Рішення

від 16.12.2016 по справі 910/20630/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2016Справа №910/20630/16 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІПЕК"

до Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про виселення з суборендованого приміщення та стягнення заборгованості 11 960,00 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Шелестова Н.Г., довіреність б/н від 04.11.2016

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІПЕК" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про виселення з суборендованого приміщення та стягнення заборгованості у розмірі 11 960,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору суборенди № 34-ЧЕ від 01.02.2015 , в зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20630/16 та призначено розгляд на 25.11.2016.

В судове засідання 25.11.2016 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 25.11.2016 відкладено розгляд справи на 16.12.2016.

15.12.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи у справі.

В судове засідання 16.12.2016 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 16.12.2016 представник відповідача повторно не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив. Про час та місце судового засідання відповідача був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/20630/16 від 15.11.2016 та від 258.11.2016 були направлені відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 вказаною у позовній заяві, та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Враховуючи наведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 наведеної постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.12.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.12.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віпек», як орендарем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як суборендарем було укладено Договір суборенди №34-ЧЕ, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) приміщення (майно), що має наступні реквізити:

Місцезнаходження суборендованого майна:АДРЕСА_3 згідно технічної документації. Загальна площа майна: 101,4 м 2. Характеристика приміщення: складське приміщення, що не опалюється .

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони погодили, що майно передається суборендарю в суборенду з метою розміщення меблевого цеху.

Майно передається суборендареві в суборенду за відповідним Актом приймання-передачі, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною Договору. Суборендар вступає у користування майном з дня підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі. Дата підписання Акту приймання-передачі майна є датою початку суборенди. Одночасно з початком суборенди, орендар передає суборендареві ключі від майна. Акт приймання-передачі оформляється протягом 10-ти днів з моменту підписання Договору суборенди, якщо сторонами не обговорено інше. (п. 3.1-3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, останній діє з моменту прийняття майна за Актом приймання-передачі до 31.01.2016 року включно.

Пунктом 5.1 Договору, сторони узгодили, що за суборенду майна визначеного пунктом 1.1 Договору, суборендар сплачує суборендну плату за кожен місяць суборенди в розмірі 5070 грн.

01.02.2015 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі до Договору, яким засвідчено що позивач передав, а відповідач прийняв у своє користування Майно, передбачене умовами Договору.

01.04.2015 сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої загальна площа суборендованого майна склала 113,2 м 2 , місцезнаходження суборендованого майна визначалось за адресами АДРЕСА_3, а суборендна плата за кожен місяць оренди встановлювалась у розмірі 5 660 грн. в т.ч. ПДВ.

Збільшення площі суборендованого майна засвідчене Актом приймання-передачі від 01.04.2015.

01.08.2015 сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до умов якої загальна площа суборендованого майна склала 131,4 м 2 , місцезнаходження - АДРЕСА_3 (пункт 1 Додаткової угоди №2), а суборендна плата за кожен місяць оренди встановлювалась у розмірі 6 420 грн. в т.ч. ПДВ .

Зміна загальної площі суборендованого Майна засвідчена Актом приймання-передачі від 31.07.2015 та Актом приймання-передачі від 01.08.2015.

01.11.2015 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 3 до Договору , відповідно до умов якої змінювалась площа суборендованого майна, яка становила 60 м, та розмір щомісячної суборендної плати, що встановлювався в сумі 3 000 грн. в т.ч. ПДВ.

Зменшення розміру загальної площі суборендованого майна засвідчене Актом приймання-передачі від 01.11.2015.

Відповідно до п. 5.8 Договору, суборендна плата, зазначена в п. 5.1 Договору оплачується суборендарем самостійно, щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 20 числа поточного місяця.

Приписами п. 7.1-7.2 сторони визначили, що відповідач зобов'язаний прийняти майно за Актом приймання-передачі, вносити суборендну плату своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно п. 8.1 Договору повернення майна орендарю у разі закінчення строку дії Договору здійснюється протягом 5-ти робочих днів за Актом приймання-передачі.

12.02.2016 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист відповідно до якого, останнього було повідомлено проте, що Договір припинив дію і позивач не має наміру продовжувати орендні відносини, та зазначено про необхідність підписання Акту приймання-передавання майна.

Позивач зазначив, що вимога залишена без відповіді.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 11960,00 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 11960,00грн.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 4.1 Договору, останній діє з моменту прийняття майна за актом приймання-передачі до 31.01.2016.

Враховуючи, що строк дії договору оренди на час подачі позову до суду закінчився, а докази його продовження або укладення нового, сторонами суду не надано, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно займає орендоване приміщення.

Відповідно до п. 5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 02.04.1994 № 02-5/225 незаконним є володіння чужим майном без законних підстав або коли такі підстави були, а потім відпали.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

За таких обставин, суд вважає, що на даний час у відповідача відсутні правові підстави користуватись вищевказаним приміщенням, а тому вимоги позивача про виселення фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 із займаного нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 60,0 кв.м.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІПЕК» (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2В, ідентифікаційний код 37265397) заборгованість в розмірі 11960 (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн.., судовий збір в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн.

3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) із займаного нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 60,0 кв.м.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.2016

Суддя Мельник В.І.