Постанова

від 19.12.2016 по справі 912/3784/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016 року Справа № 912/3784/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін :

від позивача : ОСОБА_1, головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту, довіреність №14-109 від 18.04.2014 року;

від відповідача : не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2016 року у справі №912/3784/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача : Комунального підприємства "Онуфріївка - Теплокомуненерго", смт. Онуфріївка Онуфріївського району Кіровоградської області

про стягнення 105 541,68 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Онуфріївка-Теплокомуненерго" 53 025,77 грн. пені, 2 799,25 грн. 3% річних та 49 716,66 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №2329/15-БО-18 від 24.12.2014 року.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2016 року у справі №912/3784/16 (суддя Макаренко Т.В.) позов задоволений частково:

- стягнуто з Комунального підприємства "Онуфріївка-Теплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 26 090,59 грн. пені; 2 746,57 грн. 3% річних; 49 716,66 грн. інфляційних втрат; 1 583,12 грн. судового збору;

- в решті позовних вимог відмолено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору №2329/15-БО-18 купівлі-продажу природного газу від 24.12.2014 року в частині своєчасної оплати природного газу поставленого у період з січня по березень 2015 року. Місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 49 716,66 грн. за загальний період з березня 2015 року по липень 2015 року. Місцевий господарський суд здійснив перевірку розрахунку 3% річних з урахуванням приписів статті 254 Цивільного кодексу України та дійшов до висновку про правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 2 746,57 грн.

Враховуючи, що зобов'язання з оплати поставленого газу виконано відповідачем в повному обсязі, фінансову залежність від субвенції з державного бюджету, а також те, що вказані обставини призвели до виникнення заборгованості у відповідача та неможливості своєчасно розрахуватися за договором, місцевий господарський суд зменшив суму пені, що підлягає до стягнення на 50%.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2016 року у справі №912/3784/16 в частині зменшення пені на 50%, в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Онуфріївка-Теплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин у справі. Апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків. Так, у 2014 році внаслідок окупації Автономної Республіки Крим знецінилися інвестиції позивача у ПАТ "Чорноморнафтогаз" та інших підприємств, що знаходяться на території Криму, знецінилися запаси природного газу, розташованого у підземних сховищах на території Криму. Позивач посилається на те, що зазнає збитків внаслідок несанкціонованого відбору газу на території проведення антитерористичної операції. Таким чином, зменшуючи розмір пені місцевий господарський суд не врахував інтереси позивача, що свідчить про неповне з'ясування всіх обставин справи. Позивач вважає зменшення розміру пені безпідставним та просить скасувати рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2016 року у справі №912/3784/16 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений на 19.12.2016 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.12.2016 року представник Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі.

15.12.2016 року від Комунального підприємства "Онуфріївка-Теплокомуненерго" надійшов (електронною поштою та факсом) відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні 19.12.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Онуфріївка-Теплокомуненерго" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2329/15-БО-18, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається установами та організаціями (пункт 1.2 договору).

Продавець передає покупцеві з 01 січня 20154 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 288,0 тис.м 3 , в тому числі: у січні - 65,0 тис.м 3 ,у лютому - 55,0 тис.м 3 , у березні 38,0 тис.м 3 , у квітні - 10,0 тис.м 3 , у жовтні - 15,0 тис.м 3 , у листопаді - 45,0 тис.м 3 ,у грудні - 60,0 тис.м 3 (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 договору).

Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу: за січень 2015 року на суму 363 307,31 грн., за лютий 2015 року на суму 312 004,21 грн., за березень 2015 року на суму 308 603,67 грн., за жовтень 2015 року на суму 145 432,78 грн., за листопад 2015 року на суму 244 111,21 грн., за грудень 2015 року на суму 349 737,56 грн. (а.с. 28-33).

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №8 від 22.10.2015 року, яка набрала чинності з 01.11.2015 року, пункт 6.1 договору викладений в наступній редакції: "Оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених у пункті 5.2.

Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу".

Строк дії договору встановлено з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11 договору). Зазначені вище та інші умови договору узгоджені між сторонами шляхом підписання останньої сторінки договору представниками продавця і покупця, які скріплено печатками обох сторін Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що Комунальне підприємство "Онуфріївка-Теплокомуненерго" повністю розрахувалося за природний газ поставлений протягом січня-березня 2015 року, однак з простроченням встановлених умовами договору строків (оплата здійснювалась у період з 24.02.2015 року по 10.07.2015 року).

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Комунальним підприємством "Онуфріївка-Теплокомуненерго" умов договору №2329/15-БО-18 купівлі-продажу природного газу від 24.12.2014 року в частині своєчасної та повної оплати природного газу поставленого протягом січня - березня 2015 року.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років (пункт 9.3 договору).

За несвоєчасну оплату природного газу позивачем нарахована до стягнення пеня у сумі 53 025,77 грн. за загальний період з 15.02.2015 року по 09.07.2015 року (по кожному акту окремо, з урахуванням часткової оплати).

10.11.2016 року Комунальне підприємство "Онуфріївка-Теплокомуненерго" подало до місцевого господарського суду клопотання про зменшення заявленої позивачем до стягнення пені на 50% (а.с . 156).

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи, що зобов'язання з оплати поставленого газу виконано відповідачем в повному обсязі, прострочення в оплаті мало місце незначний час та не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин; предметом господарської діяльності відповідача є забезпечення безперебійного постачання споживачам теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а також ті обставини, що причиною неналежного виконання зобов'язання є скрутний майновий стан підприємства, який залежить від бюджетних надходжень споживачів, а вони від субвенцій, що надходять від державного бюджету, місцевий господарський суд дійшов до висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% від належної до стягнення, та стягнув пеню у сумі 26 090,59 грн. (50% від суми пені 52 181,18 грн. згідно здійсненого місцевим господарським судом перерахунку пені з урахуванням приписів статті 254 Цивільного кодексу України).

Позивач вважає таке зменшення розміру пені необґрунтованим та просить скасувати рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Згідно частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Зважаючи на обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, використовуючи надане суду право пунктом третім статті 83 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України. Апеляційний господарський суд вважає, що таке зменшення, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником по оплаті отриманого природного газу та відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяної шкоди, викликаних простроченням виконання, а також нарахування, крім штрафу та пені також й інфляційних втрат, трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. Отже, в даному випадку, місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки (пені).

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про понесення ним значних збитків внаслідок окупації Автономної Республіки Крим (знецінилися інвестиції позивача у ПАТ "Чорноморнафтогаз" та інших підприємств, що знаходяться на території Криму, знецінилися запаси природного газу, розташованого у підземних сховищах на території Криму) та внаслідок несанкціонованого відбору газу на території проведення антитерористичної операції, оскільки надаючи розглядаючи питання про зменшення пені суд досліджує наявність/відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяної шкоди, викликаних саме простроченням виконання зобов'язання відповідачем .

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 15.02.2015 року по 09.07.2015 року у сумі 2 799,25 грн. та втрати від інфляції за період з березня 2015 року по липень 2015 року включно у сумі 49 541,68 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за період з березня 2015 року по липень 2015 року включно у сумі 49 541,68 грн.

Місцевий господарським суд, з яким погоджується апеляційний господарський суд, здійснив перерахунок 3% річних з урахуванням статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якого 3% річних становить 2 746,57 грн.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача (апелянта).

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2016 року у справі №912/3784/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2016 року у справі №912/3784/16 залишити без змін.

Повна постанова складена - 20.12.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко