав, що отримання актів за Договором позивачем відповідач гарантує виконати у першому кварталі 2017 року.

При цьому, претензією № 02082016 від 02.08.16. позивач звернувся до Виконавця в якій вимагав передати передбачені умовами Договору акти, а за умови невиконання такої вимоги попереджав про необхідність повернення суми авансу за Договором в розмірі 30 000,00 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з неповерненням відповідачем позивачу 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції в даній справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивачем умови Договору виконано, оплачено послуги на суму 30 000,00 грн. шляхом внесення 100% передплати.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було надано передбачених Договором послуг у визначені строки.

Строк дії Договору визначено п. 7 з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ст. 907 ЦК України).

Оскільки відповідачем послуги за Договором не надано, суд розцінює претензію № 02082016 від 02.08.16. як відмову позивача від договору.

На зазначену претензію відповідач відповіді не надав, послуги не надав, грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн. відповідач позивачу не повертав, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні та незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач отримав від позивача оплату за Договором, однак у встановлені строки до надання послуг не приступив (акти технічного приймання не оформив), та після отримання претензій позивача грошові кошти останньому не повернув, грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ц.Ф.П.С.У.» (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, б. 108, корпус 2, офіс 2; ідентифікаційний код 35645465) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (03039, м. Київ, проспект Науки, б. 3; ідентифікаційний код 00333581) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.16.

Суддя Т.М. Ващенко