Рішення

від 12.12.2016 по справі 911/3436/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа № 911/3436/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Ф»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Нью»

про стягнення 217 285,43 грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. від 28.09.2016 № 28/09;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Ф» (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2» (відповідач) про стягнення 217 285,43 грн. за Договором поставки № 09/03/15-П від 09.03.2015, з яких: 155 815, 93 грн. основного боргу, 46 132, 58 грн. пені, 4 711,03 грн. 3% річних, 10 625, 89 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2016 у справі №911/3436/16 було порушено провадження та призначено до розгляду на 28.11.2016 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподання ним витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено на 12.12.2016.

Відповідач у судове засідання 12.12.2016 року повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0866601027930, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних судом, не подав, обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

12.12.2016 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

9 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маруна Нью» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Ф» (постачальник) укладено договір поставки № 09/03/15-П, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (Товар), згідно з умовами і в порядку, передбаченим даним Договором, а покупець

зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктами 3.1. та 3.2 розділу 3 «Умови поставки» Договору врегульовано, що поставка товару здійснюється на умовах та протягом строку вказаних у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

На виконання умов вищезазначеного договору, на підставі Специфікацій до договору поставки №8 від 23.10.2015 року та №9 від 23.11.2015 року ТОВ «Агротранс-Ф» поставило ТОВ «Маруна Нью» товар - шрот соєвий на загальну суму 331 398,95 грн.

ТОВ «Маруна Нью» прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000656 від 23.10.2015 року, №РН-0000721 від 23.11.2015 року, які належним чином підписані сторонами.

Відповідно до п. 2.1 та 2.2 розділу 2 «Ціна товару та порядок розрахунків» договору поставки №09/03/15-П ціна за тону товару, а також вартість кожної партії товару, вказується у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору. Загальна сума за цим Договором визначається виходячи з вартості кожної партії Товару, згідно з специфікаціями до даного Договору.

Згідно з п. 2.3 розділу 2 «Ціна товару та порядок розрахунків» Договору оплата кожної партії Товару здійснюється покупцем у національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом строку визначеного у специфікаціях до кожної поставки Товару. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4 Специфікацій до договору поставки передбачено термін оплати: 100% оплата не пізніше 20-ти банківських днів.

Відповідно до п.3.3 розділу 3 «Умови поставки» договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання товарно-транспортної накладної на товар згідно прийнятої ваги в момент отримання Товару.

Так, товарно-транспортна накладна №40 від 22.10.2015 року була підписана представником ТОВ «Маруна Нью» 23.10.2015 року, а товарно-транспортна накладна №49 від 20.11.2015 року - 20.11.2015 року.

Таким чином, останнім днем проплати за видатковими накладними: №РН-0000656 від 23.10.2015 року є 23.11.2015 року; №РН-0000721 від 23.11.2015 року є 22.12.2015 року.

Продавцем на оплату поставленого згідно договору №09/03/15-П товару були виставлені рахунки-фактури №СФ-0000613 від 23.10.2015 року та №СФ-0000680 від 23.11.2015 року на суму 331 398,95 грн.

TOB «Маруна Нью» було повністю здійснено оплату за видатковою накладною №РН-0000656 від 23.10.2015 року на суму 174 375, 00 грн. наступним чином: 18.12.2015 року-120 583,02 грн.; 09.03.2016 року-20 000,00 грн.; 26.04.2016року - 15 000,00 грн.; 28.04.2016 року- 5 000,00 грн.; 18.07.2016 року- 13 791,98 грн.

За видатковою накладною №РН-0000721 від 23.11.2015 року було частково здійснено оплату 18.07.2016 року на суму 1 208,02 грн.

Отже, в порушення умов п. 2.3 договору поставки №09/03/15-11 п. 4 специфікацій №8 та №9 до вказаного договору, покупець не здійснив остаточний розрахунок за товар поставлений згідно договору №09/03/15-11, що призвело до виникнення відповідної заборгованості ТОВ «Маруна Нью» перед ТОВ «Агротранс-Ф», яка за видатковою накладною №РН-0000721 від 23.11.2015 року становить 155 815,93 грн.

