Рішення

від 15.12.2016 по справі 920/1172/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.12.2016 Справа № 920/1172/16

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С. В. при секретарі судового засідання Завалій Г.В., розглянувши матеріали справи № 920/1172/16:

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Акваріум - опт»,

м. Суми,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сумська будівельна компанія», м. Суми,

про стягнення 512 278 грн. 55 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: директор ОСОБА_2М

представник ОСОБА_3 (довіреність б/н від 12.12.2016 року);

Від відповідача: директор ОСОБА_4;

Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 512 278 грн. 55 коп., в тому числі 457 772 грн. 09 коп. заборгованості за товар відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки № 31/05 від 31.05.2016 року, 29 641 грн. 07 коп. пені відповідно до п. 6.1. договору, 5 805 грн. 01 коп. 3% річних, 19 060 грн. 38 коп. інфляційних втрат, а також 7 684 грн. 18 коп. судового збору.

13 грудня 2016 року від позивача надійшла заява б/н від 13.12.2016, в якій позивач просить суд долучити до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо позивача.

13 грудня 2016 року від відповідача надійшли заперечення (вх. № 11420 від 13.12.2016) на позовну заяву в якій останній вказав, що він визнає суму основного боргу в розмірі 457 772 грн. 09 коп., а також погоджується з застосуванням до нього пені в розмірі 29 641 грн. 07 коп. та 19 060 грн. 38 коп. інфляції. Одночасно відповідач вказує, що не визнає вимогу позивача, щодо стягнення 5 805 грн. 01 коп. 3% річних, оскільки умовами договору, а саме пунктом 6.1. договору встановлено розмір відсотків за прострочення виконання зобов'язання в розмірі облікової ставки НБУ, а застосування 3% річних, на думку відповідача, є подвійною санкцією за одне і те саме порушення зобов'язання.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15 грудня 2016 року представник позивача надав усні пояснення по справі та наполягав на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 15 грудня 2016 року відповідач вказав, що визнає 457 772 грн. 09 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до договору поставки № 31/050, а також не заперечує проти стягнення пені та інфляційних, але не визнає нарахування 3% річних.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2016 року між сторонами було укладено договір поставки № 31/05, за умовами якого позивач постачає та передає у власність відповідача, а останній в свою чергу, приймає та оплачує продукцію номенклатура, кількість, одиниця виміру та загальна вартість партії якої визначена сторонами у видаткових накладних або рахунках, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до приписів пункту 2.1. договору, продукція поставляється у кількості та комплектності, що визначена у видаткових накладних або рахунках.

Матеріалами справи, зокрема, підписаним сторонами та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме № РН-0000086 від 31.05.2016, № РН-0000087 від 03.06.2016, № РН-0000093 від 17.06.2016 та довіреностями № 7 від 31.05.2016, № 8 від 03.06.2016 та № 11 від 17.06.2016 підтверджується факт надання позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 457 772 грн. 09 коп. (а.с. 13-18).

Умовами договору передбачено, що розрахунок здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування відповідачем коштів на поточний банківський рахунок позивача (пункт 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору визначено, що оплата продукції за цим договором здійснюється протягом семи календарних днів з моменту отримання продукції, або за домовленістю сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не оплатив своєчасно та в повному обсязі товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 457 772 грн. 09 коп.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положення ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію оплатності переданого покупцеві товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 457 772 грн. 09 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, при цьому відповідач не розрахувався за наданий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Як вбачається з заперечень відповідача (вх. № 11420 від 13.12.2016), останній визнає заборгованість перед позивачем в сумі 457 772 грн. 09 коп..

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 457 772 грн. 09 коп. заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 6.1. договору, у випадку прострочення оплати продукції згідно умов цього договору та розрахунків або видаткових накладних, оформлених сторонами, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ від неоплаченої у строк суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 29 641 грн. 07 коп. грн., в тому числі: в сумі 10 372 грн. 01 коп. за період з 07.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000086 від 31.05.2016, в сумі 10 149 грн. 84 коп. за період з 10.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000087 від 03.06.2016, в сумі 9 119 грн. 22 коп. за період з 24.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000093 від 17.06.2016 (а.с. 15).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 5 805 грн. 01 коп. та інфляційні збитки в загальній сумі 19 060 грн. 38 коп., в тому числі: 3% в сумі 1 987 грн. 18 коп. та 6 042 грн. 31 коп. інфляції за період з 07.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000086 від 31.05.2016, 3 % в сумі 1 999 грн. 53 коп. та 6 516 грн. 27 коп. інфляції за період з 10.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000087 від 03.06.2016, 3 % в сумі 1 818 грн. 31 коп. та 6 501 грн. 80 коп. за період з 24.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000093 від 17.06.2016 (а.с. 15).

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням вказаних вище обставин, враховуючи, що оплата за товар здійснюється у відповідності до пункту 4.4. договору протягом 7 календарних днів, судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних збитків та пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру.

Згідно з розрахунком суду пеня становить 30 025 грн. 91 коп., в тому числі: в сумі 10 343 грн. 67 коп. за період з 08.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000086 від 31.05.2016, в сумі 10 378 грн. 39 коп. за період з 11.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000087 від 03.06.2016, в сумі 9 303 грн. 85 коп. за період з 25.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000093 від 17.06.2016; 3% річних - 5 805 грн. 02 коп. та інфляційні збитки в сумі 18 739 грн. 41 коп., 3% річних в сумі 1 987 грн. 18 коп. інфляція в сумі 6 042 грн. 31 коп. за період 08.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000086 від 31.05.2016, 3% річних в сумі 1 999 грн. 53 коп. та інфляція в розмірі 6 195 грн. 30 коп. за період з 11.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000087 від 03.06.2016, 3% річних в сумі 1 818 грн. 31 коп. та інфляцій в розмірі 6 501 грн. 80 коп. за період з 25.06.2016 року по 15.11.2016 року, виходячи з суми боргу за видатковою накладною № РН- 0000093 від 17.06.2016.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2016 та долучений до матеріалів справи.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України та умовами договору, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 29 641 грн. 07 коп. пені (в межах зазначеного позивачем максимального розміру пені), 5 805 грн. 01 коп. 3% річних (в межах зазначеного позивачем максимального розміру 3% річних), 18 739 грн. 41 коп. інфляційних збитків.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 320 грн. 97 коп. інфляційних збитків суд відмовляє, за необґрунтованістю.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає за необхідне застосувати ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшивши розмір пені на 10 % та стягнути з відповідача 26 676 грн. 97 коп. цієї санкції.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 7 684 грн. 18 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сумська будівельна компанія» (40004, м. Суми, площа Привокзальна, буд. 9, код 39110264) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Акваріус - Опт» (40034, АДРЕСА_1, код 39195437) 457 772 грн. 09 коп. заборгованості, 26 676 грн. 97 коп. пені, 5 805 грн. 01 коп. 3% річних, 18 739 грн. 41 коп. інфляційних та 7 684 грн. 18 коп. судового збору.

3. В інший частині позовних вимог, щодо стягнення 2 964 грн. 10 коп. пені та 320 грн. 97 коп. інфляції - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.12.2016 року.

Суддя С.В. Заєць