Рішення

від 14.12.2016 по справі 911/3764/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа № 911/3764/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства В«Елегант-БориспільВ»

до Державного підприємства В«Підприємство Бориспільської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області № 119В»

про стягнення 26746,01 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : ОСОБА_1, довір. б/н від 07.12.2016 р.

Обставини справи:

Приватне підприємство В«Елегант-БориспільВ» (далі - ПП В«Елегант-БориспільВ» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства В«Підприємство Бориспільської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області № 119В» (далі - ДП В«Підприємство Бориспільської виправної колонії УДПС № 119», відповідач) про стягнення 26746,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору № 113/г-8 від 23.02.2015 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 20683,39 грн. заборгованості, 4864,28 грн. пені, 1198,73 грн. інфляційних втрат, а також 1378,00 грн. судового збору.

09.12.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 181 від 07.12.2016 р. про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, відзиву на позов № 182 від 07.12.2016 р., за змістом якого ДП В«Підприємство Бориспільської виправної колонії УДПС № 119» визнає позовні вимоги частково, в сумі 24701,40 грн., з яких 18638,39 грн. основний борг та 6063,01 грн. нарахованої позивачем пені та інфляційних втрат. Окрім того, відповідач вказує на те, що 29.11.2016 р. позивачу було перераховано 2000,00 грн. в рахунок погашення основного боргу. Таким чином, як вважає відповідач, основна сума заборгованості перед позивачем становить 18638,39 грн.

12.12.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н, б/д (вх. № 25701/16 від 12.12.2016 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - розгорнутого розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 20638,39 грн. за видатковими накладними № 4658 від 31.03.2016 р. та № 6487 від 21.04.2016 р., а також виписка по рахунку ПП «Елегант-Бориспіль», з якої вбачається, що 29.11.2016 р. на рахунок позивача від ДП В«Підприємство Бориспільської виправної колонії УДПС № 119» була здійснена часткова оплата заборгованості за спірним договором в розмірі 2000,00 грн.

У судове засідання 14.12.2016 р. позивач уповноваженого представника не направив.

У судовому засіданні 14.12.2016 р. представник відповідача, підтримуючи поданий ДП В«Підприємство Бориспільської виправної колонії УДПС № 119» відзив № 182 від 07.12.2016 р., заявила про визнання відповідачем суми основного боргу у розмірі 18638,39 грн., 4864,28 грн. пені, 1198,73 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 14.12.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.02.2015 р. між Приватним підприємством В«Елегант-БориспільВ» (постачальник) та Державним підприємством В«Підприємство Бориспільської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області № 119В» (покупець) було укладено договір № 113/г-8, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на умовах даного договору передати у власність покупця товар, зазначений у рахунку-фактурі (видатковій накладній), які після підписання є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти цей товар.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість та ціна партії товару, чи декількох партій товару, визначені рахунком-фактурою, складені на підставі прайс-листа постачальника та заявки покупця.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунок за кожну партію товару здійснюється на умовах 100% передплати.

У відповідності до пункту 5.3 договору, оплата кожної партії товару відповідно до рахунку-фактури здійснюється протягом 3-х банківських днів після отримання відповідного рахунку.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору ПП В«Елегант-БориспільВ» поставило ДП В«Підприємство Бориспільської виправної колонії УДПС № 119» товар, що підтверджується видатковими накладними № 4657 від 31.03.2016 р. на суму 809,22 грн., № 4658 від 31.03.2016 р. на суму 6471,26 грн., № 4660 від 31.03.2016 р. на суму 18,00 грн., № 6487 від 21.04.2016 р. на суму 14167,13 грн., № 6551 від 22.04.2016 р. на суму 236,40 грн.

Як вбачається з розгорнутого розрахунку ПП В«Елегант-БориспільВ» , долученого до матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з ДП В«Підприємство Бориспільської виправної колонії УДПС № 119» 20638,39 грн. заборгованості за видатковими накладними № 4658 від 31.03.2016 р. на суму 6471,26 грн., № 6487 від 21.04.2016 р. на суму 14167,13 грн. (копії долучено до матеріалів справи).

Покупцем було направлено продавцеві гарантійний лист № 20/П-168 від 28.11.2016 р., згідно якого ДП В«Підприємство Бориспільської виправної колонії УДПС № 119» гарантує погашення заборгованості в сумі 20638,39 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар відповідно до видаткових накладних № 4658 від 31.03.2016 р. та № 6487 від 21.04.2016 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом за наявними у матеріалах справи доказами, після подання даного позову до суду, відповідачем було здійснено оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1714 від 29.11.2016 р. та випискою по рахунку ПП В«Елегант-БориспільВ» .

З урахуванням викладеного, провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2000,00 грн., підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Як слідує з матеріалів справи, решту основного боргу за вказаним вище договором відповідачем, відповідно до відзиву № 182 від 07.12.2016 р., було визнано в сумі 18638,39 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного, та встановленя судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 113/г-8 від 23.02.2015 р. в сумі 18638,39 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 4864,28 грн. пені, керуючись п. 6.2 договору № 113/г-8 від 23.02.2015 р.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вказаного п. 6.2 договору, у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за даним договором покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення, в залежності від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено в сумі 4864,28 грн., яка нарахована позивачем на суму заборгованості за період прострочення, який є арифметично вірним.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, згідно з розрахунком, становить 1198,73 грн., які нараховані позивачем на загальну суму заборгованості за період прострочення, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Як вбачається із відзиву № 182 від 07.12.2016 р., відповідач визнав позов, у тому числі - щодо нарахованої позивачем пені та інфляційних втрат в загальному розмірі 6063,01 грн.

Як зазначалось вище, згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо задоволення решти позовних вимог Приватного підприємства В«Елегант-БориспільВ» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства В«Підприємство Бориспільської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області № 119В» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, буд. 1, код 08680201) основного боргу в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства В«Підприємство Бориспільської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області № 119В» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Бориспільська, буд. 1, код 08680201) на користь Приватного підприємства В«Елегант-БориспільВ» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 18, код 20582518) 18638 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 39 коп. основного боргу, 4864 (чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 28 коп. пені, 1198 (одну тисячу сто дев'яносто вісім) грн. 73 коп. інфляційних втрат, а також 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 20.12.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна