Рішення

від 30.11.2016 по справі 911/3375/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа № 911/3375/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/3375/16

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпро

до Фермерського господарства «Золота Царина», с. Полковниче, Ставищенській район

про стягнення 24300,10 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 2465-К-0 від 17.07.2014;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фермерського господарства «Золота Царина» (далі-відповідач) про стягнення 24300,10 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору банківського обслуговування б/н від 08.07.2013, в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за кредитом в сумі 5738,97 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 7064,67 грн., заборгованість по комісії з користування кредитом - 2736,30 грн. Крім того, з огляду на порушення відповідачем своїх зобов’язань за договром, позивачем нараховано 8760,16 грн. пені.

Ухвалою суду від 18.10.2016 порушено провадження у справі № 911/3375/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 09.11.2016 розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено.

В судових засіданнях 09.11.2016 та 30.11.2016 представником позивача надані документи, витребувані судом та підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 09.11.2016 та 30.11.2016 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу щодо ухвал суду від 18.10.2016 та від 09.11.2016.

Вимоги ухвал суду від 18.10.2016 та від 09.11.2016 відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази та надані додаткові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2013 відповідач (клієнт) звернувся до позивача (банк) із заявою про відкриття поточного рахунка та карткою зі зразками підпису і відбитку печатки.

За змістом вказаної заяви, банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Вказаною заявою відповідач просив відкрити йому поточний рахунок № 26004053125967 в гривні, картковий рахунок № 26056053116010 в гривні та рахунок для соціальних виплат № 26040053100269 в гривні.

Підписавши зазначену заяву, відповідач приєднався і погодився з умовами, викладеними в Умовах і правилах надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua .

Оригінал вказаної заяви було оглянуто судом під час розгляду справи.

За умовами договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № 26004053125967 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта, що визначено «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладенні договорів і угод, чи вчинені інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або у будь-який інший формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюються до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту, банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв’язку банку та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов’язання щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.6 Умов визначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку.

Пунктом 3.2.1.4 Умов, затверджений порядок розрахунків, зокрема, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом.

Крім того, клієнт 1-го числа кожного місяця сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. При несвоєчасній сплаті винагороди та відсотків вони вважаються простроченими.

Так, позивач належним чином виконував взяті на себе зобов’язання, за умовами договору, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 10000,00 грн.

Проте, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, відповідач неналежним чином та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов’язання, у встановлені строки не здійснив повернення кредиту, не сплатив проценти за його користування та комісію, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем, станом на 26.09.2016 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 5738,97 грн., заборгованість по процентах - 7064,67 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 2736,30 грн.

Згідно з п. 3.2.1.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов’язань, визначених Умовами, змінити умови кредитування, зокрема, вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за кредитом в повному обсязі.

12.09.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 30716КІSRS02J, направлення якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списку згрупованих відправлень від 14.09.2016 та фіскальним чеком від 19.09.2016, з вимогами сплати прострочену заборгованість за кредитом, процентами, комісію та пеню.

Проте, претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п. п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. п. 5.1. - 5.5. Положення, інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п. п. 5. 6, абз. 2 п. 5.8. Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на зазначене, факт виконання позивачем своїх зобов’язань та відповідно надання позивачем відповідачу кредитних коштів та їх часткове повернення підтверджується належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України , господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 181 Господарського кодексу України , передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. ч. 1-3, ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 Цивільного кодексу України та ч. 22.9. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2015 у справі № 909/360/14.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до матеріалів справи, клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за кредитом - 5738,97 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 7064,67 грн. та заборгованість по сплаті комісії - 2736,30 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами та відповідним розрахунком, який був перевірений судом та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання 09.11.2016 та 30.11.2016 не з’явився, письмових пояснень чи доказів оплати кредиту, процентів та комісії за його користування не надав, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки, відповідач в порушення умов Договору банківського обслуговування б/н від 08.07.2013 та Умов і правил надання банківських послуг, у встановлений строк, не здійснив повернення кредиту, не сплатив проценти за його користування та комісію, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 5738,97 грн., заборгованості по процентам - 7064,67 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом - 2736,30 грн. визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом позивач, просить суд стягнути з відповідача 8760,16 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Пунктом 3.2.1.5.1 Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом, визначених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, визначених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, визначеної п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, визначеному у п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.2.1.5.4 Умов визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов’язань, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок пені, доданий до матеріалів позовної заяви, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 8760,16 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань, визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фермерського господарства «Золота Царина» (09431, Київська область, Ставищенський район, с. Полковниче, вул. Садова, 14, код ЄДРПОУ 37323563) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 5 738 (п’ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 97 коп. заборгованості за кредитом, 7 064 (сім тисяч шістдесят чотири) грн. 67 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн. 30 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 8 760 (вісім тисяч сімсот шістдесят) грн. 16 коп. пені та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 20.12.2016.

Суддя О.О. Христенко