Рішення

від 19.12.2016 по справі 921/641/16-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2016 р.Справа № 921/641/16-г/8 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094 (вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094)

до відповідача ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134", пр. Злуки, буд. 41, м. Тернопіль, 46024

про зобов'язання вчинити дії

За участі представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні 31.10.2016 р. представнику позивача роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпро, надалі - позивач, звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про зобов'язання вчинити дії. Зокрема, просить суд зобов'язати КО "Тернопільська обласна аптека № 134" в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором б/н від 27.07.2012 р. станом на 22.08.2016 р. в розмірі 15 313,59 грн, в т.ч. 6 193,36 грн - заборгованість за кредитом; 2 880,94 грн - заборгованість за відсотками; 1 282,02 грн - заборгованість по комісії; 4 957,27 грн - пеня, та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно відомостей, які вказані у ЄДРЮОФОП, Банку стало відомо, що відповідач перебуває в стані припинення. 25.08.2016 р., керуючись ст. ст. 105, 111 ЦК України, враховуючи наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 27.07.2012 р. в загальній сумі 15 313,59 грн, ОСОБА_2 ліквідаційної комісії було направлено заяву з кредиторськими вимогами б/н від 25.08.2016 р., однак остання адресату не була вручена та повернута на адресу Банку 03.10.2016 р., що, в свою чергу, розцінене позивачем як ухилення від їх розгляду та стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В підтвердження викладеного надано: заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів і відбитка печатки, витяг із умов та правил надання банківських послуг, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 р. у справі № 904/922/16, виписки по рахунку відповідача за період з 02.08.2012 р. по 23.08.2016 р., розрахунок заборгованості по тілу кредиту, відсотках, комісії та пені, заяву з кредиторськими вимогами б/н від 25.08.2016 р. та докази її надіслання на адресу відповідача, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 18.10.2016 р. на 14:15 год. 31.10.2016 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 14:30 год. 21.11.2016 р., на 09:15 год. 07.12.2016 р. та, відповідно, до 10:30 год. 19.12.2016 р., з викладених у відповідних ухвалах суду підстав.

В судове засідання 19.12.2016 р. повноважний представник позивача не прибув, причин неприбуття не повідомив, витребовуваних судом в ухвалі від 07.12.2016 р. документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Зокрема, ухвалу суду від 07.12.2016 р. про відкладення судового засідання на 19.12.2016 р. отримано позивачем 14.12.2016 р., про що свідчать сформовані судом витяги з реєстру поштових відправлень (відстеження пересилання поштових відправлень) "Укрпошти" (в матеріалах справи).

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 19.12.2016 р. не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, витребовуваних судом в ухвалі від 07.12.2016 р. документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Зокрема, ухвалу суду про порушення провадження у справі від 18.10.2016 р., як і ухвали суду від 31.10.2016 р., від 22.11.2016 р. та від 07.12.2016 р. про відкладення розгляду справи, було надіслано судом на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві та яка значиться в ЄДР, а саме: пр. Злуки, буд 41, м. Тернопіль, 46024. Поряд з цим, поштові відправлення були повернуті підприємством зв'язку на адресу суду без вручення адресату із відміткою: "за зазначено адресою не проживає (аптека закрита)".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (правова позиція викладена у п.п.3.9.1 п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., із змінами та доповненнями).

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні він не скористався.

За даних обставин, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників сторін, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні 31.10.2016 р. доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Предметом спору по даній справі є вимога ПАТ КБ "ПриватБанк" про зобов'язання ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134" в особі ліквідаційної комісії/ліквідатора визнати кредиторські вимоги в розмірі 15 313,59 грн, в т.ч. 6 193,36 грн - заборгованість за кредитом; 2 880,94 грн - заборгованість за відсотками; 1 282,02 грн - заборгованість по комісії; 4 957,27 грн - пеня та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що кредитор вправі звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії у разі відмови у задоволенні його вимог або ухилення від їх розгляду протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову.

