Постанова

від 12.12.2016 по справі 904/5610/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016 року Справа № 904/5610/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Чус О.В., Кузнецова І.Л.

При секретарі Логвіненко І.Г.

За участю прокурора прокуратури Дніпропетровської обл. ОСОБА_1, посвідчення № 025042 від 21.03.2014 р.

Представники сторін:

від Дніпропетровської міської ради: ОСОБА_2 , довіреність №7/10-665 від 31.05.2016 р.;

представники позивача, відповідача та третьої особи-2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДніпропетровської міської ради

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2015року у справі № 904/5610/15

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гід", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

за участю на стороні третьої особи - 1 прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним пункту 1.2 договору №4 нерухомого майна від 11.10.2013р.

та

за зустрічним позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Гід", м. Кривий Ріг. Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

за участю на стороні третьої особи - 1 прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності на нерухоме майно

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2015 року у справі № 904/5610/15 ( суддя Мельниченко І.Ф.) відмовлено у задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гід" про визнання недійсним пункту 1.2 договору №4 нерухомого майна від 11.10.2013р. та у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Гід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" про визнання права власності на нерухоме майно.

Не погодившись з зазначеним рішенням, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпропетровська міська радазвернулась з апеляційною скаргою, в якій просила змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2015 року у справі № 904/5610/15 наступним чином: абзац 11 сторінки 14 та абзац 1 сторінки 15 мотивувальної частини рішення викласти в наступній редакції: « зважаючи на те, що ТОВ «ГІД» не доведено факт набуття права власності на зазначені вище торгівельні павільйони з підстав,що встановлені законом, беручи до уваги, що останнім не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, та враховуючи неможливість існування права власності на торгівельні павільйони до порушення провадження у справі, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору у справі»;

мотивувальну частину рішення доповнити наступним абзацом: « З огляду на відсутність підстав для задоволення вимог щодо визнання за ТОВ «ГІД» права власності на майно яке є предметом спору, є необхідним скасувати ухвалу суду від 27 липня 2015 року в частині задоволення клопотання ТОВ «ГІД» про витребування доказів та зобов'язання Головного архітектурно-планувального управлінні Дніпропетровської міської ради підготувати проект розпоряджень міського голови про присвоєння адрес спірним об'єктам нерухомості на підставі наданих товариством з обмеженою відповідальністю «ГІД» ( код ЄДРПОУ 32236450) документів»;

Скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2015 року у справі № 904/5610/15 в частині задоволення клопотання ТОВ «ГІД» про витребування доказів та зобов'язання Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради підготувати проект розпоряджень міського голови про присвоєння адрес спірним об'єктам нерухомості на підставі наданих товариством з обмеженою відповідальністю «ГІД» ( код ЄДРПОУ 32236450) документів.

В обґрунтування своєї скарги третя особа 1 - Дніпропетровська міська рада посилається на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що судом на підставі ухвали, а не рішення суду, зобов'язано виконати певні дії, чим створено передумови для визнання права власності на спірні об'єкти.

Ухвала суду порушує законні права та інтереси територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради, оскільки вжитті заходи на її виконання є тотожними задоволенню позовних вимог, та фактично вирішує спір по суті, що суперечить статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2015 року на даний час є виконаною. Розпорядженням виконуючого обов'язки міського голови ОСОБА_3 від 20 листопада 2015 року № 851-р «Про присвоєння адрес будівлям» зобов'язано Головне архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради присвоїти адреси спірним об'єктам.

В даному випадку залишення в силі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2015 року призведе, і вже призвело, до негативних наслідків у вигляді безпідставного присвоєння адрес об'єктам, на які товариство з обмеженою відповідальністю «ГІД» не має ніяких правомочностей.

Більше того, присвоєння адрес 45 спірним торгівельним павільйонам є підставою для подальшого оформлення за товариством з обмеженою відповідальністю «ГІД» права власності на земельні ділянки, на яких розташовані павільйони.

