Рішення

від 13.12.2016 по справі 910/20181/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа № 910/20181/16 За позовом Приватного підприємства "Автоарматура"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 61 369,10 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Литвин І.А. (директор);

від відповідача: Гуржій Є.О. (представник за довіреністю №06-5/05 від 11.01.2016р.).

Обставини справи:

Приватне підприємство "Автоарматура" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором №06/160-15/52.15-422 від 17.07.2015р. в розмірі 61 369,10 грн., з яких 47 320,00 грн. сума основного боргу, 10 548,63 грн. пені, 2 604,46 грн. інфляційних втрат та 896,01 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 47 320,00 грн. суми основного боргу, 8 756,90 грн. пені, 2 604,46 грн. інфляційних втрат та 896,01 грн. 3 % річних.

Судом, з урахуванням положень ст. 22 ГПК України, прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги.

Відповідачем надано для долучення до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, при цьому посилаючись на те, що позивачем не відображено при розрахунку суми основного боргу суму часткової оплати вартості товару в розмірі 2 172,00 грн. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем невірно розраховано суму штрафних санкцій та не враховано надання відповідачу, передбаченої умовами договору, відстрочки платежу на 90 календарних днів, а також здійснено нарахування пені на більший строк, ніж передбачено законодавством.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 06.12.2016р.

В судовому засіданні 06.12.2016р. судом оголошено перерву до 13.12.2016р.

В судовому засіданні 13 грудня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір №06/160-15/52.15-422 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю «Вироби мінеральні неметалеві, інші, н.в.1.у.» за кодом ДК 016:2010 23.99.1 (колодки та накладки гальмівні) (товар за договором), а покупець зобов'язувався сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (додаток №1) та відповідно до Технічної специфікації товару (додаток № 2), що є його невід'ємними частинами.

Згідно п. 1.2. Договору асортимент товару, який поставляється за договором, вибирається покупцем, виходячи із виробничих потреб в межах наданої специфікації.

У відповідності до п. 3.1. Договору сума цього Договору (ціна Договору) становить 1 693 425,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 338 685,00 грн., разом ціна Договору становить 2 032 110,00 грн. з ПДВ.

Як передбачено в п. 4.1. Договору оплата за поставлений товар здійснюється філіями або відокремленими підрозділами КП «Київпастранс», перелік яких зазначається в Додатку № 3, що є його невід'ємною частиною Договору, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на фактично поставлений товар.

Надання відстрочки платежу Постачальником - не менше 90 календарних днів (п. 4.2. Договору).

В п. 5.1. Договору сторони передбачили, що строком поставки товару є 2015 рік.

Згідно п. 5.2. Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS -2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП «Київпастранс», перелік яких зазначається в Додатку № 3 до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Поставка Товару здійснюється окремими партіями за окремим замовленням філій, відокремлених підрозділів КП «Київпастранс» виходячи з їх виробничої необхідності (п. 5.3. Договору).

Поставка партії товару здійснюється не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів з дати отримання постачальником письмового замовлення покупця. Порядок приймання-передачі товару наведений у Додатку № 4, що є невід'ємною частиною Договору (п. 5.4. Договору).

В п. 10.1. Договору сторони досягли згоди, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього Договору.

Додатками № № 1 - 4 сторони погодили специфікацію товару (додаток № 1), технічну специфікацію товару (додаток № 2), перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених структурних підрозділів КП «Київпастранс» (додаток № 3) та порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов'язання (додаток № 4).

Згідно укладеної Додаткової угоди № 1 від 30.12.2015р. до Договору сторони домовились збільшити обсяги закупівлі товару, визначеного в Специфікації (додаток № 1) на суму, що не перевищує 20 % ціни Договору та погодили суму Договору (ціну Договору) у розмірі 2 032 110,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 406 422,00 грн., разом ціна Договору становить 2 438 532 грн. з ПДВ (п. 1 Додаткової угоди) та продовжити строк дії договору, виклавши п. 10.1. Договору в наступній редакції: « 10.1. Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до проведення покупцем процедури закупівлі у 2016 році (скасувальна обставина), але у будь-якому випадку на пізніше 31 грудня 2016 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього Договору».

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату вартості товару на загальну суму 55 560,00 грн., а саме, № СФ-512211 від 21.12.2015р. на суму 18 240,00 грн., № СФ-602081 від 08.02.2016р. на суму 9 600,00 грн., № СФ-603141 від 14.03.2016р. на суму 8 520,00 грн., № СФ-603211 від 21.03.2016р. на суму 19 200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 55 560,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № РН-512254 від 25.12.2015р. на суму 18 240,00 грн., № РН-602091 від 09.02.2016р. на суму 9 600,00 грн., № РН-603141 від 14.03.2016р. на суму 8 520,00 грн., № РН-603211 від 21.03.2016р. на суму 19 200,00 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених довіреностями на отримання цінностей представників відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином та здійснив часткову оплату вартості товару на загальну суму 8 240,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 69 від 03.03.2016р. на суму 3 240,00 грн. та № 76 від 04.03.2016р. на суму 5 000,00 грн.

Сума заборгованості відповідача за отриманий від позивача товар в розмірі 47 320,00 грн. також підтверджується наявним в матеріалах справи, підписаним обома сторонами та скріплений їхніми печатками акт взаємних розрахунків за період з 16.02.2016р. по 04.05.2016р.

Позивачем було направлено (докази правлення у справі) на адресу відповідача претензію вих. № 60926-2 від 26.09.2016р. від 26.09.2016р. на суму 47 320,00 грн., яка була залишена без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, а також п. 4.1. Договору відповідач повинен був сплатити вартість товару протягом 10 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на фактично поставлений товар, тобто за видатковою накладною № РН-512254 від 25.12.2015р. відповідач мав розрахуватись з позивачем до 04.01.2016р. включно, за видатковою накладною № РН-602091 від 09.02.2016р. - до 19.02.2016р. включно, за видатковою накладною № РН-603141 від 14.03.2016р. - до 24.03.2016р. включно та за видатковою накладною № РН-603211 від 21.03.2016р. - до 31.03.2016р. включно.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості товару у розмірі 47 320,00 грн. (55 560,00 грн. (повна вартість товару) - 8 240,00 грн. (оплата вартості товару відповідачем)) на момент подання позовної заяви настав.

Доказів на підтвердження оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Посилання відповідача нате, що позивачем не враховано суму часткової оплати вартості товару в розмірі 2 172,00 грн. є безпідставними та спростовуються зібраними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 47 320,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 8 756,90 грн. пені, 2 604,46 грн. інфляційних втрат та 896,01 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з плати вартості поставленого позивачем товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.3. Договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, доданий позивачем до матеріалів справи та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки за деякими видатковими накладними сума пені є нижчою, ніж розрахована судом, а за деякими накладними невірно визначено період нарахування пені, у зв'язку з чим, суд проводить власний розрахунок пені.

Так, за розрахунком суду сума пені за заявлений позивачем період (з урахуванням визначеного судом моменту прострочення виконання зобов'язання) за видатковою накладною № РН-512254 від 25.12.2015р. складає 2 048,36 грн., за видатковою накладною № РН-602091 від 09.02.2016р. - 1 810,62 грн., за видатковою накладною № РН-603141 від 14.03.2016р. - 1 516,37 грн. та за видатковою накладною № РН-603211 від 21.03.2016р. - 3 350,03 грн.

З урахуванням викладеного, за розрахунком суду за заявлений позивачем період обґрунтованою є сума пені в розмірі 8 725,38 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунки суми інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що розмір інфляційного збільшення суми боргу та 3 % річних, в межах заявленого позивачем періоду здійснено з арифметичними помилками, внаслідок чого сума інфляційних втрат та 3 % річних за деякими видатковими накладеними є заниженою, а за деякими - завищеною, а тому суд проводить власні розрахунки таких нарахувань.

За розрахунком суду, сума інфляційних втрат за видатковою накладною № РН-512254 від 25.12.2015р. складає 641,07 грн., за видатковою накладною № РН-602091 від 09.02.2016р. - 564,97 грн., за видатковою накладною № РН-603141 від 14.03.2016р. - 412,09 грн. та за видатковою накладною № РН-603211 від 21.03.2016р. - 928,65 грн.

За розрахунком суду, сума 3 % річних за видатковою накладною № РН-512254 від 25.12.2015р. складає 236,71 грн., за видатковою накладною № РН-602091 від 09.02.2016р. - 190,16 грн., за видатковою накладною № РН-603141 від 14.03.2016р. - 144,96 грн. та за видатковою накладною № РН-603211 від 21.03.2016р. - 315,62 грн.

З урахуванням викладеного, за розрахунком суду за заявлений позивачем період (з урахуванням визначеного судом моменту прострочення виконання зобов'язання) обґрунтованою є сума інфляційних втрат в розмірі 2 546,78 грн. та сума 3 % річних в розмірі 887,45 грн.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про те, що з підписанням договору, позивач надав відповідачу згоду на застосування відстрочки платежу на 90 календарних днів, а початок нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних без врахування вказаної відстрочки суперечить умовам договору, суд відзначає наступне.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 4.1. Договору сторони домовились, що оплата вартості товару мала бути здійснена протягом 10 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на фактично поставлений товар, а надання, передбаченої п. 4.2. Договору відстрочки мало бути відображено у відповідних товаророзпорядчих (видаткових накладних) та інших документах, рахунках-фактурах, тощо.

Матеріалами справи не підтверджується надання позивачем відстрочки платежу на строк, передбачений п. 4.2. Договору, а п. 4.1. Договору сторонами передбачено строк виконання грошового зобов'язання.

При цьому, суд виходить з того, що сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, які визначені для такого типу договору чинним законодавством України, а наявність вказаних пунктів не суперечать один одному.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/20181/16 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 47 320,00 грн. суми основного боргу, 8 725,38 грн. пені, 2 546,78 грн. інфляційних втрат та 887,45 грн. 3 % річних.

Судовий збір позивача у розмірі 1 375,73 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (ЄДРПОУ 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2) на користь Приватного підприємства "Автоарматура" (код ЄДРПОУ 25634875, адреса: 03115, м. Київ, вул. М.Краснова, буд. 25) 47 320,00 грн. (сорок сім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.) суми основного боргу, 8 725,38 грн. (вісім тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 38 коп.) пені, 2 546,78 грн. (дві тисячі п'ятсот сорок шість гривень 78 коп.) інфляційних втрат, 887,45 грн. (вісімсот вісімдесят сім гривень 45 коп.) 3 % річних та 1 375,73 грн. (одну тисячу триста сімдесят п'ять гривень 73 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2016р.

Суддя С.М. Морозов