Розглядаючи позов з вимогами до ліквідаційної комісії, дослідженню судом підлягає наступне коло питань: в чому полягає порушення прав чи інтересів позивача, чи буде поновлене таке порушене право чи інтерес позивача в разі задоволення таких вимог, правомірність заявлення до відповідача спірних грошових вимог, дотримання строку для звернення з позовом, передбаченого ч. 3 ст. 112 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

З матеріалів справи вбачається, що грошові вимоги позивача до відповідача виникли у зв'язку із неналежним виконанням останнім зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 27.07.2012 р.

Поряд із цим, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що факт укладення Договору банківського обслуговування б/н від 27.07.2012 р., надання відповідачу кредитних коштів, неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань за вказаним правочином та наявності станом на 19.01.2016 р. заборгованості за кредитом в загальній сумі 14 109,25 грн, з яких: 6 193,36 грн - заборгованість за кредитом; 2 880,94 грн - заборгованість за відсотками; 1 282,02 грн - заборгованість по комісії та 3 752,93 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором вже був предметом судового розгляду.

Зокрема, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 р. у справі №904/922/16 позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до відповідачів: 1) ТзОВ "Українське фінансове агентство "Верус", м. Дніпропетровськ та 2) ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134", про стягнення солідарно заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 27.07.2012 р. в загальній сумі 14 109,25 грн, з яких: 6 193,36 грн - заборгованість за кредитом; 2 880,94 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1 282,02 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом та 3 752,93 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, позовні вимоги Банку було задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134" зазначені вище суми; в задоволенні позову до ТзОВ "Українське фінансове агентство "Верус" відмовлено.

У вказаному судовому рішенні встановлено, що станом на 19.01.2016 р. заборгованість ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134" за Договором банківського обслуговування б/н від 27.07.2012 р. становить 14 109,25 грн, з яких: 6 193,36 грн - заборгованість за кредитом; 2 880,94 грн - заборгованість за відсотками; 1 282,02 грн - заборгованість по комісії та 3 752,93 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором.

При встановленні обставин справи та оцінці доказів, суд застосовує положення ч. 3 ст. 35 ГПК України щодо підстав звільнення від доказування, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому при вирішенні даного спору суд виходить з того, що в рішенні господарського суду від 14.04.2016 р. у справі №904/922/16 встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 організацією "Тернопільська обласна аптека №134" зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 27.07.2012 р. та наявності станом на 19.01.2016 р. заборгованості в розмірі 14 109 грн 25 коп, зокрема: 6 193,36 грн - борг за кредитом; 2 880,94 грн - борг за відсотками; 1 282,02 грн - борг по комісії та 3 752,93 грн - борг по пені.

В судовому засіданні встановлено, що 04.05.2016 р. на виконання зазначеного вище рішення господарським судом Дніпропетровської області, на підставі ст. 116 ГПК України, видано відповідний наказ, який Банком було скеровано до органу ДВС для його примусового виконання.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що 06.07.2016 р. старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2016 р. №904/922/16 та надано боржнику строк для добровільного виконання вказаного виконавчого документа до 13.07.2016 р.

25.07.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ( в матеріалах справи).

Згідно письмових пояснень ПАТ КБ "ПриватБанк" б/н від 24.10.2016 р. ( вх. №18654 від 31.10.2016 р.) рішення суду від 14.04.2016 р. у справі №904/922/16 не виконане, а виконавчий документ перебуває на виконанні органу ДВС.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що станом на день розгляду даного спору в суді доведеною є заборгованість ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134" перед позивачем з перелічених вище кредиторських вимог, що повністю підтверджено судовим рішенням.

