Рішення

від 06.10.2016 по справі 910/11807/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016Справа №910/11807/16

За позовом Повного товариства "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія"

про зобов'язання вчинити дії.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Івашкевич Ю.П. - за довіреністю від 20.01.2016 року;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 06 жовтня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Повного товариства "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія" (відповідач) про виконання зобов'язань.

26.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати взяті на себе перед Повним товариством "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" зобов'язання, визначені п. 2.1.5. Генерального контракту комісії №1102-ГК/14 від 09.04.2014 року, доставити у десятиденний строк до митного поста «Бориспіль-Аеропорт» Київської митниці Державної фіскальної служби України товар за фінансовими гарантіями №1102-00006-310515 та №1102-00007-220615, наданими органам доходів і зборів для оформлення митних декларацій "ЕК 61 АА" №125120105/2015/310929 від 03.06.2015 року та №125120105/2015/312304 від 23.06.2015 року.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінена судом як заява про зміну предмету позову та прийнята до розгляду, а тому, подальший розгляд справи здійснюється відповідно до вимог зазначених в заяві про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Генерального контракту комісії №1102-ГК/14 від 09.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/11807/16. Розгляд справи призначено на 20.07.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 22.08.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 07.09.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 21.09.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 06.10.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2014 року між Повним товариством "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія" (комітент) укладено Генеральний контракт комісії №1102-ГК/14 (надалі - Договір або Договір комісії), відповідно до п. 1.1. комісіонер зобов'язується від свого імені, але за рахунок комітента забезпечити надання митним органам фінансових гарантій і здійснити їх фінансове забезпечення у вигляді страхування відповідно до вимог митного законодавства України, за умов якого комітент зобов'язаний завершувати режим переробки згідно вимогам, передбаченим чинним законодавством України, а у разі порушення зобов'язання - виплачувати митний борг.

Пунктом 2.1.3. Договору передбачено, що в триденний строк з моменту складання митними органами Акта про настання гарантійного випадку комітент зобов'язується перерахувати на рахунок комісіонера суму митного боргу, зазначену в Акті про настання гарантійного випадку, складеного митними органами згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.1.5. Договору комітент зобов'язаний забезпечити своєчасну доставку товарів, на які надаються фінансові гарантії до митного органу призначення з дотриманням вимог Митного кодексу України, що стосуються режиму переробки за межами митної території України.

Згідно з п. 2.1.8. Договору комітент зобов'язаний здійснювати зміну митного режиму (зокрема, з метою реалізації продуктів переробки за межами митної території' Украіни), у випадку відкликання дозволу на переробку товарів за межами митної території в порядку, визначеному чинним законодавством і попередній згоді комісіонера.

Відповідно до пункту 2.1.11. Договору комітент зобов'язаний негайно інформувати комісіонера про обставини перевезення і здійснення тих процесів, необхідних для переробки товару, які мають ознаки форс-мажору або можуть привести до настання страхового випадку.

Пунктом 2.2.1. Договору встановлено обов'язок комісіонера надати митним органам України фінансову гарантію щодо здійснення режиму переробки товарів, забезпечену страхуванням відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Строк дії Договору становить один календарний рік з дати його підписання обома сторонами, але не раніше повного виконання зобов'язань сторонами (п. 6.6. Договору).

01.04.2015 року сторонами укладено Додаткову угоду №1/15, якою подовжено строк дії Генерального контракту комісії №1102-ГК/14 від 09.04.2014 року до 09.04.2016 року.

01.04.2016 року сторонами укладено Додаткову угоду №1/15, якою подовжено строк дії Генерального контракту комісії №1102-ГК/14 від 09.04.2014 року до 09.04.2017 року.

Позивачем на виконання Генерального контракту комісії №1102-ГК/14 від 09.04.2014 року оформлено фінансові гарантії №1102-00006-310515 та №1102-00007-220615 на переміщення відповідачем за межі митної території України у митному режимі переробки за межами митної території України товару відповідно до митних декларацій № 125120105/2015/310929 від 03.06.2015 року та № 125120105/2015/312304 від 23.06.2015 року.

Відповідач звернувся до ВМО №5 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС з заявами №11 від 16.06.2015 року та №10 від 27.05.2015 року про розміщення товарів у митному режимі переробки за межами митної території України, за якими взяло на себе зобов'язання забезпечити проведення операції з переробки товарів, повернути на митну територію України продукти переробки, що будуть отримані в результаті переробки та заявити у відповідному митному режимі у визначений митним органом строк.

