Рішення

від 19.12.2016 по справі 910/18318/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016Справа №910/18318/16

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБМЕН"

про стягнення компенсації у розмірі 58 000, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Сербуль О.Ю.;

від відповідача: Дзюбенко Г.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" (далі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБМЕН" (далі -відповідач) про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 58 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом незаконного використання музичних творів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.10.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

24.10.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем не надано суду необхідних доказів передачі Приватній організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" майнових авторських прав на твори.

У судовому засіданні 24.10.2016 оголошувалась перерва до 07.11.2016 згідно ст. 77 ГПК України.

31.10.2016 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач орендує лише частину приміщень за адресою м. Київ, вул. Чорновола, 12, при цьому, в одному приміщенні з відповідачем перебуває Товариство з обмеженою відповідальністю «Паб», зокрема, частина приміщень останнього не відокремлена стіною чи іншим чином від приміщень відповідача.

У судовому засіданні 07.11.2016 представник позивача подав письмові пояснення, в додатках до яких надано похвилинну розшифровку відеозапису до акту фіксації № 29/11/15 від 25.11.2015.

У судовому засіданні 07.11.2016 оголошувалась перерва до 19.12.2016 у порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.12.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011.

01.01.2014 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» (далі - видавник) укладено договір №АУ003К про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 8.3. договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 (п. 11.1 договору).

31.12.2014 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» укладено додаткову угоду № 2 до договору управління майновими авторськими правами № АУ003К від 01.01.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору № АУ003К від 01.01.2014 - до 31.12.2015 включно та викласти п.п. 11.1. договору № АУ003К від 01.01.2014 в наступній редакції:

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015. При цьому, сторони можуть продовжити строк дії даного договору, підписавши відповідну угоду.

Крім того, 22.12.2015 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» укладено додаткову угоду № 3 до договір № АУ003К від 01.01.2014, згідно якого сторони дійшли згоди викласти п. 11.1. договору в наступній редакції:

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016. При цьому сторони можуть продовжити строк дії договору, підписавши відповідну угоду про це.

Так, 31.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Національне музичне видавництво» (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір №НЛВ-138/15.

Відповідно до п. 1.21 договору, термін дії прав на використання обчислюється з 01.01.2015 та закінчується 31.12.2016.

Згідно п. 2.1. договору, ліцензіар справжнім на строк і межах території надає ліцензіату права на використання об'єктів з каталогу ліцензіара, що означає право ліцензіата на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати стосовно зазначених об'єктом наступні дії, зокрема:

- публічно виконувати твори, тобто представляти їх у живому виконанні або за допомогою технічних засобів (радіо, телебачення та інших технічних засобів) в місці, відкритому для вільного відвідування, або в місці, де присутня значна кількість осіб, які не належать до кола сім'ї, незалежно від того, сприймається твір у місці його подання або показу або в іншому місці одночасно з поданням або показом творів.

- повідомляти твори в ефір, в тому числі і через супутник. При цьому, під повідомленням розуміється будь-яка дія за допомогою якого твір стає доступним для слухового і (або) зорового сприйняття незалежно від його фактичного сприйняття публікою. При повідомленні творів в ефір через супутник, під повідомленням в ефір розуміється передача сигналів з наземної станції на супутник і передача далі зі супутника, за допомогою яких, передача твору може бути доступною для сприйняття незалежно від фактичного приймання сигналів публікою. Повідомлення кодованих сигналів визнається повідомленням в ефір, якщо кошти декодування надаються необмеженому колу осіб організацією ефірного мовлення або з її згоди;

- повідомляти твори по кабелю, тобто повідомляти твори для загального відома по радіо чи телебаченню за допомогою кабелю, проводу оптичного волокна або аналогічних засобів (в тому числі шляхом ретрансляції). Повідомлення кодованих сигналів визнається повідомлення по кабелю, якщо кошти декодування надаються необмеженому колу осіб організацією кабельного мовлення або з її згоди.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що ліцензіат зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання об'єктів, права на які передані відповідно до цього договору, а також присікати подібні факти використання об'єктів, здійснюючи для цього будь-які юридичні дії, за власним вибором, вживаючи заходів для компенсації збитку та витрат, понесених у зв'язку з нанесенням такого збитку щодо осіб, неправомірними діями яких було завдано такої шкоди.

Відповідно до виписки з каталогу творів від 15.11.2015 на виконання умов ліцензійного договору №НЛВ-138/15 від 31.12.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" набуло права на використання наступних музичних творів, зокрема:

- назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», автор музики - ОСОБА_1; автор тексту - ОСОБА_1; виконавець - ОСОБА_2, авторські права на твір 50 %;

- назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_2», автор музики - ОСОБА_3; автор тексту - ОСОБА_3; виконавець - ОСОБА_4, авторські права на твір 33,34 %;

- назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_3», автор музики - ОСОБА_1; автор тексту - ОСОБА_1; виконавець - ОСОБА_2, авторські права на твір 50 %;

- назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_4», автор музики - ОСОБА_5; автор тексту - ОСОБА_5; виконавець - ОСОБА_6, авторські права на твір 50 %.

На виконання умов договору № АУ003К від 01.01.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» надало декларацію № 15 від 15.11.2015 щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління організації, а саме:

- назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», автор музики - ОСОБА_1; автор тексту - ОСОБА_1; виконавець - ОСОБА_2, публічне виконання 50 %, публічне сповіщення 50 %;

- назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_2», автор музики - ОСОБА_3; автор тексту - ОСОБА_3; виконавець - ОСОБА_4, публічне виконання 33,34 %; публічне сповіщення 33, 34 %;

- назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_3», автор музики - ОСОБА_1; автор тексту - ОСОБА_1; виконавець - ОСОБА_2, публічне виконання 50 %, публічне сповіщення 50 %;

- назва твору «ІНФОРМАЦІЯ_4», автор музики - ОСОБА_5; автор тексту - ОСОБА_5; виконавець - ОСОБА_6, публічне виконання 50 %, публічне сповіщення 50 %.

