Рішення

від 14.12.2016 по справі 916/2749/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р.Справа № 916/2749/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №21 від 28.09.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №б/н від 18.11.2016р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „СамарісВ» до товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_4В» про стягнення 1 641 472,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „СамарісВ» (далі по тексту - ТОВ „СамарісВ» ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_4В» (далі по тексту - ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 717 873,51 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 1 042 311,99 грн. та пені у розмірі 675 561,52 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015 року зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості виконаних підрядних робіт.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог ТОВ „СамарісВ» , з огляду на їх незаконність та необґрунтованість.

26.10.2016р. до суду надійшла заява від ТОВ „СамарісВ» про зменшення розміру позовних вимог до ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» , у відповідності до якої позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість у загальному розмірі 1 641 472,70 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 966 291,28 грн. та пені у розмірі 675 181,42 грн.

Вказана редакція позовних вимог ТОВ „СамарісВ» була прийнята судом до розгляду як остаточна, з огляду на приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, якою передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29.10.2015р. між ТОВ „СамарісВ» (Підрядник) та ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» (Замовник) було укладено договір підряду № БЛК22-15, у відповідності до п. п. 1.1, 2.1, 11.1 якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання з виконання робіт по облаштуванню буроін'єкційних паль секцій „Р,С,ТВ» на об'єкті замовника: торговельного центру „Блокбастер МоллВ» , який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Московський, 36, а Замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити якісно і в строк виконані роботи. Склад та обсяг робіт, які повинен виконати Підрядник за умовами договору, визначений сторонами в Додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе за договором зобов'язань.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом .

Згідно з п. п. 3.2-3.4 договору підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015р. ціна договору визначається умовами додатку №1 до договору (договірна ціна). Оплата робіт за договором здійснюється Замовником Підряднику у порядку та формі, не забороненій чинним законодавством України. Оплата робіт за договором здійснюється за графіком фінансування робіт (додаток №2) за умови дотримання умов договору і виконання робіт в обумовлені строки.

Додатком №5 до договору підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015р. сторонами по справі було погоджено, що авансовий платіж на виконання робіт у розмірі 100 000,00 грн. перераховуються Підряднику Замовником протягом п'яти днів з моменту підписання договору. При цьому, наступні платежі здійснюються після підписання відповідних актів виконаних робіт за вирахуванням суми авансового платежу. При цьому, господарський суд зазначає, що графіком фінансування робіт сторонами по справі не було визначено строк перерахування Замовником грошових коштів за виконані Підрядником роботи після підписання відповідних актів.

В силу положень ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Розділом 4 договору підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015р. сторонами було визначено обсяг прав та обов'язків сторін. Так, п. 3.2 договору передбачено, що Замовник, зокрема, зобов'язується прийняти виконані Підрядником в обумовлений строк роботи у відповідності із умовами договору; п. 4.6 передбачено, що Підрядник зобов'язується, зокрема, виконати передбачені умовами договору роботи у строки, обумовлені договором, проектною документацією, вимогами державних будівельних норм і правил, державних стандартів і технічних умов, а також нормами чинного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до п. п. 6.2-6.4 договору підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015р. Замовник здійснює контроль за дотриманням Підрядником п. 6.1 договору (Підрядник виконує роботи у відповідності до умов договору, проектної документації, вимог державних будівельних норм і правил, державних стандартів і технічних умов, також норм чинного законодавства). Часткове та остаточне приймання-передача належним чином виконаних будівельних робіт як в цілому так і в окремих її частинах оформлюється сторонами шляхом підписання акта приймання виконаних будівельних робіт (по формі №КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (по формі „КБ-3), які в контексті даного договору називаються „акт приймання-передачі виконаних робітВ» . Замовник зобов'язаний розпочати приймання робіт, виконаних Підрядником відповідно до умов договору, оглянути їх результати та у випадку відсутності в таких роботах і їх результатах недоліків прийняти їх, підписавши „акт приймання-передачі виконаних робітВ» , повернути один примірник Підряднику.