Що стосується кредиторських вимог позивача по пені за користування кредитом, яка нарахована Банком за період з 20.01.2016 р. по 22.08.2016 р. в сумі 1 204,34 грн, суд відзначає наступне:

В силу приписів ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

В силу ст. ст. 546, 547, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 3.2.1.5.1 Умов та Правил надання банківських послуг, до яких, підписавши Договір банківського обслуговування б/н від 27.07.2012 р., відповідач приєднався та зобов'язався їх виконувати, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу . А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

П. 3.2.1.5.4 Умов і Правил, визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

На підставі наведених вище положень Договору, вимог чинного законодавства, зважаючи на наявність простроченої заборгованості по кредиту, відсотках та комісії, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 1 204,34 грн.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до положень статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В підтвердження правомірності даних вимог позивачем долучено до матеріалів справи банківську виписку за період з 20.01.2016 р. по 22.08.2016 р. та розрахунок заборгованості за договором б/н від 27.07.2012 р.

За приписами ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N 254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за № 559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на наведене вище, додані позивачем до матеріалів справи виписки по рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимми доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів належного та своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань та сплати нарахованої позивачем за період з 20.01.2016 р. по 22.08.2016 р. та заявленої до стягення суми пені.

Поряд із цим, дослідивши долучені позивачем до матеріалів справи та зазначені вище документи, суд встановив, що нарахування пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасну сплату комісії за період з 20.01.2016 р. по 22.08.2016 р. в загальній сумі 484,11 грн позивачем проведено із чітким дотриманням вимог чинного законодавства, умов укладеного Договору та в межах строків, передбачених п. 3.2.1.5.4 Умов і Правил.

Разом із тим, пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту нарахована позивачем поза межами зазначеного вище можливого періоду її нарахування. Зокрема, неповернуту відповідачем суму тіла кредиту в розмірі 6 193,36 грн позивачем винесено на прострочку 26.04.2013 р. та саме з цієї дати - 26.04.2013 р. позивачем розпочато нарахування пені за несвоєчасне виконання даного зобов'язання. Таким чином, кінцевим строком нарахування даної санкції, з врахуванням п. 3.2.1.5.4 Умов і Правил, є 26.04.2016 р.; пеня за період з 27.04.2016 р. по 22.08.2016 р. нарахована Банком безпідставно.

З долученої позивачем до матеріалів справи банківської виписки з рахунку відповідача по нарахуванню пені вбачається, що за період з 20.01.2016 р. по 22.08.2016 р. за несвоєчасну сплату тіла кредиту - 6 193,36 грн загальна суму нарахованої пені становить 720,23 грн. Поряд із цим, зважаючи на встановлений судом факт безпідставності нарахування пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту після 26.04.2016 р., правомірним, на думку суду, є нарахування пені за період з 20.01.2016 р. по 26.04.2016 р. (включно) в сумі 368,84 грн. Пеня в сумі 351,39 грн за період з 27.04.2016 р. по 22.08.2016 р. нарахована позивачем безпідставно.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що обґрунтованими та правомірними є твердження позивача про наявність у відповідача кредиторської заборгованості в загальній сумі 14 962 грн 20 коп., з яких: 6 193,36 грн - заборгованість за кредитом; 2 880,94 грн - заборгованість за відсотками; 1 282,02 грн - заборгованість по комісії та 4 605,88 грн - пеня (3 752,93+484,11+368,84).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 організація "Тернопільська обласна аптека №134" з 12.08.2016 р. перебуває в стані припинення за рішенням засновників (витяг з ЄДРЮО ФОП ГФ - в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Ч. ч. 1-5 ст. 105 ЦК України (в редакції станом на час прийняття рішення про ліквідацію) визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. ОСОБА_2 комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів (ч. 9, 11 ст. 11 ЦК України).

З наведених положень чинного законодавства випливає, що в процесі ліквідації юридичної особи лише грошові вимоги, пред'явлені кредитором до закінчення встановленого строку для пред'явлення вимог кредиторами, підлягають обов'язковому розгляду ліквідаційною комісією у строк, встановлений ч. 6 ст. 105 ЦК України, з повідомленням кредитора про результати такого розгляду, та включенню у проміжний ліквідаційний баланс.

