Рішення

від 29.11.2016 по справі 910/16160/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016Справа №910/16160/16 За позовом Приватного малого підприємства "Інтерсевен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 7"

про відшкодування 24 455,49 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

Від позивача - Востров В.А., представник за довіреністю;

Від відповідача - Зайцев І.Є., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне мале підприємство "Інтерсевен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 7" про стягнення суми боргу за договором технічного обслуговування ліфтів від 19.10.2009 №11/09 в розмірі 19 907,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 783,26 грн. та 3% річних в розмірі 764,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору на повне технічне обслуговування ліфтів від 19.10.2009 №11/09.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позову відмовити. По суті заперечень вказав, що саме через неналежне виконання умов договору позивачем, відповідач залучив іншого підрядника - ТОВ «ОК «Сервіс 24» та фактично з лютого 2015 року отримував послуги від іншого підрядника. Відповідач вказує, що відмовився від договору у зв'язку з його невиконанням позивачем, акти виконаних робіт, які є підставою для оплати, не надавалися позивачем відповідачу і не могли надаватися через відсутності виконаних робіт, а тому і підстави для оплати відсутні.

Позивачем подані заперечення на відзив відповідача.

Дослідивши наявні у справі матеріали,заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПМП "Інтерсевен" (далі - позивач, підрядник) та ТОВ "Рада 7" (далі - відповідач, замовник) укладено Договір на повне технічне обслуговування ліфтів від 19.10.2009 №11/09 (надалі - Договір) відповідно до предмету якого Відповідач дає, а Позивач приймає на себе зобов'язання по повному технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, що ґрунтується принципах технічного обслуговування, що приписуються заводом-виробник та усуненню позапланових зупинок ліфтів, цілодобово без вихідних (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору №11/09 Підрядник забезпечує постійну технічну готовність ліфтів peг. №30981 в/п 1000 кг на 25 зуп. v=l,6 м/с, peг. № 30982 в/п 400 кг на 25 зуп. V=1,6м/с, рег.№30983 г/п 400 кг. на 25 зуп. V=1,6 м/с у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 6Б.

Відповідно до п. 2.6. Договору Підрядник при виконанні своїх обов'язків керується «Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів», інструкціями заводу-виготовлювача, вказівками Держнаглядохоронпраці України, Положенням про систему технічного обслуговування ліфтів в Україні КД 36.1-001-2000 від 10.04.2000.

Відповідно до п. 6.7. Договору під час виконання договірних зобов'язань сторони керуються діючим законодавством України, ПББЕЛ, «Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні» КД 36.1-001-2000, «Положенням про технічне обслуговування, ремонт і реконструкцію (оновлення) систем ОДС (ОДЗ), ГОСТ22845-85 "Ліфти електричні, пасажирські, вантажні, Правила організації виробництва та приймання монтажних робіт, ГОСТ 22011-95 "Ліфти пасажирські та вантажні. Технічні умови" ДСТУ prEN 13015:2002 «Технічне обслуговування ліфтів та ескалаторів» та даним Договором.

Відповідно п. 3.10. Договору відвідування персоналом Замовника машинних та блочних приміщень повинно проводитись з відома відповідальних осіб Підрядчика.

Відповідно п. 3.12. Договору Замовник повідомляє Підрядчику про випадки нерегулярності роботи ліфтів у письмовому виді (факс, поштове відправлення).

Відповідно до п. 3.13. Договору Замовник забезпечує закриття машинних приміщень, зберігання ключів в охорони. Видача ключів фіксується в спеціальному журналі.

Згідно з п. 3.16. Договору Замовник зобов'язується провадити не рідше ніж 1 разу у десять днів вологе прибирання кабін, машинних приміщень. Не допускати попадання сміття, пилу, сторонніх предметів у шахту ліфта.

Пунктом п. 4.2. Договору визначено, що відповідальність за правильну експлуатацію і своєчасну передачу інформації Підрядчику про зупинку ліфта несе Замовник.

У пункті 5.1 Договору визначено, що загальна вартість робіт за договором щомісячно становить 3 192,44 грн. в тому числі ПДВ 532,07 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору розрахунки за технічне обслуговування проводяться щомісячно до 20 числа поточного місяця за виставленими рахунками.

Судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем було підписано наступні додаткові угоди:

Додаткової угода №1 від 01 серпня 2011 року до Договору №11/09 від 19.10.2009, якою п.1 внесено зміни в п. 5.1. "Загальна вартість робіт щомісячно складає 4 594,12 грн. в т.ч. ПДВ - 765,69 грн."

Додаткової угоди №1 36/07/НП від 01 грудня 2012 року до Договору 11/09 від 19.10.2009, якою п. 1 внесено зміни в пункт п.5.2. Договору на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів №11/09 від 19.10.2009 викладено у слідкуючій редакції: " 5.2. Розрахунки за технічне обслуговування проводяться щомісячно до 15 числа місяця, який слідує за розрахунковим, на основі Акту виконаних робіт".

Згідно п. 6.1. Договір набирає законної сили з 01.11.2009 року і діє до 31.12.2011.

Згідно п. 6.10. Договір автоматично продовжений на один рік, якщо ні одна зі сторін не заявить іншій Стороні про розірвання даного Договору за місяць до його закінчення.

У зв'язку з тим, що до 19.09.2014 зі сторони ТОВ "Рада 7" ніяких письмових заяв на припинення договірних відносин не поступало, Договір №11/09 автоматично продовжено до 19.10.2015.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем у повному обсязі своїх зобов'язань по Договору на повне технічне обслуговування ліфтів від 19.10.2009 №11/09.

Частина 2 ст. 628 ЦК України визначає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами правочин містить в собі елементи договору про надання послуг та договору підряду, який підпадає під правове регулювання ст.ст.901-907, ст.ст.837-864 ЦК України.

Згідно п. 6.6 договору при його розірванні з ініціативи замовника, він зобов'язаний письмово повідомити директора ПМП «Інтерсевен», але не менш, ніж за 2 місяці до розірвання.

Частинами 1, 3 ст. 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи на адресу Позивача надійшов лист №07-0132 від 20 квітня 2015 року від Відповідача про розірвання умов Договору на технічне обслуговування ліфтів, де Відповідач просить вважать даний Договір розірваним з 20 червня 2015 року.

Згідно з ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За таких обставин, договір з 20.06.2015 є розірваним, а права та обов'язки сторін, які виникли з цього правочину, є припиненими.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.ч.1-3 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПМП «Інтерсевен» до ТОВ «Рада 7» про стягнення заборгованості за зобов'язаннями в розмірі 19 907,85 грн, яка виникла у зв'язку з непідписанням та неоплатою актів виконаних робіт за період з 01.02.2015 по 10.06.2015, інфляційних втрат в сумі 3 783,26 грн та 3% річних в сумі 764,38 грн.

З наявного у справі дозволу №901.10.32-29.22.2, виданого територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони правці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву вбачається, що ПМП «Інтерсевен» має дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки (монтаж, налагодження, ремонт та експлуатація пасажирських, вантажних та лікарняних ліфтів вантажопідйомністю до 5 000 кг зі швидкістю руху до 4,0м/с).

Термін дії дозволу з 05.08.2010 по 05.08.2015.

На підтвердження факту надання послуг за вказаним вище правочином позивачем було надано витяги з журналів реєстрації проведеного технічного огляду ліфтів рег. №30981, №30982, №30983, виписки з журналів обліку заявок за об'єктом ТОВ «Рада 7» (з січня по червень 2015), акти приймання виконаних робіт за спірний період, графік чергувань у вихідні та святкові дні працівників ПМП «Інтерсевен» за січень - червень 2015.

Розглядаючи спір, суд встановив що акти приймання виконаних робіт за лютий - червень 2015 відповідачем не підписані.

В матеріалах справи наявні листи вих. №36/15 від 03.04.15 (отриманий відповідачем за вх. №00-00692 від 06.04.2015), №50/15 від 30.04.15 (отриманий відповідачем за вхід №06-00140 від 05.05.2015), претензія вих. №80/15 від 25.06.15 (отримана відповідачем 26.06.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором 02068 09580501), якими підтверджується направлення на адресу відповідача актів приймання виконаних робіт за період з лютого по червень 2015 року, чим і спростовуються заперечення відповідача що акти приймання виконаних робіт за лютий - червень 2015 позивачем відповідачу не направлялись.

Посилання відповідача на те, що лист від 03.04.2015 був направлений іншому підприємству, суд вважає безпідставним в силу того, що він хоча й адресований ТОВ «Рада» (в.о. генеральному директору Калашнюк А.С.) проте, містить в собі посилання, в тому числі, на договір від 19.10.2009 №11/09 та акти виконаних робіт за лютий та березень 2015.