Всі ці обставини на думку скаржника, є підставою для зміни рішення суду та скасування ухвали суду в частині задоволення клопотання ТОВ «ГІД» про витребування доказів та зобов'язання Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради підготувати проект розпоряджень міського голови про присвоєння адрес спірним об'єктам нерухомості на підставі наданих товариством з обмеженою відповідальністю «ГІД» ( код ЄДРПОУ 32236450) документів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 07 листопада2016 року колегією суддів у складі : головуюча суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді: Дармін М.О., Кузнецова І.Л.

Представники третьої особи-1, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили зміни рішення суду та скасування ухвали суду в частині задоволення клопотання ТОВ «ГІД» про витребування доказів та зобов'язання Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради підготувати проект розпоряджень міського голови про присвоєння адрес спірним об'єктам нерухомості на підставі наданих товариством з обмеженою відповідальністю «ГІД» ( код ЄДРПОУ 32236450) документів.

В судовому засіданні представники позивача, відповідача, прокуратура Дніпропетровської області проти доводів апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 07 листопада 2016 року колегією суддів у складі : головуюча суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді: Дармін М.О., Кузнецова І.Л.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2016 року розгляд апеляційної скарги було відкладено у судовому засіданні на 21 листопада 2016 року колегією суддів у складі : головуюча суддя - Березкіна О.В. ( доповідач), судді: Дармін М.О., Кузнецова І.Л.

Розпорядженням керівника апарату від 21 листопада 2016 року №1577/16 у зв'язку з відрядженням судді Дарміна М.О., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №904/5610/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Чус О.В., Кузнецова І.Л.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2016 року розгляд апеляційної скарги було відкладено у судовому засіданні на 12 грудня 2016 року колегією суддів у складі : головуюча суддя - Березкіна О.В. ( доповідач), судді: Чус О.В., Кузнецова І.Л.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю „ГідВ» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „ТулсВ» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 4 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу нерухоме майно - торгові павільйони, що розташовані в м. Дніпропетровськ за наступними адресами:

- вул. Желябова, в районі будинку 35, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Орджонікідзе, в районі будинку 39, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Передова, в районі будинку 173, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Передова, в районі будинку 528, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Петрозаводська, в районі будинку 397, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Саранська, в районі будинку 8, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Широка, в районі будинку 16, м. Дніпропетровськ, загальною площею 16 кв.м.;

- вул. Шолохова, в районі будинку 15, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Янтарна, в районі будинку 32, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_4, в районі будинку 23, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_5, в районі будинку 85, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_6, в районі будинку 24, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Мукаша Салакунова, в районі будинку 16, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Мандриківська, в районі будинку 137, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- пр. Праці, в районі будинку 24, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_7, в районі будинку 9, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- пр. Миру, в районі будинку 18, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Осіння, в районі будинку 15, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Усенка, в районі будинку 11, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- Фестивальний провулок, в районі будинку 12, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Щербини, в районі будинку 17, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- пр. ОСОБА_2, в районі будинку 19, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Мініна, в районі будинку 9, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Новосільна, в районі будинку 2, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Кедріна, в районі будинку 36, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Криворізька, в районі будинку 33, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Чичеріна, в районі будинку 104, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Бібікова, в районі будинку 29, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Ближня, в районі будинку 29, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Ближня, в районі будинку 31, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Братів Трофімових, в районі будинку 435, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Комунарівська, в районі будинку 26, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_2, в районі будинку 1, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Моніторна, в районі будинку 10, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Набережна Заводська, в районі будинку 101, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Новоорловська, в районі будинку 34, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Савкіна, в районі будинку 2, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_8, в районі будинку 21, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_9, в районі будинку 17, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Академіка ОСОБА_7,в районі будинку 31,м.Дніпропетровськ, загальною площею 45кв.м.;

- вул. Буковинська, в районі будинку 1, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Липова, в районі будинку 16, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Молодогвардійська, в районі будинку 69, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Томська, в районі будинку 2, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Берегова, в районі будинку 3, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.

Згідно п. 6.1., - договір оренди укладений на строк з 11 жовтня 2013 року до 11 грудня 2014 року.

В п.2.1.1 Договору, встановлено, що протягом трьох днів з моменту його підписання, орендодавець зобов'язаний передати орендарю нерухоме майно по акту приймання-передачі із зазначенням його стану і переліку обладнання, меблів, інвентарю, при їх наявності, на момент передачі майна в оренду.

