Ухвала

від 22.12.2016 по справі 826/10287/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10287/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кузьмишиної О.М.., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Трейд» - Сапегіна Валерія Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Трейд» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Трейд» (надалі - позивач або ТОВ «Грін-Трейд») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2016 № 1092615147 і № 1102615147.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 03.06.2016 № 94/26-15-14-07-02-10/37859610, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грін-Трейд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ССК Груп» (код ЄДРПОУ 39008075) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015.

На переконання позивача, акт перевірки не містить жодних належних доказів нереальності (безтоварності) господарських операцій позивача з його контрагентом-постачальником тари, а висновки про заниження товариством сум податку на додану вартість і податку на прибуток за перевіряємий період спростовується наданими до перевірки первинними документами.

Також позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грін-Трейд» відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а тому наслідки проведеної перевірки є незаконними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що у квітні 2016 на адресу позивача надійшов запит відповідача від 22.03.2016 № 6983/10/26-15-14-07-02-16 за підписом заступника начальника Лагутіна З.В. та скріплений печаткою ГУ ДФС у м. Києві щодо надання інформації та її документального підтвердження взаємовідносин ТОВ «Грін-Трейд» з його контрагентом ТОВ «ССК Груп» за період лютий 2015 року. В якості підстави для направлення цього письмового запиту відповідач вказав на встановлення факту недостовірності визначеного ТОВ «Грін-Трейд» розмір податкового кредиту у сумі 6 940 грн. по операціях з ТОВ «ССК Груп», що задекларований у декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року.

А саме згідно даних досудового слідства у кримінальному провадженні № 32015230000000055 від 17.03.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, в якості свідка було допитано Попова О.С. (засновника і директора ТОВ «ССК Груп»), який повідомив про свою непричетність до створення та ведення фінансово-господарської діяльності названого товариства.

Своїм листом від 11.04.2016 № 11/04 ТОВ «Грін-Трейд» надало контролюючому органу пояснення по суті господарських операцій з ТОВ «ССК Груп» та копії документів згідно переліку.

26.05.2016 начальником ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення (наказ) за № 3167 про проведення відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грін-Трейд» (код ЄДРПОУ 37859610) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ССК Груп» (код ЄДРПОУ 39008075) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, тривалістю п'ять робочих днів з 27.05.2016.

Надалі працівником ГУ ДФС у м. Києві протягом періоду з 27.05.2016 по 02.06.2016 згідно зазначеної норми ПК України та на підставі наказу від 26.05.2016 № 3167 і направлення на перевірку від 27.05.2016 № 354/26-15-14-07-02 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ССК Груп» за лютий 2015 року. Результати такої перевірки були оформлені актом від 03.06.2016 № 94/26-15-14-07-02-10/37859610 (далі - акт перевірки).

Як зазначено в тексті акта перевірки, вказане направлення на перевірку від 27.05.2016 було пред'явлене, а копія відповідного наказу про проведення перевірки вручена перед початком перевірки посадовій особі ТОВ «Грін-Трейд» - головному бухгалтеру Оверчук Л.Б., та в журналі реєстрації перевірок товариства зроблений відповідний запис. Працівник контролюючого органу був допущений до проведення перевірки позивача, що не заперечувалося представниками сторін.

Згідно акта перевірки працівником відповідача встановлений факт порушення позивачем норм пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження товариством податку на прибуток за 2015 рік на суму 6 246 грн., та п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1ст. 201 ПК України, внаслідок чого товариством завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за лютий 2015 року на 6 940 грн. Суть даних правопорушень, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному врахуванні в якості об'єктів оподаткування господарським операціям податком на додану вартість і податком на прибуток результатів господарських операцій з ТОВ «ССК Груп».

Такий висновок відповідача про завищення позивачем задекларованих показників витрат (34 700 грн.) податкового кредиту з ПДВ (6 940 грн.) за перевіряємий період за наслідками господарських операцій з ТОВ «ССК Груп» обумовленим наступним. За результатами аналізу інформації з автоматизованих інформаційних баз даних контролюючого органу встановлено: ТОВ «ССК Груп» має стан платника - 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «ССК Груп» значиться Попов О.С.; інформація про наявність основних фондів, основних засобів (власних та орендованих) відсутня. На підприємстві обліковувалося 4 працівника за 2015 рік. При цьому, декларації з податку на додану вартість з лютого 2015 рік, декларація з податку на прибуток за 2015 рік та фінансовий звіт 2015 рік товариством не подавалися; згідно даних ІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних, приданий ТОВ «Грін-Трейд» у ТОВ «ССК Груп» товар, останнім на митну територію не ввозився та не придбавався у третіх осіб.

