Рішення

від 06.12.2016 по справі 910/15842/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №910/15842/16 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-14»

про стягнення 2 643,44 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Бакуменко Р.О., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Комунальне підприємство по утриманню житлового фонду Дніпровського району м. Києва до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-14" про стягнення заборгованості за договором №408-Д про надання послуг диспетчерського зв'язку будинку від 01.07.2010 в сумі 2 643,44 грн., з яких: 1 548,49 грн. основний борг за період з 01.12.2012 по 31.12.2013, 963,04 грн. інфляційна складова боргу, 131,91 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на не належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив повністю. Відповідач вказав, що позивачем не доведено факту надання послуг, що є предметом укладеного між сторонами договору, відсутні також акти виконаних робіт, картки, журнали тощо, які б свідчили, що такі послуги фактично були надані саме позивачем.

У відзиві також просив суд застосувати строк позовної давності до заявлених вимог позивача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 між Житлово-будівельним кооперативом "Кристал-14" (замовник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (виконавець) укладено договір №408-Д на надання послуг диспетчерського зв'язку будинку.

Згідно з п. 1.1, 1.2 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг диспетчерського зв'язку по житловому будинку по вулиці Райдужна, 45, в м. Києві шляхом цілодобового прийому диспетчером ЖРЕО-408 сигналів мешканців про несправність ліфту, а також про перебування в ньому людей при його незапланованій зупинці, та передачі даної інформації диспетчеру аварійної служби обслуговуючої організації ліфтів ВАТ "Отіс". Замовник зобов'язується приймати послуги та оплачувати їх. .

Плата за послуги диспетчерського зв'язку встановлена на підставі калькуляції виконавця. Вартість наданих послуг диспетчерського зв'язку визначена в додатку №1 та підлягає перегляду у випадку зміни розмірів складових калькуляції. Розрахунок за послуги диспетчерського зв'язку проводиться замовником протягом 5 днів з дня отримання платіжної вимоги. Плата за надані послуги вноситься на поточний рахунок підприємства. Замовник з власної ініціативи до 10 числа поточного місяця, який йде за місяцем, в якому виконавцем надавались послуги, повинен з'явитись за юридичною адресою виконавця та отримати платіжну вимогу для оплати за надану послугу та сплатити не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця. Припинення надання послуг та розірвання даного договору не звільняє замовника від сплати заборгованості (п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.5 договору).

Відповідно до додатку №1 до договору №408-Д від 01.07.2010 загальна площа будинку з урахуванням лоджій та балконів (без першого поверху) по вул. Райдужна, 45 в м. Києві становить 3622,70 м2. Вартість надання послуги диспетчерського зв'язку з розрахунку на 1 м2 площі 3622,70 м2 х 0,032 грн. = 115,93 грн. на місяць.

Позивач надав до матеріалів справи платіжні вимоги-доручення за період з листопада 2012 року по грудень 2013 року. Вартість не сплачених послуг за період з грудня 2012 року до 31.12.2013 становить 1 548,49 грн.

Цей договір набирає чинності з 01.03.2010 та діє до 31.12.2010. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить про його припинення, то договір вважається продовженим на 1 рік (п. 8.1, 8.2 договору).

Доказів того, що відповідач повідомляв позивача про припинення договору за місяць до закінчення строку його дії матеріали справи не містять, отже договір був пролонгований на 2012 та 2013 роки.

В матеріалах справи наявний лист від 14.11.2013 №64-8514/3 в якому позивач повідомив відповідача про припинення дії (розірвання) договору від 01.07.2010 №408-Д з 01.01.2014.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 26.11.2015 №47-2920 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 1 548,49 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 14.12.2015.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором встановлено обов'язок оплатити отримані послуги не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. При цьому, замовник з власної ініціативи до 10 числа поточного місяця, який йде за місяцем, в якому виконавцем надавались послуги, повинен з'явитись за юридичною адресою виконавця та отримати платіжну вимогу для оплати за надану послугу та сплатити не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця. Припинення надання послуг та розірвання даного договору не звільняє замовника від сплати заборгованості.

Відповідач не надав суду доказів того, що за спірний період він отримував послугу від іншого виконавця, у зв'язку з чим заперечення в цій частині судом не приймаються до уваги.

Суд встановив, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором, в зв'язку з чим за період з 01.12.2012 по 31.12.2013 утворилась заборгованість у розмірі 1 548,49 грн.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд з указаним позовом 29.08.2016, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності до вимог про стягнення основного боргу за період з 01.12.2012 до липня 2013 року. Доказів поважності причин пропуску зазначеного строку суду не надано.

За таких обставин враховуючи, що відповідач заявив про застосування строку позовної давності, у задоволенні позову щодо стягнення основної суми за період з 01.12.2012 до липня 2013 року боргу відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України суд відмовляє з цих підстав.

У зв'язку з чим, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу за період з серпня 2013 року до грудня 2013 року в розмірі 579,65 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку з відмовою в позові в частині стягнення основної суми боргу за період з 01.12.2012 по 31.07.2013 зі спливом строку позовної давності суд також відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період (01.12.2012-31.07.2013) оскільки 3% річних та інфляційні втрати є складовою частиною боргу.

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати за період з 01.08.2013-30.04.2016 в розмірі 362,05 грн. та 3% річних за період з 01.08.2013-30.04.2016 в розмірі 43,54 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-14" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 45, ідентифікаційний код 22882673) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) суму основного боргу у розмірі 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 65 коп., суму 3% річних у розмірі 43 (сорок три) грн. 54 коп., суму втрат від інфляції у розмірі 362 (триста шістдесят дві) грн. 05 коп., суму судового збору у розмірі 513 (п'ятсот тринадцять) грн. 60 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.12.2016

Суддя І.І. Борисенко