Рішення

від 19.12.2016 по справі 910/21208/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016Справа № 910/21208/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гора Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Приоком-Альфа Інвест" простягнення 950 347 грн 64 коп. Представники: від позивача:Дубінська О.В.- представник за довіреністю від відповідача:не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гора Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приоком-Альфа Інвест" про стягнення 950 347 грн 64 коп. заборгованості за поставлений товар.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 950 347 грн 64 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21208/16, розгляд справи призначено на 19.12.2016.

13.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення доказів.

19.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву.

Представник відповідача у судове засідання 19.12.2016 не з'явився. Розглянувши, подане через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача, клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки неможливість забезпечення явки представника у судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У судове засідання 19.12.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 19.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гора Україна" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приоком-Альфа Інвест" (покупець за договором) укладено дистриб'юторську угоду № 20-Т, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продовольчі товар в порядку і на умовах, передбачених цим договором, а покупець зобов'язався прийняти товар, своєчасно провести його оплату, а також здійснити дії, направлені на просування товару постачальника до роздрібних торгових точок та роздрібної мережі.

Згідно з пунктом 5.7 договору передача товару оформляється підписанням товарної накладної. Товарна накладна підписуються уповноважними представниками сторін. Повноваження представників повинні бути підтверджені належним чином оформленою довіреністю З моменту підписання сторонами товарної накладної товар вважається прийнятим покупцем по кількості і якості. Згодом претензії по кількості і якості товару постачальником не приймаються.

Відповідно до пункту 6.3 договору сторони погодили умови оплати у формі 100 % попередньої оплати товару, що проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного дистриб'юторську угоду № 20-Т від 01.04.2015 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 981 347 грн 64 коп., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними № РН-0000659 від 09.12.2015 на суму 6 451 грн 20 коп., № РН-0000660 від 09.12.2015 на суму 141 523 грн 20 коп., № РН-0000695 від 25.12.2015 на суму 64 320 грн 00 коп., № РН-0000696 від 25.12.2015 на суму 7 680 грн 00 коп., № РН-0000061 від 29.01.2016 на суму 150 160 грн 00 коп., № РН-0000062 від 29.01.2016 на суму 18 720 грн 00 коп., № РН-0000092 від 15.02.2016 на суму 44 331 грн 60 коп., № РН-0000093 від 15.02.2016 на суму 49 097 грн 20 коп., № РН-0000201 від 18.03.2016 на суму 14 487 грн 24 коп., № РН-0000202 від 18.03.2016 на суму 6 676 грн 40 коп., № РН-0000203 від 18.03.2016 на суму 81 201 грн 60 коп., № РН-0000205 від 18.03.2016 на суму 17 366 грн 00 коп., № РН-0000273 від 11.04.2016 на суму 18 733 грн 20 коп., № РН-0000274 від 11.04.2016 на суму 15 873 грн 60 коп., № РН-0000344 від 10.05.2016, № РН-0000410 від 14.06.2016 на суму 221 204 грн 16 коп. та № РН-0000431 від 24.06.2016 на суму 16 133 грн 52 коп., а також товарно-транспортними накладними № 315 від 09.12.2015, № 316 від 09.12.2015, № 333 від 25.12.2015, № 334 від 25.12.2015, № 31 від 29.01.2016, № 48 від 15.02.2016, № 49 від 15.02.2016, № 98 від 18.03.2016, № 99 від 18.03.2016, № 100 від 18.03.2016, № 101 від 18.03.2016, № 134 від 11.04.2016, № 135 від 11.04.2016, № 168 від 10.05.2016, № 200 від 14.06.2016 та № 213 від 24.06.2016, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Повноваження представника відповідача на отримання поставленого позивачем товару підтверджується належним чином оформленими довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 35 від 09.12.2015, № 36 від 09.12.2015, № 37 від 25.12.2015, № 38 від 25.12.2015, № 1 від 29.01.2016, № 2 від 29.01.2016, № 3 від 15.02.2016, № 4 від 15.02.2016, № 7 від 18.03.2016, № 9 від 18.03.2016, № 8 від 18.03.2016, № 10 від 18.03.2016, № 14 від 11.04.2016, № 15 від 11.04.2016, № 15 від 10.05.2016, № 20 від 14.06.2016 та № 21 від 24.06.2016.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 950 347 грн 64 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих від позивача послуг на суму 950 347 грн 64 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що у відповідача відсутній обов'язок оплати отриманого товару|, який відповідно до умов договору є власністю позивача, не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з нормами частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

У відповідності до частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару пов'язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, через те що іншого строку оплати сторони не визначили.

Вказана правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13 (№ 3-78гс14) та від 30.09.2014 у справі № 927/1232/13 ( № 3- 121гс14).

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Крім того, суд зазначає, що відносини відповідача з його клієнтами, а також відносини між сторонами щодо надання послуг з просування товару та нарахування штрафних санкцій за поставку товару неналежної якості не стосуються предмету доказування у даній справі.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого позивачем товару, на загальну суму 950 347 грн 64 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 950 347 грн 64 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приоком-Альфа Інвест" (03194, м. Київ, пр. Леся Курбаса, буд. 19/11, ідентифікаційний код 37311579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гора Україна" (71700, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Карла Лібкнехта, буд. 81, ідентифікаційний код 36409031) заборгованість у розмірі 950 347 (дев'ятсот п'ятдесят тисяч триста сорок сім) грн 64 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 255 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн 21 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.12.2016

Суддя Н.Б. Плотницька