Рішення

від 14.12.2016 по справі 911/3496/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа № 911/3496/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/3496/16

за позовом приватного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна»,

м. Біла Церква

до товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Лайф»,

м. Бровари

про стягнення 14982,00 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 417 від 13.12.2016;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ЖЛК-Україна» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Лайф» (відповідач) про стягнення 14982,00 грн. заборгованості, яка утворилась у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу морозива № 000328 від 28.05.2013, в частині своєчасної оплати отриманої продукції.

Ухвалою суду від 31.10.2016 порушено провадження у справі № 911/3496/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.11.2016 розгляд справи, у зв’язку із неявкою в судове засідання повноважних представників сторін та поданим клопотанням позивача, був відкладений.

В судовому засіданні 14.12.2016 представником позивача підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 23.11.2016 та 14.12.2016 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 31.10.2016 та 23.11.2016 про направлення їх копій відповідачу. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Також, судом враховано абзац 3 підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що у разі, якщо ухвалу суду про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто підприємством звязку, зокрема, з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Вимоги ухвал суду від 31.10.2016 та від 23.11.2016 відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений Договір купівлі-продажу морозива № 000328, відповідно до умов розділу 2 якого, продавець зобов’язався, на умовах даного договору, поставляти покупцю продукцію, в об’ємі та асортименті, погодженому сторонами, а покупець в свою чергу зобов’язався приймати продукцію та оплачувати її вартість.

Поставка продукції оформлюється видатковими накладними відповідно до вимог діючого законодавства України. Перехід права власності та ризиків на продукцію, визначається моментом підписання та засвідчення видаткової накладної (п.п. 3.3, 3.4 договору).

Умовами п. 5.3 договору визначено, що покупець проводить розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або внесенням її готівкою в касу продавця, протягом 14-ти календарних днів, з моменту поставки продукції.

Пунктами 7.2, 7.3 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та дії до 31.12.2014. Якщо жодна із сторін за два тижні до закінчення строку дії договору не повідомить письмово про намір розірвати або змінити договір, договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Так, на виконання умов договору та взятих на себе зобов’язань, позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція, обумовлена договором, всього на загальну суму 14982,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № ві-0070173 від 30.09.2014 на суму 7829,40 грн. та № ві-0077531 від 31.10.2014 на суму 7152,60 грн.

Претензій щодо якості чи кількості переданої позивачем продукції, матеріали справи не містять.

Проте, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань своєчасно не здійснив оплату отриманої продукції.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із претензією № 191 від 17.06.2016, з вимогою здійснити відповідачем оплату отриманої ним продукції.

Однак претензія позивача, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Представник відповідача в судові засідання 23.11.2016 та 14.12.2016 не з’явився, доказів оплати продукції не надав, а отже судом встановлений факт порушення зобов’язань, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача, в частині оплати переданої позивачем на підставі Договору купівлі-продажу морозива № 000328 від 28.05.2016 продукції, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 14982,00 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при повному задоволені позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Лайф» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Івана Гонти, 16, код ЄДРПОУ 24216093) на користь приватного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна» (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 176, код ЄДРПОУ 00445794) 14 982 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 21.12.2016

Суддя О.О. Христенко