Ухвала

від 21.12.2016 по справі 810/5148/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5148/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Тищенко Н.В., за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ Логістик" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

21.10.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ Логістик" (далі - ТОВ"РМ Логістик") звернулося по суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000452204 від 06.03.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо відсутності факту реального вчинення господарських операції укладених з контрагентами Приватним малим підприємством «Домінанта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барій Стандарт» є необґрунтованими і спростовуються наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.03.2015 № 0000452204.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийнято у межах та на підставі наявних у податкового органу повноважень, та у зв'язку з виявленими під час перевірки позивача порушеннями вимог податкового законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 06.02.2015 по 12.02.2015 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РМ Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПМП «Домінанта» (код ЄДРПОУ 20245896) та ТОВ «Барій Стандарт» (код ЄДРПОУ 38858360) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

За результатами перевірки складений акт від 18.02.2015 № 234/22-01/35735621 про порушення позивачем вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.2 (з урахуванням п. 187.9 ст. 187), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «РМ Логістик» було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 216 075, 00 грн., у тому числі за вересень 2014 року на суму 89 688, 00 грн., за жовтень 2014 року на суму 76 979, 00 грн. та за грудень 2014 року на суму 49 408, 00 грн.

На підставі акта перевірки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 № 0000452204, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 324 112, 50 грн., у тому числі податкове зобов'язання в розмірі 216 075, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 108 037, 50 грн.

Не погодившись з рішенням податкового органу, ТОВ «РМ Логістик» звернулося до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для винесення оскарженого податкового-рішення став висновок відповідача, що правочини між позивачем та його контрагентами ПМП «Домінанта» та ТОВ «Барій Стандарт» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки свідоцтво ПМП «Домінанта» як платника ПДВ є анульованим з 04.12.2014 за ініціативою ОДПІ, про що в ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей щодо місцезнаходження вказаної юридичної особи, а з 01.11.2013 є анульованим за ініціативою податкового органу і свідоцтво ТОВ «Барій Стандарт», про що в ЄРПОУ внесено запис щодо відсутності відомостей про місцезнаходження вказаного контрагента позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «РМ Логістик» (Замовник) та ТОВ «Барій Стандарт» (Виконавець) укладено договір від 05.09.2014 про надання послуг із прибирання територій № 140905-1Б, за умовам якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з прибирання території об'єкту, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, згідно умов даного договору. (т.1 а.с.6-7)

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг за договором становить суму всіх актів, які будуть надаватись: генеральне комплексне прибирання приміщення (в т.ч. після ремонту, будівництва, свята): 1 кв.м. приміщення- 50,00 грн. (п'ятдесят гривень 00 копійок) з ПДВ; прибирання прилеглих територій: в літній період - 25, 00 грн. (двадцять п'ять гривень 00 копійок) за 1 кв. м.; в зимовий період - 35, 00 грн. (тридцять п'ять грн. 00 коп.) за 1 кв.м.

Пунктом 3.1 договору визначено, що оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником за кожною окремою поданою заявкою на протязі 60 днів після завершення з моменту підписання сторонами акта наданих послуг в розмірі, залежному від фактичного об'єму їх надання у відповідності із розцінками, вказаними у п. 2.1 договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що замовник зобов'язується своєчасно, у встановлений договором термін, сплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 8.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і закінчується 31 грудня 2014 року.

Також, між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору, яким погоджено перелік послуг, що надаються виконавцем на користь замовника. (т.1 а.с.8-10)

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано акти здачі-прийому наданих послуг (т.1 а.с.43-47) та податкові накладні. (т.1 а.с.16-20)

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за грудень 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 р. від 16.01.2015 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Крім того, між ТОВ «РМ Логістик» (Замовник) та Приватним малим підприємством «Домінанта» (Виконавець) укладено договір від 28.07.2014 про надання послуг із прибирання території № 140728-1Б, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з прибирання території об'єкту, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, згідно умов цього договору. (т.1 а.с.11-12)

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг за договором становить суму всіх актів, які будуть надаватись: генеральне комплексне прибирання приміщення (в т.ч. після ремонту, будівництва, свята): 1 кв.м. приміщення- 50,00 грн. (п'ятдесят гривень 00 копійок) з ПДВ; прибирання прилеглих територій: в літній період - 25, 00 грн. (двадцять п'ять гривень 00 копійок) за 1 кв. м.; в зимовий період - 35, 00 грн. (тридцять п'ять грн. 00 коп.) за 1 кв.м.