Замовник зобов'язується прийняти у Підрядника виконані роботи протягом п'яти робочих днів з моменту повідомлення про готовність робіт до приймання і отримання складених і підписаних керівником Підрядника, завірених його основною печаткою двох екземплярів актів приймання-передачі виконаних робіт, або протягом вказаного строку відмовити Підряднику у підписанні акту приймання-передачі виконаних робіт, повідомивши Підрядника про дату і час огляду виявлених на об'єкті недоліків зі складанням сторонами акта про недоліки не пізніше, ніж за 2 робочі дні до такої дати огляду.

Згідно з ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2016р. ТОВ „СамарісВ» було складено акт №1-1 приймання виконаних робіт за березень 2016р. та довідку про витрачені матеріали до вказаного акту, акт №2-2 приймання виконаних робіт за квітень 2016р. та довідку про витрачені матеріали до вказаного акту.

13.07.2016р. ТОВ „СамарісВ» було надіслано ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» за адресою: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 6, лист із вимогою підписати акти виконаних робіт відповідно до умов договору підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015р. та оплатити заборгованість у загальному розмірі 1 364 414,29 грн. В подальшому, а саме 19.07.2016р. ТОВ „СамарісВ» було повторно надіслало ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» за адресою: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 6, вимогу про необхідність підписання актів виконаних робіт та оплати заборгованості у загальному розмірі 1 225 833,00 грн.

Варто зазначити, що під час розгляду справи судом відповідач заперечував проти отримання з боку ТОВ „СамарісВ» будь-яких актів та вимог про оплату заборгованості, з огляду на наступне.

ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» використовувало частину будинку торгово-офісного центу „Мандарин ПлазаВ» , який знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 6, на підставі договору оренди №7/225 від 02.02.2015р., укладеного з приватним акціонерним товариством „Мандарин ПлазаВ» . Проте, додатковою угодою від 18.12.2015р., укладеною між ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» та приватним акціонерним товариством „Мандарин Плаза, з 01.01.2016р. було припинено дію договору оренди №7/225 від 02.02.2015р. 31.12.2015р. сторонами договору оренди №7/225 від 02.02.2015р. було складено акт приймання-передачі (повернення) орендованого приміщення.

Враховую відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження надходження з боку ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» клопотання щодо надіслання поштової кореспонденції на адресу: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 6, та з огляду на іншу адресу, зазначену відповідачем по тексту укладеного між сторонами договору підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015р., суд доходить висновку, що відправка будь-якої кореспонденції ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» на адресу 01004, м. Київ, вул. Басейна, 6, є неналежним повідомленням сторони за договором, а відтак, і про відсутність факту отримання відповідачем актів приймання-передачі виконаних робіт та факту пред'явлення вимог про оплату вартості таких робіт.

Таким чином, вимоги від 13.07.2016р. та 19.07.2016р. про сплату заборгованості не були надіслані ТОВ „СамарісВ» за належною адресою місцезнаходження відповідача. Докази отримання таких вимог ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» в матеріалах справи відсутні.

Все вищевикладене дозволяє суду зробити висновок про неможливість встановлення моменту пред'явлення вимоги ТОВ „СамарісВ» до ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» .

31.08.2016р. між сторонами по справі все ж таки було підписано один акт приймання виконаних будівельних робіт (по формі №КБ-2в) за серпень 2016р. та дві довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2016р. на загальну суму 1 251 267,48 грн., які в силу положень п. 6.3 договору підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015р. називаються „акт приймання-передачі виконаних робітВ» .

При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що 30.09.2016р. між ТОВ „СамарісВ» та ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» було укладеного договір про припинення зобов'язання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог та у відповідності до умов якого заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 1 042 311,99 грн. була зменшена на 76 020,71 грн.