В п. 1.2. Договору оренди встановлено, що вказане в п. 1.1. Договору нерухоме майно належить Орендодавцю на праві власності, що підтверджується правовстановлюючими документами у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Факт укладення між товариством з обмеженою відповідальністю „ТулсВ» та товариством з обмеженою відповідальністю „ГідВ» зазначеного вище договору оренди нерухомого майна № 4 від 11 жовтня 2013 року та факт складання та підписання акту прийому-передачі від 11 жовтня 2013 року до вказаного договору, встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2015 року у справі № 904/4799/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ТулсВ» до товариства з обмеженою відповідальністю „ГідВ» , про визнання права власності, яке 14 серпня 2015 року набрало законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю « Гід» із позовом про визнання недійсним пункту 1.2 договору №4 нерухомого майна від 11.10.2013р., позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс» посилався на те, що вказаний пункт не містить посилань на підстави набуття орендодавцем права власності на об'єкт оренди, та не надання підприємству орендаря документів, які його підтверджують.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову про визнання недійсним пункту договору оренди, господарський суд першої інстанції виходив з того, що об'єктом оренди може бути будь-яке майно, що має індивідуальні ознаки, орендодавцем якого має бути його власник або особа, уповноважена на укладення договору оренди.

Проте, обов'язкових вимог до змісту договору, який би мав містити посилання на підстави набуття орендодавцем права власності на об'єкт оренди, актами цивільного законодавства не передбачено, як не передбачено діючим законодавством і обов'язку орендодавця щодо передачі орендарю документів на підтвердження права власності.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання окремих положень договору, а саме, п. 1.2, недійсним.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю « Тулс» із позовом про визнання права власності на вищезазначене майно, позивач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю « Гід» посилався на те, що він є єдиним і законним власником нерухомого майна, набув його на підставі договору купівлі-продажу № 4-10/11/2003 від 10.11.2003 року у ТОВ «Сервіс», і на час укладання означеного договору законодавство України не передбачало обов»язкового нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації права власності на нього.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду ні оригінал договору купівлі-продажу, ні оригінал акту приймання-передачі спірного майна.

При дослідженні ж, залученої копії договору купівлі-продажу нерухомого майна № 4-10/11/2003 від 11.11.2003 р., господарським судом виявлено, що відповідно до п. 28 зазначеного вище Договору, сторонами встановлено, що Договір складений російською мовою, на 2 (двух) аркушах в 2 (двух) екземплярах, кожен з яких має однакову юридичну силу, проте, залучена позивачем копія викладена на 3-х аркушах.

Вжиті судом дії щодо витребування оригіналу спірного договору купівлі-продажу та оригіналу акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.11.2003 р. (що підтверджується ухвалами від 15.09.15 р., 13.10.15 р. та 29.10.15 р.), не надали результатів, що виключає можливість їх дослідження.

Крім того, доказів проведення реєстрації спірних торгівельних павільйонів, як того вимагають Правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, ТОВ „ГідВ» не надало.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодекс сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України закріплює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1.2. Договору оренди встановлено, що вказане в п. 1.1. Договору нерухоме майно належить Орендодавцю на праві власності, що підтверджується правовстановлюючими документами у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до п.п.1, 2, 3, 4, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1.ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язкових вимог до змісту договору, який би мав містити посилання на підстави набуття орендодавцем права власності на об'єкт оренди, актами цивільного законодавства не передбачено, як не передбачено діючим законодавством і обов'язку орендодавця щодо передачі орендарю документів на підтвердження права власності.

Враховуючи те, що позивачем не доведено належними доказами наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання окремих положень договору недійсними, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ В«ТулсВ» про визнання недійсним п. 1.2. договору оренди нерухомого майна № 4.

Крім того, слід зазначити про те, що позивачем до первинного позову не залучено і будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ТОВ „ГідВ» , при укладенні спірного договору оренди, не був власником об'єкту оренди, оскільки, вказані обставини свідчили б про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення такого договору, про що правомірно зазначають у своїх поясненнях треті особи.

Зважаючи на те, що ТОВ „ТулсВ» просить визнати недійсним лише п. 1.2. Договору оренди, посилаючись на те, що він не містить вказівки на підстави набуття орендодавцем права власності на предмет оренди, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в визначених стороною межах.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання права власності з огляду на наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю „ГідВ» залучено до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу нерухомого майна № 4-10/11/2003 від 11.11.2003 р., укладеного ТОВ „ГідВ» (покупець) та ТОВ „СервісВ» (продавець) (а.с. 34-36).

Відповідно до п. 1 вище зазначеного Договору, продавець передає у власність Покупця належне йому на праві власності нерухоме майно - споруди торгівельних павільйонів, які розташовані за наступними адресами:

- вул. Желябова, в районі будинку 35, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Орджонікідзе, в районі будинку 39, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Передова, в районі будинку 173, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Передова, в районі будинку 528, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Петрозаводська, в районі будинку 397, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Саранська, в районі будинку 8, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Широка, в районі будинку 16, м. Дніпропетровськ, загальною площею 16 кв.м.;

- вул. Шолохова, в районі будинку 15, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Янтарна, в районі будинку 32, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_4, в районі будинку 23, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_5, в районі будинку 85, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_6, в районі будинку 24, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Мукаша Салакунова, в районі будинку 16, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Мандриківська, в районі будинку 137, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- пр. Праці, в районі будинку 24, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_7, в районі будинку 9, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- пр. Миру, в районі будинку 18, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Осіння, в районі будинку 15, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Усенка, в районі будинку 11, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- Фестивальний провулок, в районі будинку 12, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Щербини, в районі будинку 17, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- пр. ОСОБА_2, в районі будинку 19, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Мініна, в районі будинку 9, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Новосільна, в районі будинку 2, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Кедріна, в районі будинку 36, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Криворізька, в районі будинку 33, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Чичеріна, в районі будинку 104, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Бібікова, в районі будинку 29, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Ближня, в районі будинку 29, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Ближня, в районі будинку 31, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Братів Трофімових, в районі будинку 435, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Комунарівська, в районі будинку 26, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_2, в районі будинку 1, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Моніторна, в районі будинку 10, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Набережна Заводська, в районі будинку 101, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Новоорловська, в районі будинку 34, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Савкіна, в районі будинку 2, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_8, в районі будинку 21, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. ОСОБА_9, в районі будинку 17, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Академіка ОСОБА_7,в районі будинку 31,м.Дніпропетровськ, загальною площею 45кв.м.;

- вул. Буковинська, в районі будинку 1, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Липова, в районі будинку 16, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Молодогвардійська, в районі будинку 69, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Томська, в районі будинку 2, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.;

- вул. Берегова, в районі будинку 3, м. Дніпропетровськ, загальною площею 45 кв.м.,

а покупець в порядку та на умовах даного Договору приймає майно та зобов'язується оплати його вартість.

Крім того, ТОВ „ГідВ» залучено до матеріалів справи і копію акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.11.2003 р., в п. 1 якого вказано, що на виконання умов Договору купівлі-продажу продавець передав покупцю зазначене вище нерухоме майно - торгівельні павільйони (а.с. 37-38).

Таким чином, договір був укладений під час дії ЦК України 1963 року.

Відповідно до вимог п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, зазначений Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що копія договору купівлі-продажу, яка залучена ТОВ „ГідВ» до матеріалів справи, датована 11.11.2003 року, суд обґрунтовано застосував положення Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, у тому числі, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, внаслідок інших дій громадян і організацій.

В силу положень ст. 224 ЦК УРСР однією з підстав виникнення права власності є договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду ні оригінал договору купівлі-продажу, ні оригінал акту приймання-передачі спірного майна.

Досліджуючи копію договору купівлі-продажу нерухомого майна № 4-10/11/2003 від 11.11.2003 р., господарський суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 28 зазначеного вище Договору, сторонами встановлено, що Договір складений російською мовою, на 2 (двух) аркушах в 2 (двух) екземплярах, кожен з яких має однакову юридичну силу, проте, залучена позивачем копія викладена на 3-х аркушах.

