Рішення

від 19.12.2016 по справі 910/19766/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016Справа №910/19766/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даомакс»

про стягнення 780 700,40 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Ставроста Р.Ю.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даомакс», в якому просить суд стягнути з відповідача 780 700,40 грн. безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2016 р. порушено провадження у справі № 910/19766/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку п.п. 1,2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимог суду не виконав.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресу та отримані представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на поштових повідомленнях.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тож, приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, щодо суду не надходило клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.12.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Платіжними дорученнями № 764 від 01.09.2016 р. та №765 від 01.09.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даомакс» грошові кошти на суму 780 700,40 грн., згідно рахунку-фактури №0831/3 від 31.08.2016 р. та рахунку-фактури №0831/2 від 31.08.2016 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Даомакс» безпідставно утримує грошові кошти, перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії», та просить повернути їх в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначає позивач та не оспорюється відповідачем, позивач перерахував грошові кошти у розмірі 780 700,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 764 від 01.09.2016 р. та №765 від 01.09.2016 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, як вказує позивач, договірні відносини між сторонами відсутні, жодних договорів між позивачем та відповідачем не укладалось. Доказів зворотного суду не надано.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч.ч. ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач правом надання відзиву не скористався, заявлені до нього не спростував, доказів виконання зобов'язань не надав, обставин щодо об'єктивних причин неможливості його виконання не навів.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи приписи ст.1212 Цивільного кодексу України, а також те, що між сторонами не виникло договірних зобов'язань, суд приходить до висновку, що відповідач утримує грошові кошти у розмірі 780 700,40 грн. перерахованих йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» безпідставно і має їх повернути на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Вищезазначена позиція знайшла своє відображення, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 20.01.2016 р. у справі № 910/16888/15 та №904/1081/15 від 24.11.2015 р.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Даомакс» грошових коштів у розмірі 780 700,40 грн., враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення зазначених коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів у розмірі 780 700,40 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даомакс» (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд.1, офіс 10, ідентифікаційний код 40055233), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Злато Таврії» (73003, м. Херсон, вул. Карла Маркса 40/10, ідентифікаційний код 33277131) безпідставно одержані кошти у розмірі 780 700,40 (сімсот вісімдесят тисяч сімсот грн. 40 коп.) грн. та 11 710,52 (одинадцять тисяч сімсот десять грн. 52 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.12.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.