Господарський суд зазначає, що не дивлячись на заперечення з боку відповідача на наявність заборгованості перед ТОВ „СамарісВ» та не підписанням з боку ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» акту приймання виконаних будівельних робіт (по формі №КБ-2в) на суму 455 663,88 грн., по тексту договору про припинення зобов'язання від 30.09.2016р. відповідачем було визнано наявність заборгованості у розмірі 966 291,00 грн. перед позивачем (з урахуванням зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 76 020,71 грн.), яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку відсутності у договорі підряду умови про необхідність здійснювати попередню оплату виконаної роботи або окремих її етапів замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд зазначає, що станом на момент вирішення спору за ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» рахується прострочена заборгованість з оплати виконаних ТОВ „СамарісВ» підрядних робіт у розмірі 966 291,28 грн., що має наслідком задоволення заявленої позовної вимоги у вказаній частині.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи відповідача, покладені в обґрунтування власної правової позиції щодо необхідності відмови у задоволенні позову ТОВ „СамарісВ» з огляду на порушення останнім строків виконання робіт. Викладене, за переконання відповідача, свідчить про відсутність правових підстав для здійснення остаточного розрахунку із позивачем за виконані останнім роботи.

Так, господарський суд зазначає, що положеннями Цивільного кодексу України передбачено обов'язок замовника оплатити виконані підрядником роботи. При цьому, з метою виконання підрядником таких робіт у строки, обумовлені договором підряду, замовнику надано право вимагати розірвання договору, відшкодування збитків або сплати неустойки. Проте, чинним законодавство не передбачено підстав звільнення замовника від обов'язку здійснити оплату виконаних робіт у випадку порушення строку їх виконання, оскільки останнє суперечить таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до п. 9.2 договору підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015р. за несвоєчасну оплату належним чином виконаних, переданих Підрядником і прийнятих Замовником по договору робіт, Замовник оплачує Підряднику пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми кожний день прострочки.

З посиланням на умови договору підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015р. позивачем було нараховано ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» пеню за порушення строків сплати належним чином виконаних робіт у розмірі 675 181,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, господарський суд зазначає про необхідність застосування до правовідносин, які склались між сторонами приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої встановлено семиденний строк для виконання обов'язку боржником після пред'явлення вимоги кредитора, з огляду на відсутність в умовах договору підряду № БЛК22-15 від 29.10.2015р. погодженого сторонами остаточного строку здійснення розрахунку за виконані Підрядником роботи після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень абзацу 2 ч. 1 ст. 530 Цивільної кодексу України, відповідно до якої зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію , яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Під подією, яка має неминуче настати, ТОВ „СамарісВ» розуміє підписання актів приймання виконаних робіт.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором , підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що до спірних правовідносин, які склались між сторонами по справі не підлягають застосуванню приписи абзацу 2 ч. 1 ст. 530 Цивільної кодексу України, оскільки підписання актів виконаних робіт не може вважатись подією, яка має неминуче настати, з огляду на наявність необмеженого кола обставин, за результатами настання яких акти можуть бути не підписаними, а правовідносини між сторонами припиненими.

Наведене дозволяє господарську суду зробити висновок, відповідно до якого необхідною та обов'язковою умовою нарахування пені є встановлення моменту пред'явлення вимоги ТОВ „СамарісВ» до ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» про сплату заборгованості.

За таких обставин, а саме з огляду на неможливість визначення строку прострочення сплати вартості виконаних робіт, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» на користь ТОВ „СамарісВ» пені у розмірі 675 181,42 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених ТОВ „СамарісВ» позовних вимог до ТОВ „Мегалайн ОСОБА_4В» шляхом присудження до стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 966 291,28 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 256, 530, 549, 610-612, 617, 625, 629, 843, 875, 877, 879, 882 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232 Господарського кодекс України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_4В» /65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 9, ідентифікаційний код 38572882/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „СамарісВ» /51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пров. Жовтневий, буд. 2-А, ідентифікаційний код 38231510/ суму основного боргу у розмірі 966 291 грн. 28 коп. /дев'ятсот шістдесят шість тисяч двісті дев'яносто одна грн. 28 коп./, судовий збір у розмірі 14 527 грн. /чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять сім грн./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19 грудня 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна