Рішення

від 20.12.2016 по справі 910/21796/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016Справа №910/21796/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» доЖитлово-будівельного кооперативу «Колос-3» простягнення 256349 грн. 23 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Телегін Д.В. - представник за довіреністю № 91/2016/10/14-21 від 17.10.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» про стягнення 256349 грн. 23 коп., з яких 234105 грн. 96 коп. основного боргу, 5387 грн. 64 коп. 3% річних та 16855 грн. 63 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 154-1895-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.07.1999 в частині оплати спожитої теплової енергії у відповідача виникла заборгованість, розмір якої станом на 01.09.2015 становить 255388 грн. 36 коп. При цьому, 22.09.2015 між сторонами було укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015, в якій відповідач визнав заборгованість у розмірі 255388 грн. 36 коп. та зобов'язався сплачувати її відповідно до графіку сплати заборгованості, наведеному у Додатку № 1 до вказаної Угоди. Однак, відповідач порушив строки та розміри сплати заборгованості, зазначені у Графіку сплати заборгованості (Додаток № 1 до Угоди), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 234105 грн. 96 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5387 грн. 64 коп. та інфляційні втрати у розмірі 16855 грн. 63 коп. за період з листопада 2015 року по серпень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 порушено провадження у справі № 910/21796/16 та розгляд справи призначено на 20.12.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2016 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.12.2016 не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103040751711.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 20.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.1999 між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Колос-3» (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 154-1895-3, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору № 154-1895-3 від 20.07.1999 енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору № 154-1895-3 від 20.07.1999 абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 5.1 Договору № 154-1895-3 від 20.07.1999 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Положеннями розділу 8 Договору № 154-1895-3 від 20.07.1999 встановлено строк дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.1999. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до Договору № 154-1895-3 від 20.07.1999, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору № 154-1895-3 від 20.07.1999 визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділ теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатку № 4 до Договору № 154-1895-3 від 20.07.1999, сплату за вказаними в п. 2 документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом встановлено, що 09.09.2015 відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій зазначив, що у Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» існує заборгованість перед позивачем у розмірі 575445 грн. 97 коп. (станом на 01.09.2015), яка складається із заборгованості за рішенням суду у розмірі 320057 грн. 61 коп. та поточної заборгованості у розмірі 255388 грн. 36 коп., яку просив реструктуризувати на 1 рік (копія вказаної заяви відповідача долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 22.09.2015 між сторонами укладено Угоду № Р1541895-09/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 154-1895-3 від 20.07.1999.

Відповідно до п. 1 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 споживач визнає та підтверджує заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» за Договором № 154-1895-3 від 20.07.1999 станом на 01.09.2015 загальною сумою 575445 грн. 97 коп.; заборгованість сумою 320057 грн. 61 коп. - залишок основного боргу згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі № 910/12646/14 за період з 01.12.2012 по 01.05.2014; заборгованість сумою 255388 грн. 36 коп., що виникла за період з 01.05.2014 по 01.09.2015.

Відповідно до п. 2 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 споживач зобов'язується сплатити зазначені у п. 1.2 цієї угоди суми протягом вересня 2015 року - серпня 2016 року щомісячними платежами згідно з Додатком 1 цієї угоди до 25 числа кожного місяця за тарифною групою згідно з вказаним договором за такими реквізитами: рахунок № 260323000201 для тарифної групи «населення»; рахунок № 260393030201 для тарифної групи «споживачі»

Додатком № 1 до Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 (Графік погашення заборгованості Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3») сторони погодили, зокрема, розміри грошових коштів, які підлягають сплаті відповідачем, та строки сплати заборгованості, зазначивши, що до 25 вересня 2015 року відповідач повинен сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 21282 грн. 40 коп.; до 25 жовтня 2015 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 листопада 2015 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 грудня 2015 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 січня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 лютого 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 березня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 квітня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 травня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 червня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 липня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 серпня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.