До ГУ ДФС у м. Києві надійшов протокол допиту в якості свідка засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «ССК Груп» в одній особі, - гр. Попова О.С., від 11.06.2015, що складений о/у ВОВЕЗ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві Годомським В.А. В тексті цього протоколу допиту Попов О.С. повідомив про обставини реєстрації на своє ім'я за грошову винагороду та без мети подальшого здійснення підприємницької діяльності ТОВ «ССК Груп».

Крім того, до перевірки ТОВ «Грін - Трейд» не надало посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність придбаного товару вимогам діючих державних стандартів, технічними умовами та іншими нормам, встановленим чинними законодавством України, що ставить під сумнів якість та безпечність товару.

Між тим, до перевірки була надана товарно-транспортна накладна від 20.02.2015 № 2002/21, що оформлена неналежним чином, а саме: не зазначено марку, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причіпа/напівпричіпа, автомобільний перевізник (найменування/ П.І.Б.), відсутні відомості про водія (П.І.Б., номер посвідчення водія) та інформація про експедитора (П.І.Б.), який прийняв та здав товар.

З урахуванням наведених обставин відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ «Грін-Трейд» і ТОВ «ССК Груп», та здійснення останнім діяльності спрямованої на надання неправомірної податкової вигоди третім особам.

15.06.2016 ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- № 1092615147 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання ТОВ «Грін-Трейд» по податку на прибуток підприємств на суму 6 246 грн. (основний платіж);

- № 1102615147 (форми «В4»), яким зменшило розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларовану ТОВ «Грін-Трейд» у податковій декларації за лютий 2015 року (реєстр. № 9043205857 від 19.03.2015), на 6 940 грн.

Надаючи правову оцынку обставинам справи слыд зазначити наступне.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.п. 193.1 статті 193 цього Кодексу,

протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та діяв до 01.04.2016, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Між тим, у цьому ж листі від 02.06.2011 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Встановлено, що між ТОВ «Грін-Трейд» (в особі директора Нозрачова С.В.), як покупцем, та ТОВ «ССК Груп» (в особі директора Попова О.С.), як постачальником, укладено договір поставки № 224 від 17.02.2015.

За умовами п.п. 1.1, 1.2, 2.4 цього договору постачальник зобов'язується відповідно до поданих замовлень, поставляти та передавати у власність покупцю партії товарів разом з товаросупровідною документацією, а покупець зобов'язується приймати ці товари і своєчасно сплачувати їх вартість.

Предметом цього договору є поставка ящиків, коробів, коробок та інших видів тари та пакувальної продукції, далі - «товари», загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) та ціна за одиницю кожного, визначаються у додатках - специфікаціях до цього договору, та/або товарних накладних, та/або інших документах, що згідно з умовами договору, мають бути підписаними постачальником та покупцем, які з моменту їх підписання є невід'ємними частинами цього договору. Партією вважається кількість товарів, вказана в однієї накладній.

Поставка товарів здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDP, місце поставки - склад Покупця за адресою його місцезнаходження (у відповідності до умов INCOTERMS в редакції 2010 року).

Ціна на товар визначена сторонами в додатку № 1 від 17.02.2015 до зазначеного договору.

На підтвердження правомірності формування сум витрат і податкового кредиту з ПДВ за вказаним договором постави позивач додав до матеріалів позову копії наступних документів: рахунку на оплату № 2002/21 від 210.02.2015; видаткової накладної № 2002/21 від 20.02.2015 на суму 41 640 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 940 грн.), згідно якої відпуск товарів (тара (ящик картонний, 4-х шарів, гофра, різного розміру)) здійснював Попов О.С., а прийняття товарів - Нозрачов С.В.; електронної податкової накладної № 2002 від 20.02.2015 з роздруківкою витягу з Єдиного реєстру податкових накладних; товарно-транспортної накладної № 2002/21 від 20.02.2015 (форма № 1-ТН); платіжного доручення ТОВ «Грін-Трейд» № 1825 від 11.03.2015 на суму 41 640 грн.; виписки банку по особовому рахунку ТОВ «Грін-Трейд» за 11.03.2015; оборотно-сальдової відомості та карти рахунку 631 за лютий-березень 2015 року.

