Рішення

від 20.12.2016 по справі 926/3310/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2016 р. Справа № 926/3310/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛИРА-МВ» , м. Борзна Чернігівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю В«Корпорація В«НовусВ» , м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 13480,66 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. № 249 від 21.10.2016 р.

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 13480,66 грн. заборгованості по розрахунках за поставлений товар - печиво та сухарі, в тому числі 9905,62 грн. основного боргу, 2899,75 грн. штрафних санкцій та 675,29 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання договору поставки товарів № ЛР-5 від 22.01.2015 р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 10587,87 грн., оплату якого відповідач провів частково, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 9905,62 грн., за прострочку сплати якої згідно з умовами договору відповідачеві нараховано також 2688,01 грн. пені, 211,74 грн. процентів за користування чужими коштами та 675,29 грн. інфляційних втрат.

Провадження у справі порушено ухвалою від 12.10.2016 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 01.11.2016 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано надати додаткові докази, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування.

Ухвалою від 01.11.2016 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 22.11.2016 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням відзиву на позов та відсутністю в матеріалах справи відомостей про вручення ТОВ В«Корпорація В«НовусВ» ухвали від 12.10.2016 р.

22.11.2016 р. від позивача надійшли додаткові документи для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою від 22.11.2016 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 08.12.2016 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та відсутністю відомостей про вручення ТОВ В«Корпорація В«НовусВ» ухвали від 01.11.2016 р.

Ухвалою від 08.12.2016 р. за клопотанням представника відповідача строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 20.12.2016 р. за участю представників сторін.

До початку судового засідання 20.12.2016 р. від представника відповідача надійшов відзив на позов.

У відзиві відповідач проти позову заперечив, зазначив, що у видатковій накладній, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, не вказано ані посади, ані прізвища особи отримувача товару, яка підписала накладну, в самій накладній немає відомостей про зміст господарської операції, тому даний документ не має доказової сили (а.с. 68-69).

У судове засідання 20.12.2016 р. представник відповідача не з'явився без повідомлення причин неявки, що, втім, не перешкоджає розгляду справи, оскільки обидва учасники процесу належним чином повідомлені про місце, дату і час судового засідання.

У судовому засіданні 20.12.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, пояснив, що видаткова накладна № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р., проти якої заперечує відповідач у відзиві, оформлена аналогічно іншим видатковим накладним, по яких поставлений товар відповідач оплачував і проти яких не заперечував, просив задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

22 січня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«ЛИРА-МВ» і товариством з обмеженою відповідальністю В«Корпорація В«НовусВ» було укладено договір поставки № ЛР-5, на підставі якого позивач (за текстом договору постачальник) зобов'язався передати відповідачеві (за текстом договору покупець) товар в кількості та асортименті, передбаченими видатковими накладними, в обумовлений договором строк, а відповідач зобов'язався без затримки прийняти та оплатити поставлений товар (а.с. 7).

За умовами вказаного договору:

- відвантаження товару здійснюється автотранспортом постачальника на умовах СРТ-склад покупця силами постачальника (п. 4.1);

- передача права власності на товар здійснюється в момент фізичного прийняття товару та підписання уповноваженою особою покупця накладної з відбитком печатки або штампа (п. 4.3);

- покупець оплачує постачальнику поставлений товар протягом 21 календарного дня з дня поставки товару разом з усіма належним чином оформленою товарно-супровідною документацією (п. 6.1);

- розрахунки за товар проводяться між постачальником і покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок (п. 6.2);

- у разі прострочення оплати товару покупцем в строк, вказаний у п. 6.1 даного договору постачальник має право вимагати від покупця оплату товару та 2% від несплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника (п. 6.3);

- покупець зобов'язаний сплатити на вимогу постачальника неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення оплати (п. 7.2);

- строк дії договору встановлено з моменту підписання сторонами до 31 грудня 2015 року (п. 9.1).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що поставлений відповідачеві по видатковій накладній № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р. товар - печиво в асортименті і сухарі, на загальну суму 10587,00 грн. оплачено частково на суму 681,38 грн., решту боргу в розмірі 9905,62 грн. відповідач не сплачує.

В матеріалах справи наявна засвідчена копія видаткової накладної № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р., яка підтверджує передачу позивачем і приймання відповідачем товару на суму 10587,00 грн. у межах договору № ЛР-5 від 22.01.2015 р. (а.с. 8). Дана видаткова накладна має всі необхідні реквізити - назву документа, номер, дату, реквізити постачальника і одержувача (платника), посилання на підставу господарської операції - договір № ЛР-5 від 22.01.2015р., найменування товару, що постачається одержувачеві, його кількість, вартість та загальну суму (тобто зафіксовано обсяг і зміст господарської операції, одиницю її виміру), а також місце складання накладної.