Як вже було зазначено вище, та як вбачається з матеріалів справи, господарським судом здійснено необхідні процесуальні дії щодо витребування оригіналу спірного договору купівлі-продажу та оригіналу акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.11.2003 р. (що підтверджується ухвалами від 15.09.15 р., 13.10.15 р. та 29.10.15 р.), проте останні так і не були надані, що виключає можливість їх дослідження і в суді апеляційної інстанції і надавало права суду першої інстанції ухвалити рішення на підставі поданих сторонами доказів.

Крім того, слід зазначити наступне.

Пункт 1 Договору купівлі-продажу, копія якого була залучена до матеріалів справи, містить дані про купівлю продаж нерухомого майна - будівлі торгівельних павільйонів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання права власності на спірне майно, ТОВ „ГідВ» посилається, в тому числі, на те, що на дату виникнення у останнього права власності на спірне майно, законодавство України не передбачало обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та державної реєстрації права власності на нього.

Зазначені вище посилання спростовуються наступним.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяженьВ» , права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 1.1. Наказу Міністерства юстиції України від 7.02.2002 року N 7/5 В«Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майноВ» , це Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення) визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Згідно п. 1.5. зазначеного вище Положення, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого

майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у

встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею (п. 1.6.).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як зазначено Дніпропетровською міською радою у своїх заперечення на вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві, та з чим погоджується суд, зазначені вище торгівельні павільйони є тимчасовими спорудами, оскільки встановлені без улаштування фундаментів, що, в свою чергу, не спростовано ТОВ „ГідВ» .

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 жовтня 2000 року N 227 В«Про затвердження Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльностіВ» , визначено: В« 1. Типові правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності визначають порядок розміщення малих архітектурних форм незалежно від форми власності для здійснення підприємницької діяльності на території України і не розповсюджуються на визначення процедур розміщення інших малих архітектурних форм.

Місцеві ради, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим використовують Правила для розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності (далі - Правила).

Відповідно до зазначених вище Правил, мала архітектурна форма для здійснення підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна форма) - невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів.

Згідно п.п. 12-14, 23-24 Правил, на замовлення суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється розроблення паспорта відповідними підприємствами, установами, організаціями.

У складі паспорта виготовляється план прив'язки малої архітектурної форми та благоустрою майданчика на топографо-геодезичній основі у М 1:500, креслення фасадів об'єкта з кольоровим вирішенням у М 1:200, креслення вузлів підключення до інженерних мереж у М 1:100 (при потребі). У разі розміщення групи малих архітектурних форм виконується схема їх розміщення на топографо-геодезичній основі з прив'язкою кожного окремого об'єкта, відображенням благоустрою та інженерного забезпечення майданчика в М 1:500.

Стаціонарна мала архітектурна форма приймається до експлуатації комісією за участю суб'єкта підприємницької діяльності, уповноваженого представника органу містобудування та архітектури, а також, у залежності від функціонального призначення, представників відповідних служб з розглядом на місці відповідності об'єкта паспорту прив'язки. За результатами розгляду складається акт технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію , складений за формою згідно з додатком 3 (рекомендований).

Після прийняття об'єкта до експлуатації здійснюється його реєстрація органом містобудування та архітектури районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради.

Доказів проведення реєстрації спірних торгівельних павільйонів, як того вимагають зазначені вище Правила, ТОВ „ГідВ» не надало.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

26.10.15 р. прокуратурою Дніпропетровської області залучено до матеріалів справи копії протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 20.10.15 р., який згідно відомостей отриманих у процесі його допиту, у період з 1989 р. по 2007 р. перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю „СервісВ» , яке відповідно до копії спірного договору купівлі-продажу було первісним власником майна (торгівельних павільйонів), яке є предметом даного спору (а.с. 179-180).

Так, ОСОБА_10 повідомив слідчому ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області, що спірне майно ніколи не перебувало у власності ТОВ „СервісВ» та відповідно підприємство не укладало будь-яких договорів купівлі-продажу спірного майна з ТОВ „ГідВ» .

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зважаючи на те, що ТОВ „ГідВ» не доведено факт набуття права власності на зазначені вище торгівельні павільйони з підстав, що встановлені законом, беручи до уваги, що останнім не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо визнання за ним права власності на майно, яке є предметом даного спору.