Як пояснив представник позивача в тексті позову, отримані від ТОВ «ССК Груп» картонні ящики були використанні для пакування в них належних ТОВ «Грін-Трейд» товарів (фільтрів для очищення води та змінних картриджів торгівельних марок «Бар'єр» (Російська Федерація), «Наша вода» (Україна) та «DEWBERRY» (Велика Британія)) при формуванні щоденних замовлень на поставку цих товарів в магазини роздрібної торгівлі загальноукраїнських провідних торгівельних мереж («Велика кішеня», «Караван», «Сільпо», «Нова Лінія», «Епіцентр», «Магеллан», «Мегамаркет», «Ашан», «Олді» тощо) постачальником зазначених товарів в які є виключно позивач.

Щодо посилання апелянта на те, що наявна в матеріалах справи товарно - транспортна накладна ТОВ «ССК «Груп» від 20.02.2015 року № 2002/21 містить всю належну інформацію, коленія суддів звертає увагу на наступне.

За результатами дослідження наданих позивачем документів, які знаходяться в матеріалах справи колегія суддів встановила, що надана позивачем на підтвердження транспортування спірної партії товару товарно-транспортна накладна № 2002/21 від 20.02.2015 оформлена з недоліками.

А саме, в тексті цієї ТТН відсутні відомості про марку, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причіпа/напівпричіпа, що використовувався для автомобільного перевезення, реквізити автомобільного перевізника (найменування/П.І.Б.), відомості про водія (П.І.Б., номер посвідчення водія) та інформація про експедитора (П.І.Б.), який прийняв та здав товар, найменування та реквізити товаросупровідних документів, масу брутто вантажу.

Також, зі змісту даної ТТН вбачається, що замовником перевезення значиться позивач, хоча за умовами спірного договору поставку товару має здійснити постачальник (ТОВ «ССК Груп») до місця складу покупця (ТОВ «Грін-Трейд»). Факт наявності фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Грін-Трейд» з третіми особами-перевізниками у період лютий 2015 року матеріали справи не містять.

Між тим, у відповідності до розд. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Абзацом 1 п. 11.1 розд. 11 цих Правил визначалося, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. (п. 11.3 розд. 11 Правил).

Дані положення Правил відповідали чинним норм ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно якої одним із документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу, визначалася товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, обов'язкова наявність ТТН встановлювалась також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2009 № 207, а саме у випадку, якщо водій юридичної особи або фізичної осособи-підприємця здійснював вантажні перевезення на договірних умовах.

Відповідно до регламентованої у п. 11.4 - 11.10 Правил процедури оформлення перевізних документів, товарно-транспортну накладну виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Таким чином, за змістом наведених положень ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, ТТН повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік, зокрема товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Дані висновки суду відповідають правовій позиці Вищого адміністративного суду України, що наведена в його ухвалах від 15.06.2016 № К/800/62231/13, від 08.06.2016 № К/9991/66917/11.

Також в силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону № 996-ХІV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

У відповідності до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, інформація щодо обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу узагальнюється на рахунку 28 «Товари». Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

Зокрема, для обліку руху і наявності товарів, що знаходяться на складі підприємства використовується субрахунок 281 «Товари на складі». По дебету даного рахунку відображується надходження товарів на склад, а по кредиту їх вибуття зі складу.

Щодо посилання апелянта про те, що відповідач посилається на ненадання до матеріалів справи оборотно - сальдової відомості та картки рахунку 28 «Товари», які б засвідчували рух товарно - матеріальних цінностей від контрагента, а також наявних в матеріалах справи відомостей щодо допиту Попова О.С., колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, позивачем надано у судове засіданні додаткові документи, на підтвердження здійснення господарських операцій, щодо руху коштів, а саме: оборотно - сальдові відомості по рахункам за 2015 рік, картки рахунки за 2015 рік, звіти про використання картонних ящиків за лютий, березень, квітень, червень,липень 2015 року.

Надані первинні документи підтверджують наявність та рух товару по складу позивача, але не є документами того, що ці товари отримані за договором саме від ТОВ «ССК Груп».

