Рішення

від 20.12.2016 по справі 927/1116/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

20 грудня 2016 р. Справа № 927/1116/16

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія», місцезнаходження: вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050;

адреса для листування: вул. Борисоглібська, 6Б, м. Київ, 04070

відповідач: Державне підприємство «Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України,

вул. Шевченка, буд. 26-А, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національна академія аграрних наук України

вул. Суворова, 9, м. Київ, 01010.

предмет спору : про стягнення 1498699,56 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №17/08/16-07 від 17.08.2016, представник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» подано позов про стягнення з відповідача - Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України 1389590,45 грн боргу, 73104,58 грн, інфляційних нарахувань та 36004,53 грн 3% річних за неналежне виконання умов форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 та додаткової угоди №1 до нього від 02.08.2012.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2016 підтримав раніше подане клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 08.12.2016 № 0101034919551 (третя особа) та № 1402000480961 (відповідач).

Представник третьої особи в судове засідання 20.12.2016 не з`явився, причин неявки не повідомив, доказів поважності таких причин суду не надав, заяв та клопотань від нього не надходило.

20.12.2016 до початку судового засідання, через канцелярію суду, від відповідача надійшло клопотання № 49 від 19.12.2016 про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням директора відповідача на лікарняному, що унеможливлює надання останнім документів, витребуваних судом.

Позивач проти клопотання відповідача заперечував.

Дане клопотання відхилене судом, з огляду на те, що коло осіб, які мають право представляти інтереси підприємств відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, не обмежується. Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, ними можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені установчими документами та документами, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства. Повноважним представником відповідача є керівник підприємства, установи, організації, який має право, а не зобов'язаний направляти іншого повноважного представника в судове засідання. Відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

У клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач вказує на те, що керівник знаходиться на лікарняному, проте доказів, які підтверджують факт знаходження директора на лікуванні на час розгляду справи, а саме 20.12.2016, суду не надано.

Отже, в порушення ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість явки повноважного представника в судове засідання та надання витребуваних судом документів.

Також слід зазначити, що ухвалою суду від 08.12.2016 явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

В судовому засіданні 20.12.2016 представником позивача подано клопотання № 15/12/16-04 від 15.12.2016 про залучення до матеріалів справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача №1101834561 і № НОМЕР_1 від 13.12.2016, копії листа №17/04/14-01 від 17.04.2014 та копії листа відповідача від 25.05.2014. Суд задовольнив клопотання позивача та долучив документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.12.2016 судом було здійснено огляд оригіналів документів: форвардного контракту №ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011; додаткової угоди №1 від 02.08.2012 до форвардного контракту №ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011; оригінали платіжних доручень № 76 від 20.12.2011 на суму 39031,00 грн, № 42 від 16.01.2012 на суму 40245,11 грн, № 134 від 08.02.2012 на суму 15000,00 грн, № 132 від 08.06.2012 на суму 6000,00 грн, № 137 від 09.02.2012 на суму 10453,00 грн, №187 від 20.02.2012 на суму 11710,00 грн, № 200 від 21.02.2012 на суму 4000,00 грн, № 212 від 24.02.2012 на суму 4336,00 грн, № 242 від 01.03.2012 на суму 5100,00 грн, № 263 від 02.03.2012 на суму 29585,98 грн, № 303 від 12.03.2012 на суму 2470,00 грн, № 313 від 20.03.2012 на суму 9001,35 грн, № 335 від 22.03.2012 на суму 1000,00 грн., №369 від 30.03.2012 на суму 13297,41 грн, № 404 від 03.04.2012 а суму 3348,00 грн, № 480 від 20.04.2012 на суму 16954,71 грн, №626 від 18.05.2012 на суму 20570,51 грн, №661 від 30.05.2012 на суму 5100,00 грн, №1142 від 08.08.2012 на суму 400000,00грн, № 1155 від 09.08.2012 на суму 399146,93 грн, №1188 від 17.08.2012 на суму 21600,00 грн, № 1240 від 22.08.2012 на суму 10700,00 грн, №1249 від 27.08.2012 від 1000,00 грн, № 1258 від 29.08.2012 на суму 5500,00 грн, № 586588 від 30.08.2012 на суму 7519,37 грн, № 586642 від 31.08.2012 на суму 46000,00 грн, №586798 від 11.09.2012 на суму 20000,00 грн, №1300 від 12.09.2012 на суму 4100,00 грн, №1324 від 19.09.2012 на суму 600,00 грн, № 586917 від 20.09.2012 на суму 33800,00 грн, № 586979 від 25.09.2012 на суму 28000,00 грн., № 587032 від 27.09.2012 на суму 54000,00 грн, № 587050 від 28.09.2012 на суму 6021,08 грн, № 1348 від 11.10.2012 на суму 2400,00 грн, № 74 від 24.10.2012 на суму 72000,00 грн, № 81 від 25.10.2012 на суму 13000,00 грн, № 138 від 01.11.2012 на суму 11800,00 грн; оригінал виписки з банківського рахунку позивача від 26.10.2012; оригінал листа №17/04/14-01 від 17.04.2014; оригінал листа відповідача адресованого директору ТОВ "Торгова Аграрна компанія" ОСОБА_2 від 25.05.2014.

Оригінали оглянуті судом та повернуті представнику позивача.

Інших заяв та клопотань на час розгляду справи до суду не надходило.

Судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судових засіданнях 08.12.2016 та 20.12.2016 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній доказами.

Крім того, ухвалами суду від 30.11.2016 та 08.12.2016 сторони були попередженні, що не з'явлення в судове засідання повноважних представників, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 20.12.2016 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача , з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія» (покупець, позивач по справі) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України (продавець, відповідач по справі) укладено форвардний контракт № ФК 03/09-11-03.

Згідно із наданим позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача № НОМЕР_1 від 13.12.2016 найменування Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497348) змінено на Державне підприємство «Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497348).

Відповідно до п. 1.1. форвардного контракту №ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011, в порядку та на умовах визначених цим контрактом продавець зобов'язується виростити власними силами та передати покупцю у власність базовий актив - сільськогосподарську продукцію (озимі) урожаю 2012 року, у номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними у цьому контракті, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною передбачених цим контрактом.

Розділом 2 форвардного контракту №ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 сторони погодили базовий актив контракту та його характеристики. Так, базовим активом (товаром) за цим контрактом виступає: жито озиме (надалі за текстом - Товар-1) власного урожаю 2012 року, або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4522-2006 «Жито. Технічні умови»: вологість - 13,5% макс., смітна домішка - 2% макс., зернова домішка - 10% макс, натуральна вага 630 г/л, без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів. Кількість 1381,80 тон в залікової вазі Елеватора (п. 2.1., 2.1.3. форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011).

Пунктами 3.1. форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 сторони визначили, що поставка товару за цим контрактом здійснюється на умовах Інкотермс 2010 EXW (франко-елеватор) сертифіковані елеватори ПАТ «Млибор», «Менское ХПП», «Бобровицьке ХПП», ВАТ «Городнянське ХПП», ПП «Северхлеб» (далі - Елеватор), або інший елеватор, письмово визначений покупцем.

Відповідно до п. 12.1. форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011, контракт набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим контрактом.

Оскільки сторони не надали суду належних та допустимих доказів розірвання форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 та визнання його недійсним, то суд доходить висновку, що на час розгляду справи форвардний контракт № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 є чинним.

Зі змісту форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 вбачається, що за юридичною природою вказаний контракт є договором контрактації сільськогосподарської продукції.

Частиною 1 ст. 713 Цивільного кодексу України визначено, що за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

У відповідності до ч. 2 статті 713 Цивільного кодексу України, договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пп. 3.2., 3.3. форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 строк поставки товарів за цим контрактом встановлюється до 01.09.2012. Поставка вважається здійсненою в момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар на базисі поставки відповідно до умов п. 3.1. цього контракту.

02.11.2012 року між сторонам и укладено додаткову угоду №1 до форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011.

Відповідно до положень форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 розділу 4 - вартість контракту, в редакції додаткової угоди №1 від 02.08.2012 ціна однієї тони товару в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-елеватор), відповідно до умов п. 3.1. контракту, встановлюється сторонами у сумі для Жито озиме (Товару-1) 1250,00 грн, ПДВ - 250,00 грн, всього 1500,00 грн.

Вартість цього контракту складає 1727250,00 грн, ПДВ - 345450,00 грн, загальна вартість 2072700,00 грн є кінцевою і зміні не підлягає (п. 4.3. форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 в редакції додаткової угоди № 1 від 02.08.2012).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1. форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 встановлено, що оплата вартості товару проводиться Покупцем на умовах попередньої оплати траншами за погодженням сторін у строк до 31.12.2012.

Як свідчать матеріали справи , позивачем перераховано відповідачу грошових коштів на загальну суму 1389590,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 76 від 20.12.2011 на суму 39031,00 грн, № 42 від 16.01.2012 на суму 40245,11 грн, № 134 від 08.02.2012 на суму 15000,00 грн, № 132 від 08.06.2012 на суму 6000,00 грн, № 137 від 09.02.2012 на суму 10453,00 грн, №187 від 20.02.2012 на суму 11710,00 грн, № 200 від 21.02.2012 на суму 4000,00 грн, № 212 від 24.02.2012 на суму 4336,00 грн, № 242 від 01.03.2012 на суму 5100,00 грн, № 263 від 02.03.2012 на суму 29585,98 грн, № 303 від 12.03.2012 на суму 2470,00 грн, № 313 від 20.03.2012 на суму 9001,35 грн, № 335 від 22.03.2012 на суму 1000,00 грн., №369 від 30.03.2012 на суму 13297,41 грн, № 404 від 03.04.2012 а суму 3348,00 грн, № 480 від 20.04.2012 на суму 16954,71 грн, №626 від 18.05.2012 на суму 20570,51 грн, №661 від 30.05.2012 на суму 5100,00 грн, №1142 від 08.08.2012 на суму 400000,00 грн, № 1155 від 09.08.2012 на суму 399146,93 грн, №1188 від 17.08.2012 на суму 21600,00 грн, № 1240 від 22.08.2012 на суму 10700,00 грн, №1249 від 27.08.2012 від 1000,00 грн, № 1258 від 29.08.2012 на суму 5500,00 грн, № 586588 від 30.08.2012 на суму 7519,37 грн, № 586642 від 31.08.2012 на суму 46000,00 грн, №586798 від 11.09.2012 на суму 20000,00 грн, №1300 від 12.09.2012 на суму 4100,00 грн, №1324 від 19.09.2012 на суму 600,00 грн, № 586917 від 20.09.2012 на суму 33800,00 грн, № 586979 від 25.09.2012 на суму 28000,00 грн., № 587032 від 27.09.2012 на суму 54000,00 грн, № 587050 від 28.09.2012 на суму 6021,08 грн, № 1348 від 11.10.2012 на суму 2400,00 грн, № 74 від 24.10.2012 на суму 72000,00 грн, № 81 від 25.10.2012 на суму 13000,00 грн, № 138 від 01.11.2012 на суму 11800,00 грн. та випискою з банківського рахунку позивача від 26.10.2012 на суму 15200,00 грн.

У вказаних платіжних дорученнях у графі призначення платежу позивачем було зазначено найменування товару за який здійснюється оплата, а саме: «оплата за пшеницю, ячмінь, ріпак згідно договору № ФК 03/09-11-03 …», хоч умовами форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 сторонами погоджено, що базовим активом є жито озиме (п. 2.1.3).

