Ухвала

від 01.12.2016 по справі 813/6329/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2016 р. м. Київ К/800/28453/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015

у справі № 813/6329/14

за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Зарічна»»

до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Зарічна»» (далі по тексту - позивач, ДП «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Зарічна»») звернулося до суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі по тексту - відповідач, Сокальська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2014 №0001611530, яким до ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» було застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 35 409,80 грн. (20 %) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.06.2014 відповідачем було проведено перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток ВП «Шахта «Зарічна», за результатами якої складено акт перевірки від 11.06.2014 №325/150/26360210, в ході якої було встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 №0001611530, яким за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 92 календарні дні до ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» застосовано штрафні санкції за платежем прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 35 409,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності прийняття податкового повідомлення - рішення відносно відокремленого підрозділу, оскільки норми Податкового кодексу України свідчать про наявність обов'язку щодо сплати податку саме юридичною особою - ДП «Львіввугілля», що в свою чергу передбачає відповідальність юридичної особи - ДП «Львіввугілля» за порушення такого обов'язку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) платниками податку на прибуток є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Водночас згідно з пп. 133.1.5 цього пункту платниками податку на прибуток є відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу, визначені відповідно до розділу I цього Кодексу, за винятком представництв.

Тобто відокремлені підрозділи платників можуть бути самостійними платниками податку на прибуток, проте такий статус вони мають право отримати лише у випадку, якщо розташовані на території іншої територіальної громади, ніж головне підприємство.

Пункт 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України регламентує порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи.

Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи (абзац 7 п.152.4 ст. 152 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У пункті 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України зазначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 18.07.2005 №276, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за №843/11123 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Інструкція № 276), нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства.

Нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюються відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблених на підставі чинного законодавства. Нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань. (п.4.3. Інструкції № 276).

У п.11.4 Інструкції № 276 визначено, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Судом встановлено, що позивач частково погасив податковий борг згідно картки особового рахунку ВП «Шахта «Надія» ДП «Львівугілля» в сумі 177049,00 грн., що відбулось за рахунок задекларованого та нарахованого 19.11.2013 в картці особового рахунку від'ємного значення суми податкового зобов'язання згідно поданого розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства від 06.11.2013 №1300017302 на суму 177049,00 грн.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що за порушення правил сплати грошових зобов'язань до платників податків застосовується відповідальність, визначена ст. 126 Податкового кодексу України.

Згідно з ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки, узгоджене податкове зобов'язання з податку на прибуток, нараховане згідно з розрахунком від 19.08.2013 позивачем своєчасно не сплачене, а погашене із затримкою в 92 календарних днів, контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 20 % погашеної суми боргу (177049,00 грн.) у сумі 35409,80 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 №0001611530 є правомірним.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2014.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис) О.А. Веденяпін (підпис) С.Е. Острович