Окрім зазначеного вище, з пояснень позивача та як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у судовому засіданні, позивачем на підтвердження транспортування спірної партії товару надано товарно-транспортна накладну № 2002/21 від 20.02.2015, яка як встановлено, оформлена з недоліками.

А саме, в тексті відсутні відомості про марку, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причіпа/напівпричіпа, що використовувався для автомобільного перевезення, реквізити автомобільного перевізника (найменування/П.І.Б.), відомості про водія (П.І.Б., номер посвідчення водія) та інформація про експедитора (П.І.Б.), який прийняв та здав товар, найменування та реквізити товаросупровідних документів, масу брутто вантажу.

Також, слід звернути увагу на те, що в матеріалах справи наявна копія протоколу допиту свідка директора Попова О.С. від 11.06.2015, складеного працівником підрозділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві в рамках кримінального провадження № 32015230000000055, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.

З тексту даного протоколу свідка вбачається, що повідомлений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України (Завідомо неправдиве показання) та ст. 385 КК України (Відмова свідка від показання), показав, що він на прохання сторонніх осіб та виключно за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності зареєстрував на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ «ССК Груп».

При цьому, про факт ведення після здійснення процедур реєстрації ТОВ «ССК Груп» та відкриття банківських рахунків в подальшому фінансово-господарської діяльності від імені названого товариства, підписання договорів, первинних документів та податкової звітності допитаний не повідомив.

Документальні докази відмови Попова О.С. від таких наданих показань та/або оскарження ним дій працівників податкової міліції за фактом допущених порушень при складанні протоколу допиту свідка від 11.06.2015 сторони суду не надали.

Оцінюючи значимість наданих позивачем первинних та інших документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 05.03.2012 № 21-421а11 та від 02.12.2015 № 21-3849а15, ухвалі від 29.09.2015: «податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним».

Таким чином, з контексту наведених правових позицій Верховного Суду України слідує, що первинні документи фіктивних підприємств-постачальників не тягнуть за собою податкових наслідків для їх контрагентів-покупців.

Окрім того, Вищим адміністративним судом України в своїй ухвалі від 02.06.2016 № К/800/8846/14 було висловлено правову позицію щодо того, що сам по собі факт відсутності на момент розгляду справи вироку суду щодо офіційної особи контрагента, не може спростовувати достовірність її пояснень стосовно характеру укладеної угоди і фактичного здійснення за цією угодою операцій.

В силу приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Виходячи з вищенаведених правових позицій Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, та наявну у матеріалах справи копію протоколу допиту свідка Попова О.С., суд першої інстанції дійшов до правильного висновку та оцінив первинні документи, підписані від імені ТОВ «ССК Груп», як такі, що мають нелегальних характер.

Також, слід звернути увагу на правові позиції Вищого адміністративного суду України, що наведені в ухвалах від 14.01.2015 № К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, де суд касаційної інстанції вказує на те, що: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Окрім зазначеного вище, істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Враховуючи ці правові позицій Вищого адміністративного суду України, та встановлені у справі обставин Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює надані позивачем документи (видаткову накладну, податкову накладні, ТТН, рахунок на оплату), як такі, що містять недостовірні дані, не пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідно такі, що не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій з поставки тари на користь позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем показників витрат і податкового кредиту за перевіряємий звітний період по господарських операціях з ТОВ «ССК Груп», та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2016 № 1092615147 і № 1102615147.

Стосовно посилань позивача на незаконність призначеної відповідачем позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грін-Трейд» як підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2016 № 1092615147 і № 1102615147, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З контексту зазначеної норми ПК України слідує, що обов'язковою умовою призначення позапланової перевірки саме на підставі пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України є ненадання платником податків пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Одночасно, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

За результатами дослідження наявних у справі матеріалів встановлено, а позивачем не спростовано фактів виникнення обставин, передбачених нормою пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для призначення документальної позапланової перевірки.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 №21-25а10, у разі коли платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

До аналогічних висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в ході розгляду адміністративних справи про скасування податкових повідомлень-рішень (ухвали від 12.04.2016 № К/800/34845/14, 04 жовтня 2016 року № К/800/8821/16).

Наявними матеріалами справи підтверджується факт допуску 27.05.2016 працівника відповідача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грін-Трейд», а тому посилання позивача на процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні податкової перевірки, суд вважає безпідставними.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних виводів щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Трейд» - Сапегіна Валерія Володимировича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 22 грудня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.