Згідно наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації, засновниками ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134", які прийняли рішення про припинення даної юридичної особи визначено строк для заявленння кредиторами своїх вимог - 25.10.2016 р.

В судовому засіданні встановлено, що заява б/н від 25.08.2016 р. ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредиторських вимог за Договором банківського обслуговування б/н від 27.07.2012 р. в загальній сумі 15 313,59 грн, з яких: 6 193,36 грн - заборгованість за кредитом, 2 880,94 грн - заборгованість за відсотками, 1 282,02 грн - заборгованість по комісії та 4 957,27 грн - пеня та, відповідно, включення даних вимог до проміжного ліквідаційного балансу ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134" направлена позивачем ОСОБА_2 ліквідаційної комісії 25.08.2016 р., тобто в межах встановленого для заявлення кредиторами вимог строку .

Однак, як стверджує позивач, та вбачається з матеріалів справи, зазначена вище заява відповідачем не отримана та повернута на адресу ПАТ КБ "ПриватБанк" 03.10.2016 р., із поштовою відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (належним чином засвідчені копії: заяви б/н від 25.08.2016 р., опису вкладення до цінного листа від 25.08.2016 р., фіскального чека від 25.08.2016 р., поштового конверта та витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 06.10.2016 р. - в матеріалах справи).

Вказані обставини розцінені позивачем як ухилення ліквідаційної комісії ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134" від виконання встановленого законом обов'язку щодо визнання реально існуючої заборгованості перед ПАТ КБ "ПриватБанк" та включення існуючих кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, яка ліквідується та, відповідно, стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

В силу приписів ч. 3 ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Правовий аналіз зазначених вище норм чинного законодавства, свідчить про те, що законодавцем визначено спосіб захисту порушеного права кредитора у разі відмови ліквідатора суб'єкта господарювання, що припиняє свою діяльність, задовольнити заявлені кредитором вимоги або ухилення від їх розгляду.

Судом встановлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до господарського суду у межах, встановленого ч. 3 ст. 112 ЦК України місячного строку (11.10.2016 р. - дата поштового штемпеля на конверті) - з моменту коли Кредитору стало відомо про ухилення відповідача від розгляду його вимог (03.10.2016 р. - витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта та копія поштового конверта - в матеріалах справи).

За даних обставин, а також враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність кредиторських вимог на суму 14 962 грн 20 коп., з яких: 6 193,36 грн - заборгованість за кредитом, 2 880,94 грн - заборгованість за відсотками, 1 282,02 грн - заборгованість по комісії та 4 605,88 грн - пеня, судом встановлено факт дотримання позивачем визначеної чинним законодавством процедури щодо заявлення останніх та ухилення відповідача від виконання покладених на нього обов'язків щодо їх розгляду та, відповідно, включення даних вимог до проміжного ліквідаційного балансу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів ст. ст. 44 - 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 грн відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Зобов'язати ОСОБА_1 організацію "Тернопільська обласна аптека №134" (код ЄДРПОУ 21156700, пр. Злуки, буд. 41, м. Тернопіль, 46024) в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро) за договором б/н від 27.07.2012 р., станом на 22.08.2016 р. в розмірі 14 962 грн 20 коп., в т.ч. заборгованість за кредитом - 6 193 грн 36 коп., заборгованість за відсотками - 2 880 грн 94 коп., заборгованість по комісії - 1 282 грн 02 коп., пеня - 4 605 грн 88 коп., та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134".

3. Стягнути з ОСОБА_1 організації "Тернопільська обласна аптека №134" (пр. Злуки, буд. 41, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 21156700,) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570, 1 378 грн в повернення сплаченого судового збору.

4. В задоволенні решти частини позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (складення повного рішення).

6. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (складення повного рішення), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 20.12.2016 р.

Суддя І.М. Гирила