Згідно з п. 3.1 договору оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником за кожною окремою поданою заявкою на протязі 60 днів після завершення з моменту підписання сторонами акта наданих послуг в розмірі, залежному від фактичного об'єму їх надання у відповідності із розцінками, вказаними у п. 2.1 договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що замовник зобов'язується своєчасно, у встановлений договором термін, сплачувати надані послуги.

З пункту 8.1 договору вбачається, що цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і закінчується 31 грудня 2014 року.

Водночас сторонами підписано Додаток № 1 до Договору, яким визначено перелік послуг, що надаються виконавцем на користь замовника.(т.1 а.с.13-15)

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем також надано акти здачі-прийому наданих послуг (т.1 а.с. 48-64), податкові накладні (т.1 а.с.21-37), виписками з установи банку по рахунку ТОВ «РМ Логістик» за 30.09.2014, 16.09.2014, 10.09.2014, 09.09.2014. (т.1 а.с.38-42)

Суми ПДВ за наданими податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за вересень, жовтень та грудень 2014 року, про що свідчить додатки 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2014 р. від 16.10.2014, за жовтень 2014 року від 19.11.2014 та за грудень 2014 року від 16.01.2015 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Крім того, відповідачем не заперечувалось, що вищевказані документи досліджувались під час проведення перевірки та відображені в акті перевірки.

Таким чином, позивач надав належним чином оформлені первинні документи та інші документи на підтвердження виконання умов договору.

Крім того, не заслуговують уваги доводи податкового органу з приводу посилання на податкову інформацію від 18.12.2014 №13/11-23-22-06/38858360 від Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградської області щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Барій Стандарт», оскільки, така інформація не може бути належним та допустимим доказом фіктивності операцій.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 у справі № К/800/30980/13 та від 08.04.2015р. у справі № К/800/63063/13.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому підтверджують факт здійснення господарської операції.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «РМ Логістик» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, про що свідчать дані з витягу з ЄДРПОУ.

ТОВ «РМ Логістик» є власником складських та офісних приміщень загальною площею 1 692, 10 м. кв., що розміщені в будівлі, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.09.2014 № 27415703 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.09.2014 № 27418093.

Також позивач є власником земельної ділянки, загальної, площею 1, 3394 га., з кадастровим номером 3210945300:01:139:0070 та земельної ділянки, площею 4, 8076 га., які розташовані за адресою: Київська обл., м. Буча, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.07.2013 № 7417299 та від 12.09.2013 № 9292884.

Отже, судом першої інстанції встановлено та не спростовано в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «РМ Логістик» надавало в оренду належні йому на праві власності складські та офісні приміщення. При цьому, прибирання відповідних приміщень та прилеглих територій здійснювалося безпосереднього контрагентами позивача - ПМП «Домінанта» на підставі договору про надання послуг з прибирання території № 140728-1Б від 28.07.2014 та ТОВ «Барій Стандарт» на підставі договору про надання послуг з прибирання території № 140905-1Б від 05.09.2014.

Доводи апелянта, що контрагенти позивача ПМП «Домінанта» та ТОВ «Барій Стандарт» не здійснює реальну господарську діяльність, оскільки свідоцтва вказаних суб'єктів господарювання як платників податку є анульованими, у зв'язку з внесенням запису в ЄДРОПУ про відсутність юридичних осіб за місцезнаходженням не заслуговують на увагу, оскільки на момент здійснення господарських операцій позивача з ПМП «Домінанта» та ТОВ «Барій Стандарт», які відбулись у вересні 2014 року, вказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їхнього керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених суб'єктів господарювання у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Доводи відповідача про те, що контрагентами ПМП «Домінанта» та ТОВ «Барій Стандарт» не були задекларовані податкові зобов'язання по взаємовідносинах з вказаними юридичними особами, не зареєстровані відповідні податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та не сплачено податок на додану вартість до бюджету, також не заслуговують на увагу, оскільки позивач не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Колегія суддів вважає, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, всі документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.

Вказане відповідачем не спростовано.

Суду не надано доказів того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків.

З зазначених підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, колегія суддів прийняла до уваги правову позицію Верховного Суду України висловлену при розгляді справи 27 січня 2015 року.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2016р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 р. - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ Логістик" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.