Окрім того, в матеріалах справи наявні листи від 12.01.2015 №07-0011 та від 12.01.2015 №02-0011, в яких ТОВ «РАДА» доводить до відмова позивача, що з 26.12.2014 відбулись зміни керівника товариства. Так, з 26.12.2014 виконуючим обов'язки генерального директора призначено Калашнюка О.С., з урахуванням чого всю кореспонденцію, що стосується товариства просить направляти на ім'я виконуючого обов'язки генерального директора Калашнюка О.С.

Тобто, матеріалами справи підтверджено вручення спірних актів відповідачу.

Посилання відповідача на те, що ПМП «Інтерсевен» з лютого 2015 не виконувало взяті на себе зобов'язання за договором, суд вважає безпідставними та виходить з наступного.

На доказ неналежного виконання обов'язків за договором ТОВ «Рада 7» надало акт огляду технічного стану.

Однак, суд не може прийняти його як належний та допустимий доказ в силу того, що він складений без участі позивача: головним інженером ТОВ «Рада 7», інженером з підтримки технічного стану будинку ТОВ «Рада 7» та електромеханіком по ліфтам ТОВ «ОК «Сервіс24».

Доказів запрошення представника ПМП «Інтерсевен» на складання акта огляду технічного стану ліфтів матеріали справи не містять.

При цьому, саме з цим підприємством (ТОВ «ОК «Сервіс24») ТОВ «Рада 7» вказує на укладення іншого договору на технічне обслуговування ліфтів, а тому у суду відсутня можливість прийняти цей акт як неупереджений доказ.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частина 1 ст. 853 ЦК України визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Доказів направлення відповідачем позивачу обґрунтованої відмови від підписання вказаних актів по договору №11/09 від 19.10.2009, на повне технічне обслуговування і ремонт ліфтів, суду не надано.

Як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву ним направлялася претензія №07-0111 від 03.04.15 до відповідача щодо усунення недоліків, дане твердження судом до уваги не приймається, оскільки в матеріалах справи вказана претензія та докази надсилання її позивачу відсутні.

З урахуванням викладеного, належить визнати, що відповідач необґрунтовано відмовився від підписання спірних актів приймання виконаних робіт за період з лютого по червень 2015 року, а відсутність підпису представника відповідача на спірних актах не є підставою несплати вартості виконаних робіт.

Тобто, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 02.10.2012 у справі №23/236, висновок якого відповідно до положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» зазначено, що акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Замовник, який в порушення вимог ст. 853 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Як зазначалось вище, розрахунки за технічне обслуговування проводяться щомісячно до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі акта виконаних робіт.

Частина 1 ст.901 ЦК України визначає, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи зміст укладеного між сторонами правочину, виходячи з відсутності оплати відповідачем робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, строк, протягом якого замовник зобов'язаний виконати обов'язок по сплаті підряднику вартості таких робіт, настав.

З огляду на зазначені вище обставини, судом за результатами оцінки поданих сторонами доказів у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, встановлено як факт реального виконання робіт (надання послуг) позивачем за договором, так і надіслання ним актів виконаних робіт за спірний період та отримання їх відповідачем.

Таким чином, враховуючи зміст укладеного між сторонами договору, встановлення судом факту реального виконання позивачем робіт за договором, відсутність у матеріалах справи документів, які б свідчили про неналежність виконання таких робіт позивачем та/або незгоду відповідача з такими діями та/або бездіяльністю позивача, згідно зазначених вище ст.ст.849, 852-853 Цивільного кодексу України, встановлення судом факту надіслання та отримання спірних актів відповідачеві, враховуючи невиконання останнім своїх зобов'язань за договором з оплати виконаних позивачем робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів та те, що строк, протягом якого замовник (відповідач) зобов'язаний виконати обов'язок по сплаті підряднику вартості таких робіт, настав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 19 907,85 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 764,38 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 783,26 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив їх виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14).

Перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд визнав його вірним, у зв'язку з чим задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3 783,26 грн інфляційних втрат та 764,38 грн 3% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 7" (02068, м. Київ, вул. А.Ахматової, буд.3, код ЄДРПОУ 33443614) на користь Приватного малого підприємства "Інтерсевен" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, код ЄДРПОУ 13680597) 19 907 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. 85 коп. заборгованості, 3 783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 38 коп. 3% річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.12.2016

Суддя І.І. Борисенко