Рішення

від 13.12.2016 по справі 397/944/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2510/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.12.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів : Мурашка С.І., Черненка В.В.,

за участю секретаря Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н» на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 1 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

13 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в грудні 2007 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» (далі - ТОВ «Агроконтракт-Н») укладено договір оренди землі строком на 10 років, дія якого закінчується 3 грудня 2017 року. За умовами вказаного договору вона передала орендарю в оренду земельну ділянку № 143, загальною площею 5,36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області і належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю. Державна реєстрація договору відбулася 15 грудня 2010 року. Копію договору, після державної реєстрації, товариство їй не надано. Наприкінці весни 2016 року від ТОВ «Агроконтракт-Н» вона довідалася, що дія договору, нібито, закінчується у 2020 році. На її запит відділом Держгеокадастру в Олександрівському районі їй надано копію договору оренди, в якому пункт 9 викладено в іншій редакції, а саме: замість «договір укладено на 10 (десять) років. Дія договору закінчується 3 грудня 2017 року» зазначено «Договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку дії договору, Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». Посилаючись на ці обставини, позивач просила визнати недійсним договір оренди землі.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що позивачем не був пропущений строк позовної давності, а також вважає необґрунтованим висновок суду про відсутність вільного волевиявлення позивача при укладанні договору. Наявні у справі докази не дають підстав для висновку, що після кладення договору його умови були змінені. Висновок суду про дефект вол орендодавця - припущення.

У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу.

Позивач особисто в судове засідання не з'явився.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_4 надав письмові та усні заперечення на апеляційну скаргу суть яких зводиться до того, що доводи апеляційної скарги не спростовують законність і обґрунтованість рішення суду.

Третя особа, повідомлена про час та місце розгляду справи, але її представник у судове засідання не з'явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, законність і обґрунтованість судового рішення у якій перевіряється, суд першої інстанції встановив такі факти й обставини.

Позивач є власником земельної ділянки № 143, загальною площею 5,36 га кадастровий номер земельної ділянки 3520586000:02:000:0143 призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, що підтверджується копією державного акту про право приватної власності на землю серії РЗ № 437328.

3 грудня 2007 року між сторонами по справі укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, зареєстрований у Олександрівському офісі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 041037900184 від 15 грудня 2010 року.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки підписаного сторонами 3 грудня 2007 року, орендодавець передає, а орендар приймає належну йому земельну терміном на 10 (десять) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору оренди № 141 від 3 грудня 2007 року.

Визнаючи недійсним укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що після підписання оспорюваного договору відповідач замінив його перший аркуш без згоди позивача, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення договору на вказаних у ньому умовах та невідповідність його внутрішній волі.

Проте, повністю з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду, яке переглядається, не повною мірою відповідає цим вимогам.

На підставі наявних у справі доказів, зокрема: висновку проведеної у справі судово-технічної експертизи згідно якого рукописні тексти на двох аркушах оспорюваного договору оренди земельної ділянки виконані різними чорнилами різних типів ручок; інформації наданої поліграфічним підприємством Імекс-ЛТД» що заказ-наряд № 6331-09 ТОВ «Агроконтракт-Н» був сформований 9 грудня 2009 року (а.с. 80 - 82); помітки вниз другій сторінці договору оренди, що вона (бланк першої та другої сторінки першого листа договору) виготовлена за замовленням-нарядом № 6331-09, суд надав цим доказам належну оцінку в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку, що мала місце заміна першого листа (першої та другої сторінки) договору оренди від 3 грудня 2007 року № 141 після його підписання сторонами, тобто в період з 3 грудня 2007 року по15 грудня 2010 року.

При цьому ідентичність тексту заміненої сторінки оригінальному тексту не посвідчена сторонами.

Як вбачається з пояснень сторін, на час укладення оспорюваного договору оренди вони дійшли згоди про те, що договір укладений на 10 років.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оспорює лише частково зміст пункту 9 зареєстрованого договору оренди, а саме в частині де зазначено - десятирічний строк договору, починаючи з дати його державної реєстрації.

В інших частинах зазначений договір відповідає волевиявленню сторін, що визнав у судовому засіданні представник позивача.

ОСОБА_1 спірним є лише частина п. 9 договору оренди.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаївділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Зміст договорустановлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України) .

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 207 цього ж Кодексу (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочинвважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах , телеграмах , якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа , підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю , законом або іншими актами цивільного законодавства , та скріплюється печаткою.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено в ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Недотримання цієї вимоги є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним із підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору.

Правочин, який має дефект волі і волевиявлення його учасника, порушує суб'єктивні права останнього (право власності, право свободи договору), а тому порушене право підлягає захисту у спосіб вказаний у передбачений законом, ст.ст. 215, 216 ЦК України.

На час розгляду справи встановити, який вигляд мав перший аркуш договору оренди до його заміни неможливо, оскільки жодна із сторін суду його не надали.

Докази того, що сторони уклади договір, в частині обрахунку строку договору, на вказаних в п. 9 умовах відсутні.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202 , ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то правильно встановивши, що текст договору оренди земельної ділянки має підміну сторінок, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутності вільного волевиявлення позивача по справі на його укладення на вказаних у ньому умовах та невідповідність його внутрішній волі позивача.

Заміна частини тексту договору без взаємної згоди сторін, вказує на порушено права ОСОБА_2 щодо вільного визначення умов договору та розпорядження своїм майном.

Встановлені судом обставини спростовують презумпцію правомірності правочину, встановлену ст. 204 ЦК України.

Однак визнаючи недійсним оспорюваний договір оренди вцілому, суд першої інстанції не врахував положень ст. 217 ЦКнедійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За таких обставин районний суд дійшов передчасного висновку про недійсність договору вцілому у зв'язку з недійсністю окремої його частини.

Так, як сторони на час укладення договору дійшли згоди про те, що він укладається на десять років, і спір з цього питання відсутній, колегія судів дійшла висновку, що він був би укладений без включення до пункту 9 додаткової умови «починаючи з дати його державної реєстрації». У зв'язку позов про визнання договору недійсним підлягає задоволенню частково, в частині яка є спірною.

Включення спірної умови в текст договору може спричинити різне тлумачення умови щодо строку дії договору, проте сторони не зверталися до суду з приводу тлумачення договору, а тому суд не дає оцінки доводам сторін щодо початку і закінчення строку дії договору.

Щодо доводів апеляційної скарги про пред'явлення позивачем позову після спливу позовної давності та застосування його наслідків, колегія суддів вважає, що вони не заслуговують на увагу так, як відповідач не довів того, що про заміну аркушу договору позивач дізналася, або міг дізнатися з 15 грудня 2010 року (з дати реєстрації договору). Достовірні докази отримання позивачем свого примірника договору в справі відсутні.

У правовій позиції Верховного Суду України , викладеній у постанові від 10 червня 2015 року у справі №6-267цс15, яка в силу положень статті 360 -7 ЦПК України є обов'язковою для застосування всіма судами України, зазначено, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні(сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналась або повинна була дізнатись про це порушення) моменти.

Отже суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач вимоги про визнання договору недійсним заявив в період, коли позовна давність не спливла, адже про порушення свого права дізнався лише весною 2016 року.

У справі, що переглядається, суд не застосував ст. 217 ЦК України, що мало наслідком неправильне вирішення спору, а тому, відповідно до п. 4 ст. 1 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н» задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 1 листопада 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н про визнання договору оренди землі недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним п. 9 договору оренди земельної ділянки № 241 від 3 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н», зареєстрованого у Олександрівському офісі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 041037900184 від 15 грудня 2010 року, в частині початку перебігу строку дії договору, а саме: «починаючи з дати його державної реєстрації».

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: