Постанова

від 13.12.2016 по справі 915/903/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 915/903/16

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В.Лашина

Суддів: К.В. Богатиря

ОСОБА_1

При секретарі І.М. Станковій

За участю:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю В«АГРООПТИМАВ» - ОСОБА_2

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю В«Деметра Агро МиколаївВ» в судове засідання не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Деметра Агро МиколаївВ»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2016р.

у справі № 915/903/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«АГРООПТИМАВ» ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Деметра Агро МиколаївВ» ,

Про: стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 34 735,88 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрооптима» (у наступному - ТОВ «Агрооптима») звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Агро Миколаїв» (далі - ТОВ «Деметра Агро Миколаїв») про стягнення заборгованості за договором поставки № 25 від 05.03.2014 р. у розмірі 34 735,88 грн., яка складається з 24030,98 грн. проіндексованої заборгованості, 9610,41 грн. пені, та 1094,49 грн. 3% річних, обґрунтовуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати за поставлений за договором поставки.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17 жовтня 2016 року (суддя Васильєва Л.І.) позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 24030,98 грн. проіндексованої заборгованості, 4000 грн. пені, 1094,49 грн. 3 % річних, а також 1378 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ТОВ В«Деметра Агро МиколаївВ» в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи. Водночас, в апеляційній скарзі, не погоджуючись із нарахованими сумами індексації та пені, скаржник не наводить правових підстав та обставин для скасування оскаржуваного ним рішення.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "АГРООПТИМА" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю В«Деметра Агро МиколаївВ» через електронну пошту надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням директора на лікарняному.

Однак зазначене клопотання не містить електронного цифрового підпису, а згідно пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних та, крім того, заявник не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника за довіреністю згідно приписів статті 28 ГПК

Заслухавши пояснення представника ТОВ В«АГРООПТИМАВ» , перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст. ст. 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окремим видом зобов'язання є договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, та яка може обчислюватись, зокрема, у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

При цьому, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 ГК України). Схоже правило міститься й в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Одночасно з цим, частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2014 року між сторонами було укладено договір поставки № 25, на виконання умов якого ТОВ «Агрооптима» передало у власність ТОВ «Деметра Агро Миколаїв» товар згідно до специфікації на загальну суму 48 384 грн., що підтверджується видатковими накладними № 228 від 01.04.2014 р. та № 232 від 24.04.2014 р.

Згідно із пунктом 3.1 договору поставки умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації. Специфікацією встановлений обов'язок відповідача здійснити оплату за поставлений товар до 28 березня 2014 року.

Між тим, відповідач свої зобов'язання за договором поставки виконав не у повному обсязі та станом на 14.05.2014 р. сплатив лише 41 855 грн.

Пунктом 3.4 договору поставки сторонами узгоджені умови зміни ціни за товар, а саме: якщо у періоди часу з моменту підписання специфікації до повної оплати вартості товару офіційний курс гривні до іноземної валюти (долар США) зміниться від офіційного курсу гривні до іноземної валюти, що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, ТОВ «Деметра Агро Миколаїв» зобов'язане сплатити проіндексовану суму вартості товару за формулою, визначеною згаданим пунктом договору.

За розрахунком позивача проіндексована сума заборгованості станом на день подання позову становить 24030,98 грн.

До того ж, у відповідності до п. 5.2 договору при порушенні ТОВ «Деметра Агро Миколаїв» строків оплати товару, останній зобов'язаний сплатити пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.

Згідно із наданим позивачем розрахунком пені, штрафна санкція нарахована за період з 15.07.2015 р. по 24.06.2016 р. та становить 9610,41 грн., а 3 % річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, складають 1094,49 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи проіндексовану суму заборгованості та 3 % річних, а також зменшуючи суму пені, місцевий господарський суд виходив із доведеності позивачем наявності заборгованості та факту прострочення відповідача.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково погодився із розрахунком позивача в частині пені, так як не застосував до спірних правовідносин положення статті 232 Господарського кодексу України помилково. За розрахунком судової колегії сума пені, з урахуванням наведених вимог законодавства, становить 4783,61 грн. Між тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи право, надане законом, для зменшення штрафних санкцій, в цілому спір по суті позовних вимог вирішив правильно та стягнув пеню, яка не перевищує згадану суму.

Посилання ТОВ «Деметра Агро Миколаїв» про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає неспроможними.

Зокрема, скаржником не наведено доказів доводів, викладених в апеляційній скарзі, та не приведено контр розрахунку основного боргу з урахуванням положень пункту 3.4 договору поставки № 25 від 05.03.2014 р.

Одним із принципів судочинства є змагальність сторін.

Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Цю саму думку законодавець відтворив й у ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу, вказавши, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, що також відображено у положеннях статті 33 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

При цьому, за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не приймає нові чи додаткові докази, які не були надані без поважних причин суду першої інстанції та досліджені ним.

Слід також зазначити, що відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про час і місце судових засідань, однак ТОВ «Деметра Агро Миколаїв» не скористалося своїми процесуальними правами щодо надання відзиву на позов та забезпечення явки свого представника на судові засідання для надання відповідних заперечень.

За таких обставин, судова колегія вважає, що скаржником не наведено достатніх правових підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Миколаївської області.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Агро Миколаїв» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2016 р. у справі № 915/903/16 - без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя К.В. Богатир

Суддя Т.А. Величко