Рішення

від 12.12.2016 по справі 914/2698/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016р. Справа№ 914/2698/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар», м.Львів

до відповідача: Фірми «ЗОРЕПАД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с.Артасів Жовківського району Львівської області

про стягнення 326153,87грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Шувар», м.Львів до Фірми «ЗОРЕПАД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с.Артасів Жовківського району Львівської області про стягнення 326153,87грн., з яких: 233405,88грн. заборгованості за договором купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 16.10.2012р., 82498,15грн. індексу інфляції та 10249,84грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 21.10.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.11.2016р. Зважаючи на те, що призначене на 07.11.2016р. судове засідання не відбулося у зв'язку із повідомленням про замінування приміщення суду і необхідністю його обстеження, та екстренною евакуацією працівників суду та інших громадян, що підтверджується актом перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів №655/16 від 07.11.2016р., ухвалою суду від 07.11.2016р. судове засідання призначено на 30.11.2016р. Ухвалою суду від 30.11.2016р. розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою відповідача та для надання сторонам можливості врегулювати спір в добровільному порядку.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 12.12.2016р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що позивач був учасником ТзОВ «ЗОРЕПАД». Не маючи наміру продовжувати таку участь у товаристві, ним складено заяву про відмову від частини частки у статутному капіталі, а частину частки в розмірі 22,72093% відчужено ТзОВ «ЗОРЕПАД» на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в жовтні 2012 року. Проте, порушуючи умови договору, вартість придбаної частки оплачено відповідачем лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 233405,88грн. Окрім суми основного боргу, до стягнення також заявлено 82498,15грн. індексу інфляції та 10249,84грн. 3% річних, нарахованих на суму боргу на підставі ст.625 ЦК України. Просив позов задоволити.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 12.12.2016р. повторно не забезпечено, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином.

Суд, у відповідності до ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено таке.

Загальними зборами учасників Фірми «ЗОРЕПАД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач по справі) вирішено погодити продаж Товариством з обмеженою відповідальністю «Шувар» (позивач по справі) його частки в статутному (складеному) капіталі фірми «Зорепад» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в розмірі 22,72093% за ціною 977000 гривень самому Товариству й надати право виконавчому органу ТзОВ «Зорепад» в особі директора самостійно приймати рішення про укладення та підписання правочинів необхідних для такого продажу за ціною 977000 гривень з розстроченням платежу на 3 роки рівними частками, а також в якості оплати за відчужувану частку передбачити перелік майна, яке товариство передасть ТзОВ «Шувар» в такому складі: трактор «Бєлорус-892»; обвіс для трактора (фронтальний погрущик Борекс); культиватор міжрядного обробітку КРНВ-5,6-02; морквозбиральний комбайн «Simon». Вказані рішення загальних зборів ТзОВ «ЗОРЕПАД» оформлено протоколом №16 від 30.03.2011р.

Позивач стверджує, що не маючи наміру продовжувати свою участь у товаристві, ним складено заяву про відмову від частини частки у статутному капіталі в розмірі 12,16279%. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначених вище рішень загальних зборів між ТзОВ «Шувар» (продавець за договором) та ТзОВ «ЗОРЕПАД» (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав) від 16.10.2012р., за умовами якого продавець передає у власність (продає), а покупець - приймає (купує) корпоративні права на фірму «Зорепад» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - «корпоративні права»). При цьому продавець передає у власність покупцю належну продавцеві частину частки у статутному капіталі фірми «Зорепад» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі іменується «Товариство»), що становить 22,72093% від усього статутного капіталу Товариства, що у грошовому еквіваленті до усього статутного капіталу Товариства складає 977000,00грн. - надалі у цьому договорі згадується як «Частина частки» (п.1.1).

Згідно з п.4.1 договору, за домовленістю сторін ціна продажу частини частки (корпоративних прав) за цим договором становить суму 486484,00грн. Розрахунки за цим договором, у відповідності до п.4.2, проводяться в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового переказу коштів покупцем на поточний банківський рахунок продавця, що вказаний в цьому договорі (реквізитах) відповідно до наступного графіку: до 20 січня 2013 року покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок продавця частину коштів в сумі 132844,00грн.; до 31 жовтня 2013 року покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок продавця частину коштів в сумі 120000,00грн.; до 31 жовтня 2014 року покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок продавця частину коштів в сумі 120000,00грн.; та до 31 жовтня 2015 року покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок продавця частину коштів в сумі 113640,00грн. Розрахунок за цим договором може бути проведено достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «ЗОРЕПАД», всупереч умовам договору, здійснено лише часткову оплату за придбану на підставі договору частину частки (корпоративні права), що підтверджується копіями платіжних доручень №588 від 04.09.2013р. на суму 50000,00грн., №590 від 06.09.2013р. на суму 60274,00грн., №50 від 27.02.2014р. на суму 22570,00грн., №95 від 15.05.2014р. на суму 20000,00грн., №157 від 22.10.2014р. на суму 40234,12грн. та №232 від 23.03.2015р. на суму 60000,00грн.

У п.4.3 договору сторони погодили, що у випадку, якщо покупець порушить терміни часткової оплати за продану частину частки відповідно до п.4.2. цього договору (не перерахує чергового платежу за придбану частину частки на поточний рахунок продавця до дати, визначеної п.4.2 цього договору), кінцевий термін повної оплати за продану частину частки вважається таким, що наступив і покупець зобов'язаний перерахувати повну вартість придбаної частини частки упродовж 5 (п'яти) робочих (банківських) днів з моменту виникнення такої обставини (відкладальна обставина).

Зазначені обставини зумовили звернення ТзОВ «Шувар» до суду із позовною заявою про стягнення 233405,88грн. заборгованості за договором купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 16.10.2012р., а також 82498,15грн. індексу інфляції та 10249,84грн. 3% річних, нарахованих на вказану суму боргу на підставі ст.625 ЦК України.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Відповідно до п. «д» ч.1 ст.10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Законом не встановлено обмеження щодо можливості відчуження часток (їх частин) у статутному капіталі самому товариству.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Договір, згідно з ч.1 ст.639 ЦК України, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Із комплексного аналізу матеріалів справи, суд приходить до висновку, що сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 233405,88грн. заборгованості за договором купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 16.10.2012р. обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Суд також звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у вказаній Постанові про те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Враховуючи вищенаведене, провівши відповідний перерахунок на зазначені позивачем суми боргу протягом визначених ним періодів, беручи до уваги те, що загальна кількість днів у 2016 році - 366, а не 365, як звично, суд, не виходячи за межі позовних вимог, приходить до висновку, що до стягнення із відповідача належить 75328,48грн. індексу інфляції, нарахованих з врахуванням відповідних індексів, встановлених за період з листопада 2014 року по жовтень 2016 року, та 10234,86грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.11.2014р. по 12.10.2016р.

Відтак, позов в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору в розмірі 4784,54грн. слід покласти на відповідача, а в решті - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фірми «ЗОРЕПАД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Львівська область, Жовківський район, с.Артасів; код ЄДРПОУ 22354425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» (м.Львів, вул.Чукаріна, буд.6; код ЄДРПОУ 20777340) 233405,88грн. основного боргу, 75328,48грн. індексу інфляції, 10234,86грн. 3% річних та 4784,54грн. судового збору.

3. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 19.12.2016р.

Суддя Щигельська О.І.