З метою досудового врегулювання спору, ТОВ «Агротранс-Ф» 27.07.2016 року направляло на адресу ТОВ «Маруна Ныо» претензію за вих. №117 від 22.07.2016 року з вимогою сплатити заборгованість у сумі 170 815,93 грн., яка виникла в результаті невиконання ТОВ «Маруна Нью» умов договору №09/03/15-11.

Проте, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 155 815,93 грн. за вищезазначені поставки .

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за Договором поставки № 09/03/15-П не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань у повному обсязі за зазначеним договором суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 155 815, 93 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 46 132,58 грн., яка була розрахована позивачем за видатковими накладними №РН-0000656 від 23.10.2015 року; №РН-0000721 від 23.11.2015 року з урахуванням кінцевого строку оплати та часткових проплат, які надходили від відповідача невчасно.

Так, за видатковою накладною №РН-0000656, здійснено нарахування на наступні періоди:

- 23.11.2015р.-18.12.2015 р. на суму боргу 174 375,00 грн. нарахована пеня в сумі 5 465,35грн.;

-19.12.2015 р. - 09.03.2016 р. на суму боргу 53 791,98 грн. нарахована пеня в сумі 5 317,30грн.;

- 10.03.2016 р.-26.04.2016 р. на суму боргу 33 791,98 грн. нарахована пеня в сумі 1 955,30 грн.;

- 27.04.2016 р. - 28.04.2016 р. на суму боргу 18 791,98 грн. нарахована пеня в сумі 39,13 грн.;

- 29.04.2016 р. - 23.05.2016 р. на суму боргу 13 791,98 грн. нарахована пеня в сумі 358,96 грн.

За видатковою накладною №РН-0000721 за період з 22.12.2015 по 22.06.2016 на суму боргу 157 023, 95 грн. нарахована пеня в розмірі 32 996,54 грн. Загальний розмір пені за двома накладними становить 46 132, 58 грн.

Пунктом 5.3 Договору поставки №09/03/15-П передбачено, що за несвоєчасну оплату за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як свідчить наведений позивачем розрахунок пені, фактичне нарахування пені проведено позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що таке нарахування позивачем здійснено правомірно.

Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи В«Ліга-ЗаконВ» , з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що сума пені підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 46 132, 58 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 4711,03 грн. 3 % річних, що нараховані за накладною №РН-0000656 за період з 23.11.2015 по 18.07.2016 з урахуванням часткових оплат, які періодично надходили від позивача та за накладною №РН-0000721 за загальний період з 22.12.2015 по 07.10.2016 з урахуванням часткової оплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних за допомогою калькулятора штрафів системи В«Ліга-ЗаконВ» , з урахуванням норм чинного законодавства встановив, що 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 4711,03 грн.

Також позивачем заявлені до стягнення 10 625, 89 грн. інфляційних втрат, що нараховані за накладною №РН-0000656 за період з 23.11.2015 по 18.07.2016 з урахуванням часткових оплат, які періодично надходили від позивача в загальній сумі 3 020, 12 грн. та за накладною №РН-0000721 за загальний період з 22.12.2015 по 07.10.2016 з урахуванням часткової оплати в загальній сумі 7 605, 77 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (абз. 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ).

Враховуючи викладене, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», здійсненого судом, заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в розмірі 10598,29 грн., оскільки позивачем не взято до уваги, що в період з 29.04.2016 з 18.07.2016 інфляція мала не нульовий показник, як зазначив позивач, а від'ємне значення. Тому нарахована інфляція (дефляція). за вказаний період на суму боргу 13 791, 98 грн. склала -27,60 грн.

Враховуючи вищезазначене, з відповідача підлягає до стягнення 155 815,93 грн. основного боргу, 46 132,58 грн. пені, 4 711,03 грн. 3% річних, 10 598,29 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. З відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 3 258,86 грн. судового збору.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Нью» (08666, Київська обл., Васильківський р-н, с. Соколівка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 33059464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Ф» (49100, м. Дніпропетровськ, пр.-т Героїв,17, приміщення 228, код ЄДРПОУ 37731990) - 155 815 (сто п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 93 коп. основного боргу, 46 132 (сорок шість тисяч сто тридцять дві) грн. 58 коп. пені, 4 711 (чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 03 коп. 3% річних, 10 598 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 29 коп. інфляційних втрат та 3 258 (три тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 86 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 20.12.2016р.

Суддя О.В. Щоткін