Доводи апелянта про необхідність зміни рішення шляхом доповнення мотивувальної частини рішення суду, є безпідставними.

Відповідно до статті 104 ГПК Україні, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки на його думку, суд повинен був відмовити у позові з підстав відсутності предмету спору, а не з підстав не доведеності факту набуття права власності на об'єкти нерухомості.

Проте, такі доводи апелянта є необґрунтованими з огляду на те, що предмет спору існує у вигляді об'єктів нерухомого майна, з приводу права власності на яке і виник спір, тому висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт набуття права власності на зазначені вище торгівельні павільйони, не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, є законними та обґрунтованими.

Вимоги апелянта про внесення змін у мотивувальну частину рішення суду з зазначенням висновку про відмову у позові за відсутності предмету спору є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вимоги апелянта, викладені у п. 5.2 апеляційної скарги суперечать його вимогам у п. 5.1, де він вимагає відмовити у позові за відсутності предмету спору.

Як вбачається з п. 5.2 апеляційної скарги, апелянт просить зазначити, що « з огляду на відсутність підстав для задоволення вимог щодо визнання за ТОВ « Гід» права власності на майно, яке є предметом спору…», тобто, апелянт визнає наявність предмету спору по справі - нерухомого майна, що суперечить його ж вимозі про відсутність предмету спору.

Щодо скасування ухвали господарського суду від 27.07.2015 року, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, колегія суддів зазначає, що в цій частині мотиви, викладені апелянтом, є обґрунтованими.

Як вбачається з означеної ухвали суду, цією ухвалою суд відклав розгляд справи та задовольнив клопотання ТОВ « Гід» про витребування доказів шляхом зобов'язання інженера з інвентаризації нерухомого майна, що має відповідний кваліфікаційний сертифікат - фізичну особу-підприємця ОСОБА_11 (код ЄДРПОУ/ДРФО НОМЕР_1), провести технічну інвентаризацію нерухомого майна - будівель торгівельних павільйонів та виготовити відповідні технічні паспорти та зобов'язав Головне архітектурне-планувальне управління Дніпропетровської міської ради підготувати проекти розпоряджень міського голови про присвоєння адрес вищевказаним спірним об'єктам нерухомості на підставі наданих товариством з обмеженою відповідальністю «òДВ» (код ЄДРПОУ 32236450) документів.

Відповідно до статті 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК покладено на сторони та інших учасників судового процесу. Однак може виявитися, що поданих доказів недостатньо для вирішення спору, а сторона або прокурор не в змозі власними силами отримати та подати суду ці докази.

У цьому випадку згідно із частиною 1 коментованої статті сторона або прокурор має право клопотати перед судом про витребування доказів, які є необхідними для вирішення спору. Сторона, прокурор мають право звернутися до господарського суду із клопотанням про витребування доказу, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є. У даному випадку йдеться про докази, яких не може бути в особи, що просить про витребування доказів, і які знаходяться в інших осіб, зокрема в осіб, які беруть участь у справі.

У п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов»язковими до виконання на відповідній території ( ч.1 ст. 144 Конституції України).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.05.2013 року № 42/35 затверджено Положення щодо адресації об»єктів нерухомого майна у м. Дніпропетровську, яким визначена процедура, єдиний порядок та вимоги щодо визначення та присвоєння адрес об'єктам нерухомого майна.

Таким чином, можна зробити висновок, що суд зобов'язаний сприяти в отриманні доказів, проте, у даному випадку, суд ухвалою фактично вирішив по суті правові питання, які мали бути предметом самостійного позову, вирішив по суті спір, який не був поданий на розгляд суду і вийшов за межі своїх повноважень, оскільки вирішив питання, які входять до компетенції органів місцевого самоврядування - підготувати проекти розпоряджень міського голови про присвоєння адрес вищевказаним спірним об'єктам нерухомості.

Зазначене свідчить про те, що ухвала суду в частині витребування доказів за своїм змістом не є таковою, суперечить вимогам, передбаченим статтею 38 ГПК України, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 38, 99, 101, 103 -104 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2015року у справі № 904/5610/15 - залишити без змін.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2015 року у справі № 904/5610/15 в частині витребування доказів - скасувати.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.В.Чус

Суддя І.Л.Кузнецова