Відповідно до п. 3 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 споживач разом із сплатою суми, зазначеної у п. 1.2 цієї угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 4 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 при проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п. 1.2 цієї угоди, споживач зобов'язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на цю угоду та зазначати № договору, за яким здійснює оплату боргу. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані енергопостачальною організацією кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

Згідно з п. 6 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 ця угода є невід'ємною частиною Договору № 154-1895-3 від 20.07.1999 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеної між сторонами Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є угодою про реструктуризацію сплати заборгованості за Договором № 154-1895-3 від 20.07.1999.

При цьому, з огляду на укладення Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015, суд не досліджує обставини виконання сторонами Договору № 154-1895-3 від 20.07.1999 на постачання теплової енергії у гарячій воді, а встановлює лише обставини належного (неналежного) виконання відповідачем умов Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, Додатком № 1 до Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 (Графік погашення заборгованості Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3») сторони погодили, зокрема, розміри грошових коштів, які підлягають сплаті відповідачем, та строки сплати заборгованості, зазначивши, що до 25 вересня 2015 року відповідач повинен сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 21282 грн. 40 коп.; до 25 жовтня 2015 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 листопада 2015 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 грудня 2015 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 січня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 лютого 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 березня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 квітня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 травня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 червня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 липня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.; до 25 серпня 2016 року - грошові кошти у розмірі 21282 грн. 36 коп.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Угодою про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 в частині сплати заборгованості, яка виникла у період з 01.05.2014 до 01.09.2015 за Договором № 154-1895-3 від 20.07.1999, відповідно до Графіку погашення заборгованості (Додатку № 1 до Угоди), сплативши позивачу 22.09.2015 грошові кошти у розмірі 21282 грн. 40 коп., що вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи довідок про надходження коштів від Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3».

Таким чином, враховуючи обов'язок відповідача сплатити позивачу в строк до 25.08.2016 грошові кошти у загальному розмірі 255388 грн. 36 коп., та беручи до уваги здійснену відповідачем часткову оплату у розмірі 21282 грн. 40 коп., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Угодою про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 становить 234105 грн. 96 коп.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 234105 грн. 96 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 5 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 у разі порушення споживачем умов цієї угоди (невиконання або неналежне виконання) вона може бути розірвана в односторонньому порядку за заявою енергопостачальної організації. При цьому, умова угоди щодо розстрочення сплати боргу втрачає чинність та енергопостачальна організація набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу. У такому разі Угода вважається розірваною через один місяць після письмового повідомлення енергопостачальною організацією про це споживача.

Таким чином, умовами п. 5 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 передбачено права позивача на односторонню відмову від Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 у випадку, зокрема, невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо сплати заборгованості у порядку та розмірі, визначених Графіком погашення заборгованості.

При цьому, така відмова позивача від Угоди повинна бути виражена у формі заяви, насланої відповідачу, та у випадку відмови позивача від Угоди, умова угоди щодо розстрочення сплати боргу втрачає чинність та позивач набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.

