Рішення

від 12.12.2016 по справі 922/4076/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р.Справа № 922/4076/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" м. Харків до Управління соціального захисту населення Краснокутської РДА Харківської області смт. Краснокутськ про стягнення 15523,99 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю №1990 від 28.12.2015

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Краснокутської РДА Харківської області (відповідач) 14613,38 грн. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, збитки від впливу інфляційних процесів у розмірі 672,22 грн. та три проценти річних 238,39 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 28 листопада 2016 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 12 грудня 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем було подано до суду заяву (вх. № 42061 від 08.12.2016) про розгляд справи без участі його представника.

Також відповідач надав заперечення проти позову (вх. № 42063 від 08.12.2016) відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача. В обґрунтування своїх заперечень вказує на що у 2015 році видатки на відшкодування вартості наданих пільговим категоріям громадян здійснювалось з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України ( субвенції з державного бюджету України ) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ст. 87 Бюджетного кодексу України) , а вказана заборгованість утворилась станом на 31.12.2015 року. Відповідно до закону України " Про державний бюджет України на 2016 рік" відповідні видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом не були передбачені.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі В«Смірнова проти УкраїниВ» ).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, сторонами надавані пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. З ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам. які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією

України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог умов укладеного між Харківською філією ПАТ «Укртелеком» та Управлінням соціального захисту населення Краснокутської районної державної адміністрації договору про відшкодування витрат на надання підприємством зв'язку пільг населенню від 27.01.2015 року № 18-25/39 (надалі - Договір), у період з листопада 2015 року по січень 2016 року (включно) Позивачем були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню смт. Краснокутськ та Краснокутського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 4 ч. З ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до п. 3.2 Договору Відповідач зобов'язаний був до кінця місяця, наступного за звітним, узгоджувати та підписувати акти здачі - приймання наданих послуг, здійснювати перерахування коштів на відшкодування витрат за надані послуги на підставі форми «2-пільга» та акту здачі-приймання наданих послуг.

Надаючи правову кваліфікацію, викладеним в позовній заяві та у запереченнях відповідача обставинам, суд зазначає наступне.

Так, згідно із ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Постанова № 256), якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому згідно з п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач, за рахунок державних субвенцій, зобов'язаний відшкодувати витрати понесені позивачем внаслідок надання населенню смт. Краснокутськ та Краснокутського району Харківської області послуг зв'язку на пільгових умовах.

Проте, як зазначає позивач та, що не було спростовано відповідачем, в порушення умов Договору, а також вищезазначених вимог законодавства та положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 року №20 ( в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2015 року №64 «Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій»), відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на 01 січня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 14613,38 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування Позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується належними письмовими доказами - Договором, копіями актів звіряння розрахунків за надані послуги зв'язку населенню пільгових категорій, зведеним реєстром звіряння за телефонізацію та користування телефонами громадянами пільгових категорій станом на 01 січня 2016 року, підписаного сторонами та завіреного печатками, розрахунком заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку та не відшкодованих Відповідачем своєчасно.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 222 Господарського Кодексу України учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії або звернення до суду.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення смт. Краснокутськ та Краснокутського району Харківської області, зобов'язаний був здійснювати відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

При цьому неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення Відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених Позивачем та не може бути підставою для звільнення відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №3-28гс12.

Згідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що витрати, понесені позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в сумі 14613,38 грн. не були добровільно відшкодовані відповідачем на момент подачі позову, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 на суму заборгованості було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Судом перевірено вірність нарахування інфляційних та річних.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 610, 612, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 222 Господарського кодексу України, ст.ст. 87, 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Краснокутської районної державної адміністрації (62002 Харківська область, смт. Краснокутськ, пров. Заклепенка, 8 код ЄДРПОУ 03196498) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» на розрахунковий № 26005010194901 в ПАБ «АЛЬФА- БАНК» м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21560766; отримувач: ПАТ «Укртелеком» - 14613,38 грн. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, збитки від впливу інфляційних процесів у розмірі 672,22 грн., три проценти річних 238,39 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.12.2016 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_1