Постанова

від 06.12.2016 по справі 808/1505/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2016 рокусправа № 808/1505/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Сафронової С.В.

           суддів:                     Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання:          Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року

у адміністративній справі № 808/1505/16 за позовом Служби автомобільних доріг у Запорізькій області до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року задоволено адміністративний позов Служби автомобільних доріг у Запорізькій області, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0005081701 від 22.03.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, на користь Служби автомобільних доріг у Запорізькій області присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області судовий збір в сумі 1608,13грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, та не врахування судом того, що єдиний внесок підлягає сплати не залежно від фінансового стану платника, і за нормами пункту 6.2 Інструкціїпро порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафнісанкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Відповідно, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою, сума якої згідно статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464-VІ та п.1 Розділу VII за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників,стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За наведених обставин, відповідач вважає, що у ДПІ були всі правові підстави для прийняття Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.03.2016 р. за №0005081701 винесено відповідно до норм діючого законодавства, на підставі та в межах визначених повноважень, внаслідок чого просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, оскаржуване у цій справі рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0005081701 від 22 березня 2016 року, було прийнято на підставі частини десятої, пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ (далі – Закон № 2464-VІ), яким до позивача застосовано штраф у розмірі 102280,22 грн. та нарахована пеню в розмірі 4928,36 грн.

Підставою для прийняття зазначеного у попередньому абзаці рішення №0005081701 від 22 березня 2016 року, став висновок контролюючого органу щодо неправомірності сплати позивачем єдиного внеску з затримкою.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції спираючись на положення п.1 ч.1 ст.4, ч.2 ст.6,п.1 ч.1 ч.5 ст.7, ст.9 Закону №2464-VІ та розділ VI, п.4.1 ст.4,пп.4.3.6. пп.6, п.7 п.4.3, п.6.2, Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за №1622/24154 (далі іменується - Інструкція №455), виходив з того, що державна організація - Служба автомобільних доріг у Запорізькій області є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів та перебуває в оперативному управлінні Державного агентства автомобільних доріг України, і у зв'язку з отриманням бюджетних коштів із затримкою, виплата заробітної плати та інших платежів, з яких обраховується єдиний внесок, виплачувались позивачем з затримкою у зв'язку з несвоєчасним надходженням на казначейські рахунки позивача грошових коштів, що підтверджується відомостями Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області від 06.10.2015 р., але єдиний соціальний внесок за жовтень - грудень 2015 року позивачем було сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжними документами (копії яких наявні в матеріалах справи) та відображено в відомості нарахування та сплати ЄСВ за вказаний період (а.с. 23).

За наведених обставин, та з урахуванням приписів п.2 ч.11, ч.14 ст.25, абз.2 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VІ, посилаючись на те, що фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, суд першої інстанції враховуючи здійснення несвоєчасної сплати єдиного внеску не з вини позивача, та того, що сума недоплати по єдиному внеску за жовтень-грудень 2015 року позивачем погашена разом з виплатою заробітної плати за жовтень-грудень 2015 року, визнав правомірним сплату Службою автомобільних доріг у Запорізькій області єдиного внеску у період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року під час виплати заробітної плати, на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум.

Судова колегія не може погодитися з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати єдиного внеску із певними умовами, у тому числі із своєчасним надходженням фінансування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходить з того, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить переліку обставин, за яких платник звільняється від сплати штрафу та пені за порушення строку сплати єдиного внеску , який позивач зобов'язаний сплатити до 20 числа наступного місяця, відповідно, наявність або відсутність у Позивача поважних причин порушення строку сплати єдиного внеску не впливає на правомірність рішення Відповідача про застосування до нього штрафних санкцій та пені.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.4 Закон № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно - правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Положеннями ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Отже, наведена норма Закону встановлює строки сплати нарахованого єдиного внеску без винятків.

Згідно ч.ч. 11, 12 ст.9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З аналізу наведених положень Закону № 2464-VI вбачається, що у разі порушення строків сплати єдиного внеску, встановлених ч.8 ст.9 Закону №2464-VI, передбачене накладення штрафних санкцій та нарахування пені.

Судом першої інстанції встановлено, що недоплата позивача по єдиному внеску за жовтень-грудень 2015 року виникла не з його вини, а в результаті отримання підприємством коштів з державного бюджету з затримкою, але заборгованість позивача по єдиному внеску була ним погашена разом з виплатою заробітної плати за жовтень-грудень 2015 року.

Суд першої інстанції не звернув уваги на застереження законодавця про те, що виконання позивачем обов'язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску, не залежить від наявності певних умов, у тому числі, своєчасного надходження фінансування, та помилково вирішив справу про задоволення позову.

Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням діючого законодавства, за яке передбачена, в тому числі і фінансова відповідальність у вигляду штрафу та пені.

Отже, згідно вище наведених законодавчих норм роботодавці зобов'язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та других виплат, на які нараховується єдиний внесок.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки наявність або відсутність у Позивача поважних причин порушення строку сплати єдиного внеску не може впливати на правомірність рішення Відповідача №0005081701 від 22.03.2016 року про застосування до нього штрафних санкцій та пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія –

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року– скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову Служби автомобільних доріг у Запорізькій областідоДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – в повному обсязі.

          Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий:                                                                      С.В. Сафронова

Суддя:                                                                      Д.В. Чепурнов

Суддя:                                                                      В.Ю. Поплавський