Рішення

від 20.12.2016 по справі 902/951/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 грудня 2016 р. Справа № 902/951/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс-Буд" (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 8 корп. 10, офіс 321)

до Приватного підприємства "Касмет Груп" (21000, м. Вінниця, вул. Д. Нечая, 65, офіс 403)

про стягнення 131528,69 грн.,

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1- представник за довіреністю від 20.09.2016 року;

відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 01.06.2016 року;

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою в відповідальністю "Ліс-Буд" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Касмет Груп" 131528,69 грн., в т.ч.: 130000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар та проценти за користування грошовими коштами в розмірі 1528,69 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно договору поставки № 25/04-2016 від 25.04.2016 року позивач здійснив попередню оплату за товар, однак відповідач товар своєчасно не поставив, грошові кошти не повернув.

За вказаним позовом 04.11.2016 року судом порушено провадження у справі №902/951/16 з призначенням до розгляду на 24.11.2016 року.

Ухвалою від 24.11.2016 року з огляду на ненадання сторонами всіх витребуваних судом доказів, розгляд справи відкладено на 20.12.2016 року.

В судове засідання 20.12.2016 року з'явились представники обох сторін.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 51) та в судовому засіданні позов не визнав та пояснив суду, що поставка лісопродукції здійснюється лише після повної оплати рахунку фактури. Позивач оплатив лише 10000,00 грн., а тому відповідач вважає, що у позивача немає підстав вимагати поставки продукції до її повної оплати в розмірі 20000,00 грн. Відповідач поставив продукцію позивачу на загальну суму 38551,00 грн.

Розглянувши матеріали справи та додані сторонами по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс-Буд" (м. Київ) (покупець/позивач) та Приватним підприємством "Касмет-Груп" (м. Вінниця) (постачальник/відповідач) укладено договір поставки № 25/4-2016 (а.с. 10-11).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах цього договору поставити, а покупець прийняти та оплатити ліспродукцію згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Найменування товару та його кількість вказується в специфікації.

Загальна ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.1. договору).

Розрахунки за товар, що постачається, проводяться в безготівковій формі на умовах стовідсоткової попередньої оплати відповідно до виставлених рахунків-фактур (п. 3.2. договору).

Датою оплати вважається день зарахування відповідно суми коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3. договору)

Відповідно до п. 4.1. договору, відвантаження товару здійснюється після зарахування коштів на рахунок постачальника.

Моментом поставки товару вважається відмітка покупця на накладній про отримання товару від постачальника (п. 4.2. договору).

Як встановлено судом з поданих до справи матеріалів, відповідач виставив позивачу до оплати рахунок-фактуру № КГ-0000001 від 26.04.2016 року на суму 120000,00 грн. за 120 м. куб. сосни (пиловника) і рахунок-фактуру № КГ-0000007 від 24.05.2016 року на суму 20000,00 грн. за 20 м. куб. сосни (пиловника) (а.с. 13-14).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс-Буд" здійснило перерахування на користь Приватного підприємства "Касмет Груп" грошових коштів на загальну суму 130000,00 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 6 від 05.05.2016 року на суму 120000,00 грн. (а.с.15);

- платіжним дорученням № 18 від 05.05.2016 року на суму 10000,00 грн. (а.с.16);

- випискою за особовим рахунком за період з 01.05.2016 року по 31.05.2016 року (а.с. 17-19).

10.08.2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 з вимогою про повернення заборгованості в сумі 130000 грн. (а.с. 20-21).

Натомість, як вбачається з акту № 18 прийому-передачі продукції від 23.05.2016 року та видаткової накладної № КГ-0000018 від 23.05.2016 року (а.с. 52-53), відповідач передав позивачу лісопродукцію на загальну суму 38551,00 грн. Доказів про інші поставки продукції позивачу відповідач не надав.

Таким чином, відповідачем не було поставлено позивачу товару на суму 91449,00 грн., а не на 130000,00 грн., як вказано позовній заяві.

Розглядаючи питання щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог у даній справі, господарський суд приймає до уваги вищевикладене, а також, наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться; невиконання або неналежне виконання зобов'язання спричиняє настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Між сторонами на підставі договору поставки № 25/04-2016 від 25.04.2016 р. виникли зобов'язання, які, згідно положень ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, мають виконуватися належним чином відповідно до умов даного договору та норм чинного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем свої зобов'язання за договором в частині перерахування на користь відповідача на умовах попередньої оплати вартості товару виконані належним чином, однак, відповідач зобов'язання щодо поставки товару у визначений договором термін, виконав лише частково, в сумі 38551,00 грн., та відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, решту суми неотоварених коштів в розмірі 91449,00 грн. не повернув.

Таким чином, у зв'язку з частковим виконанням відповідачем обов'язку щодо передачі товару у термін, визначений договором, враховуючи приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та наявність підтвердженого факту перерахування позивачем на користь відповідача обумовлених договором сум попередньої оплати товару, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення коштів у розмірі 91449,00 грн., сплачених позивачем за договором, а отже позовні вимоги у справі щодо стягнення з відповідача 130000,00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню частково, на суму 91449,00 грн.

В стягненні 38551,00 грн. основної заборгованості слід відмовити як заявленої безпідставно, оскільки відповідач здійснив поставку товару на вказану суму, що підтверджується наданими у справі доказами.

Крім того, позивач з посиланням на ст. ст. 236 та 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 1528,69 грн. 3% річних користування грошовими коштами, а саме:

- за період з 05.05.2016 року по 24.05.2016 року за 20 днів, виходячи із суми 120000,00 грн. нараховано 196,72 грн.;

- за період з 25.05.2016 року по 26.09.2016 року за 125 днів виходячи із суми 130000,00 грн. нараховано 196,72 грн.

Загальна сума процентів у розмірі 3-х відсотків річних складає 1528,69 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 1528,69 грн. 3% річних позивачу слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Тобто, зазначеною вище статтею передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Згідно п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 3-357гс15.

Згідно вимог ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Щодо посилання позивача при обґрунтуванні позовних вимог про стягнення 1528,69 грн. 3% річних як процентів за користування чужими грошовими коштами, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що умовами договору поставки № 25/04-2016 від 25.04.2016 року, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено

Враховуючи, що предметом даного спору є повернення суми попередньої оплати, яка не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України, і розмір процентів за користування чужими коштами договором встановлено не було, позовні вимоги про стягнення 1528,69 грн. 3 % річних як процентів за користування чужими коштами задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

20.12.2016 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Касмет Груп", код ЄДРПОУ 38055281 (21000, м. Вінниця, вул. Д. Нечая, 65, офіс 403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс-Буд", код ЄДРПОУ 40264482 (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 8 корп. 10, офіс 321) 91449,00 грн. попередньої оплати, 1371,73 грн. витрат на відшкодування по сплаті судового збору.

3. В стягненні 38551,00 грн. суми попередньої оплати, 1528,69 грн. процентів за користування чужими коштами в розмірі 3% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 грудня 2016 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи