Рішення

від 13.12.2016 по справі 910/19506/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа №910/19506/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВН СОЛЮШЕНС»

про стягнення 16 831,27 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Баулін А.О. (дов. від 03.10.2016);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

26.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВН СОЛЮШЕНС» про стягнення 16 831,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №180716-002 від 18.07.2016 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2016 порушено провадження у справі №910/19506/16, розгляд справи призначено на 22.11.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2016 у зв'язку із неявкою представника відповідача, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 13.12.2016.

В судове засідання 13.12.2016 з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 13.12.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 13.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

18.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВН СОЛЮШЕНС» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №180716-002 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, визначаються специфікацією, яка укладається одночасно з укладанням цього договору і після укладання сторонами є невід'ємним додатком до цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2000р.), місце поставки - склад постачальника, розташований у м. Києві.

За умовами п. 3.1 договору покупець здійснює вибірку товару з асортименту, наявного на складі постачальника, та направляє постачальнику замовлення на поставку товару, користуючись відповідною електронною формою, доступною для покупця на сайті постачальника або по електронній пошті. Замовлення може надаватися постачальнику не менше, ніж за 10 робочих днів до заявленої дати поставки товару.

Відповідно до п. 3.2 договору постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 10 робочих днів з моменту здійснення попередньої оплати.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що входить у партію поставки, визначаються у накладних на товар. Дата, вказана у накладній про прийняття товару покупцем, є датою поставки товару постачальником та фактичним виконанням замовлення.

Якщо сторонами не обумовлено інше місце поставки, товар приймається за кількістю та якістю представником покупця, належним чином уповноваженими відповідно до чинного законодавства, на складі постачальника на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товару.

Згідно з п. 7.1 договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів х дати поставки товару постачальником. Оплата, за згодою сторін, може бути здійснена шляхом 100% попередньої оплати або часткової попередньої оплати.

Відповідно до п. п. 7.2, 7.3 договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору, а у випадку передоплати у порядку, передбаченому п. 7.8 договору.

У разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі: за прострочення до 30 календарних днів - 40% річних, за прострочення більше ніж на 30 календарних днів - 50% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику (п. 7.10 договору).

За приписами п. 8.4 договору за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Договір поставки вступає в дію з дати його укладання (підписання) та скріплення печатками і діє до 31.12.2016 (п. 11.1 договору).

Додатком № 1 до договору (специфікацією) сторони договору погодили асортимент, який є попереднім, та остаточно узгоджується у накладній на поставку партії товару.

Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 14 886,00 грн., що підтверджується накладною №180737 від 18.07.2016 на суму 14 886,00 грн., підписаною повноважними представниками сторін, та довіреністю №8 від 18.07.2016 на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач не здійснив своєчасну оплату за поставлений товар, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 14 886,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

У зв'язку із цим позивачем заявлена до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 14 886,00 грн.; 787,01 грн. - пеня; 505,72 грн. - 40% річних в розмірі від суми боргу за кожен день порушення зобов'язання; 652,54 грн. - 50% річних в розмірі від суми боргу за кожен день порушення зобов'язання, а всього 16 831,27 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, одержаного за договором поставки №180716-002 від 18.07.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 7.1 договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів х дати поставки товару постачальником. Оплата, за згодою сторін, може бути здійснена шляхом 100% попередньої оплати або часткової попередньої оплати.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за накладною №180737 від 18.07.2016 на суму 14 886,00 грн., підписаною повноважними представниками сторін, та довіреністю №8 від 18.07.2016 на отримання товарно-матеріальних цінностей, проте відповідачем оплата за поставлений товар здійснена не була, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 14 886,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 14 886,00 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього 787,01 грн. - пені, 505,72 грн. - 40% річних в розмірі від суми боргу за кожен день порушення зобов'язання та 652,54 грн. - 50% річних в розмірі від суми боргу за кожен день порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.10 договору у разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі: за прострочення до 30 календарних днів - 40% річних, за прострочення більше ніж на 30 календарних днів - 50% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 505,72 грн. - 40% річних в розмірі від суми боргу за кожен день порушення зобов'язання та 652,54 грн. - 50% річних в розмірі від суми боргу за кожен день порушення зобов'язання, підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вказані суми нарахувань підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Згідно з п. 8.4 договору за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вказані суми нарахувань також підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВН СОЛЮШЕНС» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, код 39472394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1, код 31901655) суму основного боргу у розмірі 14 886 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 01 коп., 40% річних в розмірі від суми боргу за кожен день порушення зобов'язання у розмірі 505 (п'ятсот п'ять) грн. 72 коп. та 50% річних в розмірі від суми боргу за кожен день порушення зобов'язання у розмірі 652 (шістсот п'ятдесят дві) грн. 54 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 19.12.2016.

Суддя В.О. Демидов