Видаткова накладна № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р. підписана представниками постачальника ТОВ В«ЛИРА-МВ» ОСОБА_2 та одержувача, прізвище підписанта від ТОВ В«Корпорація В«НовусВ» не зазначено, накладна скріплена печатками названих товариств. Доставка позивачем товару за вказаною видатковою накладною на склад відповідача згідно з пунктом 4.1 договору поставки № ЛР-5 від 22.01.2015 р. підтверджується товарно-транспортною накладною № 3755 від 14.06.2015 р. (а.с. 21).

Відповідно до статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд погоджується з викладеним у відзиві, що видаткова накладна № ЛР-0003755 від 14.06.2015 р. не містить зазначення посад осіб, які підписали накладну, та прізвища особи, яка підписала її від імені одержувача (відповідача).

Разом з тим, дана обставина не є такою, що позбавляє видаткову накладну № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р. доказової сили в площині доказування факту отримання відповідачем від позивача зазначеного в даній накладній товару вказаних асортименту, кількості і вартості.

У судовому засіданні судом оглянуто оригінали як спірної видаткової накладної № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р., так і низки інших видаткових накладних, які відповідач не оспорює, але по яких отримував від позивача товар по договору поставки № ЛР-5 від 22.01.2015 р. і здійснював оплату цього товару.

Так, на виконання договору поставки № ЛР-5 від 22.01.2015 р. позивач поставив відповідачеві по видаткових накладних № ЛР-0002855 від 10.05.2015 р., № ЛР-0003229 від 24.05.2015 р., № ЛР-0003399 від 31.05.2016 р., № ЛР-0003583 від 07.06.2015 р. аналогічний товар - печиво в асортименті, сухарі, тощо (а.с. 40-47). При цьому, вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на доставку відповідачеві товару по цих видаткових накладних оформлені абсолютно ідентично видатковій накладній № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р. та товарно-транспортній накладній № 3755 від 14.06.2015 р.: тобто, в них не вказано прізвища і посади особи, яка від імені ТОВ В«Корпорація В«НовусВ» отримала товар.

Разом з тим, візуально очевидно, що підпис від відповідача на всіх згаданих вище накладних - як на спірній, так і на тих, які відповідач не оспорює, вчинено однією і тією ж особою, більше того, у двосторонньому акті зведення взаєморозрахунків клієнта ТОВ В«Корпорація В«НовусВ» за 01.05.2015 по 31.05.15 відображено, що поставлений відповідачеві по видаткових накладних № ЛР-0002855 від 10.05.2015 р., № ЛР-0003229 від 24.05.2015 р. та № ЛР-0003399 від 31.05.2016 р. товар включено до оборотів і за нього відповідач здійснював оплату, в результаті чого станом на 31.05.2015 р. сформувалося сальдо на користь позивача в розмірі 130166,22 грн. (а.с. 15).

З огляду на викладене, оцінюючи видаткову накладну № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р. як доказ у справі в сукупності з іншими доказами у відповідності до правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить до висновку, що відсутність посади і прізвища уповноваженої особи відповідача, який прийняв товар, не позбавляє дану видаткову накладну доказової сили, оскільки в ній зазначено всі інші передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в УкраїніВ» реквізити, а по аналогічних видаткових накладних відповідач отримував і оплачував поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень. Більше того, суд звертає увагу, що відповідач не заперечує самого факту отримання від позивача товару по спірній видатковій накладній, а зазначає про її недоліки, що суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за не оплату отриманого від позивача товару.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідач здійснював платежі в рахунок оплати отриманого по договору поставки № ЛР-5 від 22.01.2015 р. товару, частково товар повертав, у результаті чого весь раніше поставлений товар було оплачено, окрім поставки по видатковій накладній № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р., яка була частково оплачена на суму 681,38 грн.

Дані пояснення представника позивача підтверджуються матеріалами справи, зокрема, банківською випискою по рахунку ТОВ В«ЛИРА-МВ» за дату 06.01.2016 р., згідно якої ТОВ В«Корпорація В«НовусВ» здійснило оплату за товар у розмірі 1000 грн. без зазначення документальної підстави для оплати (а.с. 22-23).

Із вказаної суми платежу позивач у рахунок плати за поставлений по видатковій накладній № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р. товар зарахував 681,38 грн., а 318,62 грн. - за раніше поставлений товар, що не суперечить положенню ст. 534 Цивільного кодексу України, яка регламентує черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням.

Як зазначалося, з наданих позивачем акту зведення взаєморозрахунків клієнта ТОВ В«Корпорація В«НовусВ» з 01.05.15 по 31.05.15 (підписаного відповідачем) та складеного позивачем у ході розгляду справи акту зведення взаєморозрахунків клієнта ТОВ В«Корпорація В«НовусВ» з 01.05.15 по 02.11.16, копій видаткових накладних на поставку товару видно, що позивач на виконання договору № ЛР-5 від 22.01.2015 р. неодноразово постачав товар відповідачеві, розрахунки за який не були проведені вчасно і в повному обсязі (а.с. 15, 38-39, 40-47).

Відтак, суд приймає доводи позивача, що частина коштів від платежу відповідача, який надійшов 06.01.2015 р., у розмірі 318,62 грн. позивач використав на погашення попередньої заборгованості за раніше поставлений товар, а частину в сумі 681,38 грн. зарахував як оплату за товар, поставлений по видатковій накладній № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р. У будь-якому випадку, доказів на спростування такого зарахування відповідач не надав.

Таким чином, за результатами розгляду справи в судовому засіданні суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за поставлений по видатковій накладній № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р. товар складає 9905,62 грн. (10587,00 грн. - 681,38 грн.)

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Спірні правовідносини між сторонами випливають з договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У судовому засіданні на підставі досліджених та оцінених у сукупності належних та допустимих доказів доведено невиконання відповідачем обов'язку по оплаті вартості товару на суму 9905,62 грн., поставленого йому позивачем в ході виконання договору поставки № ЛР-5 від 22 січня 2015 р. Наведені у відзиві доводи відповідача позовних вимог не спростовують.

Відтак, у частині вимог про стягнення основного боргу позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1 договору поставки № ЛР-5 від 22.01.2015 р. обумовлено, що оплату за товар покупець зобов'язаний здійснити протягом 21 календарного дня з дня поставки товару разом з усією належним чином оформленою товарно-супровідною документацією. Тобто, оплату товару по видатковій накладній № ЛР-0003756 від 14.06.2015 р. відповідач повинен був здійснити не пізніше 06 липня 2015 р. (враховуючи, що останній 21-й календарний день припадав на вихідний день - неділю 05.07.2015 р., ч. 5 ст. 254 ЦК України), отже період прострочення платежу розпочався 07.07.2015 р.

Не здійснення відповідачем платежів у зазначений строк надає позивачеві право на підставі ст. 625 ЦК України вимагати сплати індексу інфляції за період прострочення платежу та встановлених договором процентів за користування чужими коштами.

Так, пунктом 6.3 договору поставки № ЛР-5 від 22.01.2015 р. передбачено, що у разі прострочення оплати товару покупцем в строк, вказаний у п. 6.1 даного договору постачальник має право вимагати від покупця оплату товару та 2% від несплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника.

Також відповідно до пункту 7.2 названого договору покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити на вимогу постачальника неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

Стосовно встановлення сторонами компенсаційної виплати у розмірі 2% від несплаченої суми за користування грошовими коштами постачальника суд зазначає, що статтею 625 ЦК України передбачено право сторін встановити в договорі інший розмір процентів за користування чужими коштами, а згідно частини 3 статті 6 Цивільного кодексу сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (свобода договору).

Отже, оскільки за користування коштами постачальника у випадку прострочення оплати товару сторони встановили розмір компенсаційної виплати 2% від несплаченої суми і це не суперечить чинному законодавству, а сума простроченого платежу до 06.01.2016 р. становила 10587,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення 211,74 грн. процентів за користування коштами підлягають задоволенню (10587,00 грн. х 2% = 211,74 грн.).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що за період з серпня 2015 року по серпень 2016 р. (який визначено судом у відповідності до пункту 1.12, абзацу 3 пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ) нарахована за допомогою комп'ютерної програми В«Ліга:Закон Еліт 9.4.1В» сума інфляційних становить 753,62 грн. (а.с. 73), заявлені до стягнення позивачем інфляційні в розмірі 675,29 грн. вказаної суми не перевищують, тому в частині інфляційних позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Стосовно вимог про стягнення пені в розмірі 2688,01 грн. суд зазначає, що до періоду прострочення позивач включив один зайвий день - 06.07.2015 р. (наступний після вихідного 05.07.2015 р.), тому здійснив перерахунок пені і визначив її за період з 07.07.2015 р. по 06.01.2016 р. у сумі 2670,82 грн. з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стосовно обмеження періоду нарахування пені шістьма місяцями з дня, коли зобов'язання мало бути виконане (а.с. 73). Отже, в частині вимог щодо пені позов підлягає задоволенню частково у сумі 2670,82 грн., у частині вимог про стягнення пені у сумі 17,19 грн. у позові належить відмовити.

У зв'язку з частковою відмовою у позові судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові частково відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Корпорація В«НовусВ» (юридична адреса: 58022, м. Чернівці, вул. О. Щербанюка, 16, фактична адреса: 58000, м. Чернівці, вул. Гагаріна, 36Б, адреса для листування: 58000, м. Чернівці, вул. Руська, буд.1А, офіс 306, код ЄДРПОУ 78595758) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛИРА-МВ» (16400, м. Борзна Чернігівської області, вул. Ганни Барвінок, 3, код ЄДРПОУ 38453297) 9905,62 грн. основного боргу, 675,29 грн. інфляційних, 211,74 грн. процентів за користування чужими коштами, 2670,82 грн. пені та 1376,21 грн. судового збору.

3. У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 20.12.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 20.12.2016 р.

Суддя Т.І.Ковальчук