Водночас, сторонами не надано суду доказів реалізації позивачем права на односторонню відмову від Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015, та у позовній заяві відсутні будь-які посилання на це.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» за Угодою про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015 за Договором № 154-1895-3 від 20.07.1999 на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 234105 грн. 96 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» суми основного боргу у розмірі 234105 грн. 96 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5387 грн. 64 коп. за період з 26.11.2015 по 31.08.2016 (відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач здійснює нарахування 3% річних на всю суму заборгованості (234105 грн. 96 коп.) починаючи з 26.11.2015, тоді як (враховуючи графік погашення заборгованості, викладений у Додатку № 1 до Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015), з на всю суму боргу (234105 грн. 96 коп.) позивач має право нараховувати 3% річних, починаючи з 25.08.2016. При цьому, з 26.11.2015 позивач має право нараховувати 3% річних на суму заборгованості у розмірі 42564 грн. 72 коп. (жовтень - листопад 2015 року).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 42564.72 (жовтень - листопад 2015 року) 26.11.2015 - 24.12.2015 29 3% 101,46 63847,08 (жовтень - грудень 2015 року) 25.12.2015 - 31.12.2015 7 3% 36,73 63847,08 (жовтень - грудень 2015 року) 01.01.2016 - 24.01.2016 24 3% 125,60 85129,44 (жовтень 2015 року - січень 2016 року) 25.01.2016 - 24.02.2016 31 3% 216,31 106411,80 (жовтень 2015 року - лютий 2016 року) 25.02.2016 - 24.03.2016 29 3% 252,95 127694,16 (жовтень 2015 року - березень 2016 року) 25.03.2016 - 24.04.2016 31 3% 324,47 148976,52 (жовтень 2015 року - квітень 2016 року) 25.04.2016 - 24.05.2016 30 3% 366,34 170258,88 (жовтень 2015 року - травень 2016 року) 25.05.2016 - 24.06.2016 31 3% 432,63 191541,24 (жовтень 2015 року - червень 2016 року) 25.06.2016 - 24.07.2016 30 3% 471,00 212823,60 (жовтень 2015 року - липень 2016 року) 25.07.2016 - 24.08.2016 31 3% 540,78 234105,96 (жовтень 2015 року - серпень 2016 року) 25.08.2016 - 31.08.2016 7 3% 134,32 Всього: 3002,59 Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, є 3002 грн. 59 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» 3% річних у розмірі 5387 грн. 64 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 3002 грн. 59 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 16855 грн. 63 коп. за період з листопада 2015 року по серпень 2016 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач здійснює нарахування інфляційних втрат на всю суму заборгованості (234105 грн. 96 коп.) починаючи з 26.11.2015, тоді як (враховуючи графік погашення заборгованості, викладений у Додатку № 1 до Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р1541895-09/15 від 22.09.2015), з на всю суму боргу (234105 грн. 96 коп.) позивач має право нараховувати інфляційні втрати, починаючи з 25.08.2016. При цьому, з 26.11.2015 позивач має право нараховувати інфляційні втрати на суму заборгованості у розмірі 21282 грн. 36 коп. (жовтень 2015 року).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу, грн.Сума боргу з врахуванням індексу інфляції, грн. 26.11.2015 - 31.08.2016 21282.36 (за жовтень 2015 року) 1.053 1119.64 22402.00 26.11.2015 - 31.08.2016 21282.36 (листопад 2015 року) 1.053 1119.64 22402.00 25.12.2015 - 31.08.2016 21282.36 (грудень 2015 року) 1.045 963.91 22246.27 25.01.2016 - 31.08.2016 21282.36 (січень 2016 року) 1.036 765.48 22047.84 25.02.2016 - 31.08.2016 21282.36 (лютий 2016 року) 1.040 854.03 22136.39 25.03.2016 - 31.08.2016 21282.36 (березень 2016 року) 1.030 634.86 21917.22 25.04.2016 - 31.08.2016 21282.36 (квітень 2016 року) 0.995 -106.31 21176.05 25.05.2016 - 31.08.2016 21282.36 (травень 2016 року) 0.994 -127.46 21154.90 25.06.2016 - 31.08.2016 21282.36 (червень 2016 року) 0.996 -85.07 21197.29 25.07.2016 - 31.08.2016 21282.36 (липень 2016 року) 0.997 -63.85 21218.51 Всього: 5074,87 Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача, є 5074 грн. 87 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» інфляційних втрат у розмірі 16855 грн. 63 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 5074 грн. 87 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» (03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 12, кв. 2; ідентифікаційний код: 22906681) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) суму основного боргу у розмірі 234105 (двісті тридцять чотири тисячі сто п'ять) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 3002 (три тисячі дві) грн. 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 5074 (п'ять тисяч сімдесят чотири) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 3632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн. 75 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.12.2016

Суддя І.М. Отрош