Рішення

від 19.12.2016 по справі 922/5625/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р.Справа № 922/5625/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой", м. Харків до Rising Trade Sp. Z O.O., ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 53 847,00 польських злотих за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, за дов. № б/н від 14 грудня 2015 року

відповідача - не з'явився

за відсутністю клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/5625/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой" до Rising Trade Sp. Z O.O. про стягнення коштів у розмірі 53 847,00 польських злотих, також позивачем заявлено до стягнення 4 599,44 грн. судових витрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5625/15 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 08 лютого 2016 року, на підставі Конвенції "Про вручення за кордоном судових та позасудових документів по цивільним та комерційним справам" від 15.11.1965 року достатнім для вирішення даної справи строком визначено 09 жовтня 2016 року включно.

28 жовтня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської зупинено провадження у справі № 922/5625/15 до виконання доручення господарського суду Харківської області від 26.10.2015 р. про надання правової допомоги уповноваженим органом ОСОБА_1 (National Organ for the Hague Conference) або повідомлення про обставини, що перешкоджають його виконанню.

До господарського суду Харківської області від Посольства республіки ОСОБА_1 у Гаазі (National Organ for the Hague Conference) надійшов лист вих. № HL-А/40-42/5, в якому вказано про необхідність перенаправлення документів, що направлялися на адресу останнього до національного органу, а саме Міністерства юстиції ОСОБА_1, Департаменту міжнародної співпраці та прав людини. Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2016 року провадження у справі № 922/5625/15 поновлено та зобов'язано позивача через канцелярію надати до суду: дві нотаріально засвідчені копії перекладу на польську мову прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року.

16 березня 2016 року провадження у справі 922/5625/15 зупинено до виконання доручення господарського суду Харківської області від 16.03.16 р. про надання правової допомоги уповноваженим органом ОСОБА_1 (Ministry of the Republic of Poland, Departament of International Cooperation and Human Rights) або повідомлення про обставини, що перешкоджають його виконанню. 22 серпня 2016 року через канцелярію суду від уповноваженого органу ОСОБА_1 надійшло підтвердження про виконання судового доручення, яке було надіслано на адресу уповноваженого органу ОСОБА_1, а саме Ministry of the Republic of Poland, Departament of International Cooperation and Human Rights господарським судом Харківської області - 16 травня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2016 року провадження у справі № 922/5625/15 поновлено, справу призначено до розгляду на 24 жовтня 2016 року. 24 жовтня 2016 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 19 грудня 2016 року.

01 листопада 2016 року до господарського суду Харківської області від уповноваженого органу ОСОБА_1 надійшов пакет документів (вх. № 35983 від 01 листопада 2016 року), дані документи судом долучено до матеріалів справи. 14 грудня 2016 року через канцелярію суду від представника позивача супровідним листом (вх. № 43030 від 14 грудня 2016 року) надійшли докази повторного надсилання на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами, дані документи судом долучено до матеріалів справи. 19 грудня 2016 року до господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 43356 від 19 грудня 2016 року), відповідно до якого відповідач просить суд зобов'язати позивача направити на нову юридичну адресу відповідача копію позовної заяви та додані до неї документи, та відкласти розгляд справи. Вказане клопотання судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 19 грудня 2016 року з'явився представник позивача, який вказував на той факт, що відповідачем частково сплачено суму основної заборгованості у розмірі 7 000,00 Польських злот, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати заборгованості.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зобов'язання позивача надіслати на нову юридичну адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів та про відкладення розгляду справи, проти задоволення яких заперечував представник позивача, відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне, по-перше, в матеріалах справи наявні докази направлення позивачем копії позовної заяви та доданих до неї документів на юридичну адресу відповідача; по-друге, відповідач був повідомлений про розгляд даної справи в судовому порядку ще 16 травня 2016 року, даний факт підтверджується виконаним уповноваженим органом ОСОБА_1, а саме Міністерством юстиції ОСОБА_1, Департаменту міжнародної співпраці та прав людини, судовим дорученням господарського суду Харківської області від 16 березня 2016 року ще 16 травня 2016 року. Як вбачається з наданих відповідачем документів - ним здійснено часткову сплату за товар, який є предметом провадження у даній справі, що свідчить про підтвердження відповідачем одержання товару за правочином, на підставі якого подано даний позов.

В судовому засіданні 19 грудня 2016 року позивач не виявив наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04 травня 2015 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено контракт № 06/15.

Відповідно до п. 1.1 даного контракту, продавець продає, а покупець купує: древесні гранули - в кількості 1000 т. на загальну суму 400 000 PLN, в подальшому товар, на умовах викладених в даному контракті. Кількість товару може бути переглянута на умовах даного контракту.

Валюта контракту та валюта платежу - польський злотий (PLN). Ціна товару встановлюється в PLN. Ціну та асортимент товару сторони погоджують в проформу-інвойсі для кожної партії товару. Вартість тари, упаковки, завантаження, закріплення вантажу, у відповідності з умовами даного контракту, включаються в ціну товару. Зміна ціни товару, вартість партії та умови поставки товару погоджуються в додаткових угодах до контракту або в інвойсах (п.п. 2.1, 2.2. 2.3, 2.4 контракту).

Продавець продає покупцю товар, який продається за контрактом, автотранспортом на умовах: DAP або FCA (Інкотермс 2010). Автотранспорт на умовах DAP оплачує продавець. Умови та адреса поставки вказується в інвойсах на кожну постачаєму партію. Строк дії даного контракту до 31 грудня 2015 року, дія даного контракту може бути продовжена за згодою сторін (п.п. 3.1, 3.2 контракту).

