Рішення

від 20.12.2016 по справі 910/21354/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016Справа №910/21354/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Чемпион Транс»

Про стягнення 39 727,58 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 особа встановлена;

ОСОБА_2 представник за довіреністю № 2 від 01.06.16.

Від відповідача: Мірутенко О.В. представник за довіреністю № 3 від 01.01.16.;

Судденко Г.Г. представник за довіреністю № 2 від 01.01.16.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чемпион Транс" (далі - відповідач) про стягнення 39 727,58 грн., з яких: 36 000,00 грн. заборгованості з оплати наданих транспортних послуг, 1 321,29 грн. штрафу, 206,58 грн. 3% річних, 2 199,71 грн. сплаченого позивачем штрафу за перевантаження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.16. порушено провадження у справі № 910/21354/16 та призначено її до розгляду на 06.12.16.

01.12.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 06.12.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.12.16.

19.12.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 20.12.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 20.12.16. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21354/16.

В судовому засіданні 20.12.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами справи виникли правовідносини щодо надання позивачем послуг по перевезенню вантажовідправнику (відповідачу) за маршрутом Бельгія-Україна вантажу - будівельних матеріалів у кількості 22т, шляхом складання разового транспортного замовлення (заявки) № б/н від 16.06.16. щодо організації перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Транспортне замовлення (заявка) № б/н від 16.06.16. підписана сторонами, скріплена їх печатками, отже, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги заявку № б/н від 16.06.16. з перевезення вантажу - будівельних матеріалів у кількості 22т за маршрутом Бельгія-Україна з датою та часом завантаження - 17.06.16. о 07:00 год., місце завантаження - Stock Sany Logistics Belgium, узгодженим строком доставки вантажу 21.06.16. та фрахтовою сумою по одному автомобілю 36 000,00 грн., як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що за твердженням позивача, відповідач не здійснив оплату наданих транспортних послуг, що зумовило звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 2 цієї статті положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Заявкою № б/н від 16.06.16. з перевезення вантажу - будівельних матеріалів у кількості 22т за маршрутом Бельгія-Україна з датою та часом завантаження - 17.06.16. о 07:00 год., місце завантаження - Stock Sany Logistics Belgium, узгодженим строком доставки вантажу 21.06.16. та фрахтовою сумою по одному автомобілю 36 000,00 грн., встановлено умови оплати: по безготівковому розрахунку протягом 5 банківських днів по оригіналам документів (CMR, рахунок, акт, довідка про транспортні витрати).

На виконання умов Заявки № б/н від 16.06.16. позивач здійснив міжнародне перевезення за вказаною Заявкою, що підтверджується CMR № 129927023, CMR № 02 06 2016.

Факт надання транспортних послуг позивачем відповідачу по вказаній Заявці № б/н від 16.06.16. Товариством з обмеженою відповідальністю "Чемпион Транс" не заперечується.

За твердженням позивача, 06.07.16. оригінали документів, а саме: CMR, рахунок № 09 від 04.07.16., акт виконаних робіт № 4 від 05.07.16., уніфікована митна квитанція, квитанція № 222, були направлені ним відповідачу кур'єрською доставкою «Нова Пошта» відповідачу.

В судовому засіданні 20.12.16. відповідач підтвердив, що оригінали вказаних документів були ним отримані від позивача, а тому суд приймає як належний доказ направлення відповідачу оригіналів документів за Заявкою № б/н від 16.06.16. експрес-накладну кур'єрської доставки «нова Пошта» № 59000191647423 від 06.07.16.

Зауважень чи застережень відповідача щодо якості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на порушення позивачем строків доставки вантажу не є підставою для звільнення відповідача від оплати наданих за Заявкою № б/н від 16.06.16. послуг на суму 36 000,00 грн., проте, не позбавляє відповідача права, у встановленому порядку, за наявності достатніх правових підстав, звернутись з окремим позовом до суду про стягнення з позивача штрафник санкцій за несвоєчасну доставку вантажу.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що строки та форма розрахунку обумовлені Заявкою № б/н від 16.06.16., а саме: по безготівковому розрахунку протягом 5 банківських днів по оригіналам документів (CMR, рахунок, акт, довідка про транспортні витрати).

З огляду на дати направлення відповідачу позивачем оригіналів документів та дату їх отримання відповідачем (07.07.16.) згідно експрес-накладної кур'єрської доставки «Нова Пошта», строк оплати є таким, що настав 14.07.16.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідачем надані позивачем транспортні послуги на суму 36 000,00 грн. оплачені не були, вказане Товариством з обмеженою відповідальністю "Чемпион Транс" не заперечується.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, позовні вимоги про стягнення 36 000,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню повністю, що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 321,29 грн. штрафу, суд відзначає наступне.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 231 Господарського кодексу України передбачена можливість встановлення штрафних санкцій за порушення господарських зобов'язань, в тому числі у певній, визначеній грошовій сумі.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7 Заявки № б/н від 16.06.16. сторони погодили, що будь-яке невиконання чи неналежне виконання умов Заявки тягне за собою штраф в розмірі 50 доларів США в еквіваленті до гривні по курсу НБУ.

Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено оплату наданих позивачем транспортних послуг по Заявці № б/н від 16.06.16. на суму 36 000,00 грн., суд дійшов висновку, що мало місце невиконання відповідачем умов Заявки щодо оплати послуг, наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, встановленої п. 7 Заявки.

Розмір штрафу позивачем розраховано наступним чином: еквівалент 50 доларам США до гривні по курсу НБУ станом на 13.09.16., що за розрахунком позивача становить 1 321,29 грн.

Судом встановлено, що розмір штрафу позивачем розраховано вірно, внаслідок чого з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чемпион Транс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 321,29 грн. штрафу, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача 206,58 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних на суму 38 199,71 грн. за період з 11.07.16. по 14.09.16.

Проте, заборгованість відповідача перед позивачем по неоплаті наданих по Заявці № б/н від 16.06.16. послуг становить 36 000,00 грн., а тому 3% річних повинні нараховуватись саме на вказану суму.

Крім того, судом було встановлено, що строк оплати наданих послуг настав 14.07.16. (5 банківських днів (8, 11, 12, 13, 14 липня 2016 року) які починають обліковуватись з 08.07.16. - наступного дня після отримання відповідачем 07.07.16. оригіналів документів від позивача), а тому прострочення настало з 15.07.16.

Отже, судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 183,45 грн. - 3% річних. 3% річних в розмірі 23,13 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення 2 199,71 грн., які позивач кваліфікує як заборгованість за надані послуги, суд відзначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.16. на митному пості «Краківець» було проведено контрольне зважування автомобіля та встановлено, що загальна вага автомобіля з вантажем склала 37,565 т, при цьому норми навантаження на вісь були порушені, за що позивач був оштрафований на суму 2 199,71 грн., що підтверджується протоколом зважування транспортного засобу від 02.07.16.

Отже, вказана сума в розмірі 2 199,71 грн., яка пред'явлена позивачем до стягнення не є заборгованістю за надані послуги, що свідчить про обрання невірного способу захисту.

Судом враховано, що звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 199,71 грн., які позивач кваліфікує як заборгованість за надані послуги.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чемпион Транс» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7; ідентифікаційний код 36923830) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 36 000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 321 (одну тисячу триста двадцять одну) грн. 29 коп. - штрафу, 183 (сто вісімдесят три) грн. 45 коп. - 3% річних, 1 300 (одну тисячу триста) грн. 90 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.16.

Суддя Т.М. Ващенко