Отже, на підставі зазначених вище договорів та декларацій, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» (виконавець ОСОБА_2), «ІНФОРМАЦІЯ_2» (виконавець ОСОБА_4), «ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець ОСОБА_2), «ІНФОРМАЦІЯ_4» (виконавець ОСОБА_6).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як зазначає позивач, актом фіксації № 29/11/15 від 25.11.2015, складеного представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні пабу «БІРШТАДТ», розташованому у м. Києві, по вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 12, в якому здійснює господарську діяльністю Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАБМЕН" , вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонки для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіотехніки, серед яких твори під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у виконанні ОСОБА_2, «ІНФОРМАЦІЯ_2» у виконанні ОСОБА_4, «ІНФОРМАЦІЯ_3» у виконанні ОСОБА_2, «ІНФОРМАЦІЯ_4» у виконанні ОСОБА_6.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. «а», статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях (стаття 1 Закону).

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» у виконанні ОСОБА_2, «ІНФОРМАЦІЯ_2» у виконанні ОСОБА_4, «ІНФОРМАЦІЯ_3» у виконанні ОСОБА_2, «ІНФОРМАЦІЯ_4» у виконанні ОСОБА_6, у приміщенні пабу «БІРШТАДТ», розташованому у м. Києві, по вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 12, в якому здійснює господарську діяльністю Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАБМЕН", позивачем надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації № 29/11/15 від 25.11.2015, а також фіскальний чек відповідача, оформлені у приміщенні пабу «БІРШТАДТ».

У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні пабу «БІРШТАДТ», розташованому у м. Києві, по вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 12 і звучання музичних творів під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у виконанні ОСОБА_2, «ІНФОРМАЦІЯ_2» у виконанні ОСОБА_4, «ІНФОРМАЦІЯ_3» у виконанні ОСОБА_2, «ІНФОРМАЦІЯ_4» у виконанні ОСОБА_6.

Відповідно суд дійшов до беззаперечного висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщенні пабу «БІРШТАДТ», розташованому у м. Києві по вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 12, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАБМЕН" та доводить факт використання відповідачем вказаних вище музичних творів.

Також суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві, суд відзначає таке.

Відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення від 03.02.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАБ" (далі - суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАБМЕН" (далі - відповідач) суборендар передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення № 1 площею 3,0 кв.м., № 2 - 4,9 кв.м., № 3 - 3,5 кв.м., № 4 - 10,0 кв.м., № 5 - 5, 6 кв.м., № 6 від 3,9 кв.м., № 7 - 2,6 кв.м., № 8 - 71, 5 кв.м., № 9 - 45,2 кв.м., № 10 - 18,7 кв.м., № 11 - 41,7 кв.м., № 12 - 89,8 кв.м., № 13 - 3,5 кв.м., № 14 - 10,87 кв.м., № 15 - 25,6 кв.м., № 16 - 10,1 кв.м., № 17 - 9,9 кв.м., № 18 - 16,7 кв.м., № 19 - 39,0 кв.м., № 20 - 3,1 кв.м., № 21 - 7,5 кв.м., № 10 (2) - 16,4 кв.м., № 12 (2) - 11, 5 кв.м., № 13 (2) - 9,5 кв.м., № 9 (№) - 26,3 кв.м., частина № 10 (3) - 9, 7 кв.м., розташовані у підвалі літери «А» будинку № 12 по вул. В.Чорновола у м. Києві у відповідності до плану переданих в оренду приміщень. Загальна площа приміщень, що передаються в оренду відповідно до умов даного договору становить 500 кв.м.

03.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАБ" (далі - суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАБМЕН" (далі - відповідач) підписано акт приймання-передачі до договору суборенди нежитлового приміщення від 03.02.2014.

Додатковою угодою № 3 від 01.09.2015 до договору суборенди нежитлового приміщення від 03.02.2014 сторони виклали п. 1.1. договору в наступній редакції: суборендар передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування групу приміщень 1 підвального поверху (літери А), буд. № 142 по вул. В.Чорновола у м. Києві. Загальна площа приміщень 200 кв.м.

Разом з тим, ураховуючи, що обов'язок доведення додержання вимог ЦК України і Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні твору та/або об'єкту суміжних прав покладений на відповідача, суд відзначає, що відповідачем не доведено, що використання/звучання музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» у виконанні ОСОБА_2, «ІНФОРМАЦІЯ_2» у виконанні ОСОБА_4, «ІНФОРМАЦІЯ_3» у виконанні ОСОБА_2, «ІНФОРМАЦІЯ_4» у виконанні ОСОБА_6, відбулося саме на території суборендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБ", приймаючи до уваги, що з відеозапису чітко вбачається, як представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" заходить до приміщення пабу «БІРШТАДТ», в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАБМЕН".

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 58 000, 00 грн. компенсації (10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення стосовно одного об'єкту (музичного твору).

Так, у відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» з 1 травня 2016 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 450, 00 грн. на місяць.

Однак, суд вважає визначений позивачем розмір компенсації необґрунтованим з огляду на наступне.

Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єктів авторського права підлягають задоволенню частково у розмірі 14 500, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАБМЕН" (03135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 12, ідентифікаційний код - 33406216), на поточний рахунок Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (код ЄДРПОУ 37396151; п/р 260010052453 в АТ «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзик» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А, ідентифікаційний код - 39040213) 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 344 (триста сорок чотири) грн. 50 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.12.2016.

Суддя Бондарчук В.В.