Приймання товару здійснюється покупцем на місці поставки по кількості та якості (п. 6.1 контракту).

Згідно п.п. 8.1, 8.2, 8.3 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 11 травня 2015 року) контракту, оплата за товар повинна проводитися на рахунок продавця в польських злотих. Тип банківського платежу - SHA. Оплата проводиться банківським переказом на умовах вказаних в даному контракті на розрахунковий рахунок продавця до 30 днів з дня відвантаження товару. При затримці оплати за поставлений товар більш ніж на 30 календарних днів, покупець платить штраф в розмірі 0,3% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов контракту останній здійснив поставку та передав у власність відповідачу на умовах DAP (Кнурув) товар (древесні гранули) на загальну суму 41 832,00 польських злотих, що підтверджується: міжнародними товаро-транспортними накладними № 0000416 строк доставки 22 травня 2015 року, № 001643 - строк доставки 29 травня 2015 року, № 001647 строк доставки 29 травня 2015 року, № 417123 строк доставки 05 червня 2016 року; вантажно-митними деклараціями № 205070002/2015/005220 від 20 травня 2015 року, № 205070001/2015/004545 від 27 травня 2015 року, № 205070001/2015/004544 від 27 травня 2015 року, № 205070001/2015/004940 від 02 червня 2015 року; Інвойсами № 6 від 19 травня 2015 року на суму 10 340,00 Польських злотих, № 7 від 26 травня 2015 року на суму 10 152,00 Польських злотих, № 8 від 26 травня 2015 року на суму 10 340,00 Польських злотих, № 9 від 02 червня 2015 року на суму 11 000,00 Польських злотих, втім відповідач, в порушення прийнятих зобов'язань (п. 8.2 контракту), оплату отриманого товару як протягом 30 днів так і на час звернення позивача із позовом до суду не сплатив, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 41 832,00 Польських злотих, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України. Відповідно до статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Згідно п.п. 9.1, 9.2 контракту (в редакції додаткової угоди від 11 травня 2015 року), любий спір, який виник з даного контракту або в зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд та кінцеве вирішення в господарський суд Харківської області (м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 8 під'їзд). Сторони погодились з тим, що в процесі розгляду та вирішенню спору буде застосовуватися господарсько-процесуальне законодавство України. Правом, яке регулює даний контракт є матеріальне право України. З огляду на викладене, до змісту правовідносин, які виникають із вказаного контракту, підлягає застосуванню матеріальне та процесуальне право України, а спір, відповідно до пункту 9.1 контракту підлягає розгляду в господарському суді Харківської області.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас судом встановлено, що під час розгляду справи в суді (позивач звернувся із даним позовом до суду 08 жовтня 2015 року) відповідачем сплачено на користь позивач 7 000,00 Польських злотих (платіжне доручення від 03 листопада 2015 року на 4 000,00 грн. та від 29 січня 2016 року у розмірі 3 000,00 Польських злотих). Крім того, відповідний факт сплати підтверджує і сам позивач під час судового засідання 19 грудня 2016 року.

Згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на факт сплати відповідачем частини суми боргу під час розгляду справи судом, провадження у справі в частині стягнення 7 000,00 Польських злотих основної заборгованості підлягає припиненню згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що відповідачем, в порушення умов контракту № 06/15 від 04 травня 2015 року, не сплачено вартість отриманої продукції своєчасно та в повному обсязі, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар відповідно до умов контракту у розмірі 34 832,00 Польських злотих, суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за контрактом № 06/15 від 04 травня 2015 року у розмірі 34 832,00 Польських злотих обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, перевіривши його розрахунок та періоди нарахування, суд визнав позовні вимоги в цій частині підлягаючими задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача й стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 324,73 Польських злотих (з 22 червня 2015 року по 30 вересня 2015 року; з 29 червня 2015 року по 30 вересня 2016 року; з 29 червня 2015 року по 30 вересня 2015 року; з 05 липня 2015 року по 30 вересня 2015 року).

Розглянувши частину позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 11 690,27 Польських злотих пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище в рішенні суду, п. 8.3 контракту (в редакції додаткової угоди № 1 від 11 травня 2015 року) сторони передбачили, що при затримці оплати вартості товару більш ніж на 30 календарних днів, продавець сплачує штраф у розмірі 0,3% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу. Тобто, вказаним пунктом договору, передбачено відповідальність продавця - товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой" (позивача по справі) та у вигляді штрафу. Будь-яким іншим пунктом контракту не передбачено відповідальності покупця (відповідача по справі) у вигляді пені.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 690,27 Польських злотих за неналежне виконання умов контракту № 06/15 від 04 травня 2015 року є необґрунтованими та такими, що, відповідно, не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3 601,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. ст. 5, 32, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 627, 628, 655, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69,п.п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 128 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Rising Trade Sp. Z O.O. (ul Gesia, nr 8, luk. 201, miejsc, Krakow, kod 31-535, poczta Krakow, kraj Polska, NIP НОМЕР_1, Region 123223667, KRS НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой" (61052, м. Харків, вул. мало-Панасівська, 4/7, р/р 2600201608166 в ПАТ "Кредобанк", МФО 325365, код ЄДРПОУ 39187830) основної заборгованості у розмірі 34 832,00 Польських злотих, 3% річних у розмірі 324,73 Польських злотих та 3 601,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Rising Trade Sp. Z O.O. основної заборгованості у розмірі 7 000,00 Польських злотих.

В решті задоволення позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 21.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/5625/15