Надаючи пояснення у справі, позивач вказує на те, що незважаючи на помилкове призначення платежу отримані відповідачем кошти враховано як попередня оплата позивача за товар згідно форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22.

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.

Так, відповідно до п.2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. При цьому, згідно п.2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Зокрема, згідно п.3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа В«призначення платежуВ» , оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції

В силу п.3.8 доручення, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Згідно з 1.19. Інструкції банк не несе відповідальності за достовірність змісту

платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду. Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України. Спірні питання між банками та їх клієнтами розглядаються ними відповідно до законодавства України. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Таким чином визначення "призначення платежу" у платіжному дорученні є правом платника, а відповідно і змінити призначення платежу має право лише платник коштів.

17.04.2014 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 17/04/14-01 з проханням врахувати кошти отриманні відповідачем за платіжними дорученнями з помилковим призначенням платежу як оплату за жито по форвардному контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011.

Відповідач листом від 25.05.2014 на адресу ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» повідомив позивача, що вся сума за зазначеними платіжними дорученнями (1389590,45грн) зарахована ДГ «Деснянське» ОСОБА_3 у якості отриманої від ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» оплати за товар «жито» за форвардним контрактом № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011.

Факт зарахування відповідачем отриманих за платіжними дорученнями коштів в сумі 1389590,45грн як попередню оплату за форвардним контрактом № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2014, який підписаний уповноваженими представниками сторін .

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що грошові кошти в сумі 1389590,45грн були сплачені позивачем як попередня оплата саме на виконання умов форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи , відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки товару не виконав, жодної поставки товару, передбаченого за форвардним контрактом № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 на здійснив.

Згідно з абзацем 1 п. 9.10. форвардного контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав покупцеві товар у встановлений цим контрактом строк (01.09.2012), і прострочення поставки складає більш ніж 3 робочих дні, покупець має право за власним вибором вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

10.11.2015 позивач направив на адресу відповідача вимогу №09/11/15-04 від 09.11.2015 щодо повернення останнім отриманої попередньої оплати в сумі 1389590,45 грн. Відповіді на вимогу позивачем не отримано.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків доданим позивачем до матеріалів справи, станом на 01.05.2014 за Державним підприємством «Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України по форвардному контракту № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 обліковується заборгованість на суму 1389590,45 грн. Акт підписано директорами позивача і відповідача та скріплено печатками сторін.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, попередньо оплачений позивачем товар не поставив, доказів здійснення поставок товару суду не надав, отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1389590,45 грн суми попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 36004,53 грн 3% річних за період з 24.11.2015 по 04.10.2016 року та 73104,58 грн втрат внаслідок інфляційних процесів за період з 24.11.2015 по 04.10.2016 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що за форвардним контрактом № ФК 03/09-11-03 від 03.09.2011 обов'язок відповідача був поставити сільгосппродукцію, а отже вимога про стягнення суми попередньої оплати не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар (жито озиме).

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата, не може розцінюватись як грошове зобов'язання в розумінні положень ч. 1 ст. 509 та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно застосування позивачем статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №3-30ГС13 від 15.10.2013 та № 3-90ГС14 від 16.09.2014.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 36004,53 грн 3% річних за період з 24.11.2015 по 04.10.2016 року та 73104,58 грн втрат внаслідок інфляційних процесів за період з 24.11.2015 по 04.10.2016 року є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збірВ» від 08.07.2011 №3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 20843,86 грн.

Керуючись ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 693, 713 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 175, 193, Господарського кодексу України, ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, вул. Шевченка, 26А, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502 (р/р 260048948 в АТ «Райффайзен Банк «Аваль» м.Чернігів, ідентифікаційний код 00497348, МФО 353348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія», місцезнаходження: вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050; адреса для листів: вул. Борисоглібська, 6Б, м. Київ, 04070 (відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код 37469662) 1389590 грн. 45 коп. суми попередньої оплати та 20843грн. 86 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 21.12.2016.

Суддя Л.М. Лавриненко