На підставі вказаних заяв митним органом видано дозволи на розміщення товарів у митному режимі переробки за межами митної території України строком дії до 11.06.2016 року та до 01.06.2016 року відповідно.

Відповідно до митних декларацій "ЕК 61 АА" № 125120105/2015/310929 від 03.06.2015 року та № 125120105/2015/312304 від 23.06.2015 року ТОВ "Управлінська компанія" зобов'язалось для проведення митного оформлення в митному режимі переробки за межами митної території повернути до України результати переробленого електронного брухту у вигляді плат від електронної, обчислювальної та побутової техніки, що містять дорогоцінні метали (золото, срібло), подрібнені для зручності у транспортуванні, призначені головним чином для вилучення дорогоцінних металів у процесі переробки, лігатурна вага: 20 000,00 кг, в якій вміст дорогоцінних металів складає: золото (0,005%) 1 000,00 г, срібло (0,02%) 4 000,00 г.

Позивач стверджує, що ним на виконання Генерального контракту комісії №1102-ГК/14 від 09.04.2014 року було оформлено фінансові гарантії №1102-00006-310515 та №1102-00007-220615, проте в порушення п. 2.1.5. Договору відповідач не забезпечив своєчасну доставку товару до митного органу призначення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі ст. 162 Митного кодексу України переробка за межами митної території - це митний режим, відповідно до якого українські товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці за межами митної території України без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту.

Статтею 173 Митного кодексу України митний режим переробки за межами митної території завершується: шляхом імпорту продуктів переробки; шляхом реімпорту відповідно до статті 78 цього Кодексу товарів, що вивозилися в режимі переробки за межами митної території; шляхом експорту продуктів переробки чи товарів, що вивозилися в режимі переробки за межами митної території; у випадках, передбачених частиною другою цієї статті.

Поміщення товарів у митний режим переробки за межами митної території відповідно до ст. 165 Митного кодексу України допускається з письмового дозволу органу доходів і зборів за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи. Дозвіл на переробку товарів за межами митної території України видається підприємству органом доходів і зборів безоплатно протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації відповідної заяви.

Статтею 305 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Відповідно до ст. 306 Митного кодексу України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії.

Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у формах визначених у ст. 309 Митного кодексу України, зокрема, шляхом надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 166 Митного кодексу України строк переробки товарів за межами митної території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час надання дозволу підприємству-резиденту, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходів і зборів українських товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів за межами митної території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав фінансові гарантії №1102-00006-310515 та №1102-00007-220615 на переміщення відповідачем за межі митної території України у митному режимі переробки за межами митної території України товару відповідно до митних декларацій № 125120105/2015/310929 від 03.06.2015 року та № 125120105/2015/312304 від 23.06.2015 року.

Відповідач на підставі заяви №11 від 16.06.2015 року та митної декларації № 125120105/2015/312304 від 23.06.2015 року зобов'язався забезпечити проведення операції з переробки товарів, повернути на митну територію України продукти переробки, що будуть отримані в результаті переробки, та заявити у відповідному митному режимі у строк до 11.06.2016 року, визначений у дозволі митного органу, а на підставі заяви №10 від 27.05.2015 року та митної декларації № 125120105/2015/310929 від 03.06.2015 року - до 01.06.2016 року.

Проте відповідач всупереч п. 2.1.5. Договору та ст. 166 Митного кодексу України своє зобов'язання зі своєчасної доставки товару, на який позивачем було надано фінансові гарантії, до митного органу призначення не виконав, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, доказів своєчасної доставки відповідачем товарів, на які надано фінансові гарантії, до митного органу призначення з дотриманням вимог Митного кодексу України суду не надано, позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати взяті на себе перед Повним товариством "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" зобов'язання, визначені п. 2.1.5. Генерального контракту комісії №1102-ГК/14 від 09.04.2014 року, доставити у десятиденний строк до митного поста «Бориспіль-Аеропорт» Київської митниці Державної фіскальної служби України товар за фінансовими гарантіями №1102-00006-310515 та №1102-00007-220615, наданими органам доходів і зборів для оформлення митних декларацій "ЕК 61 АА" №125120105/2015/310929 від 03.06.2015 року та №125120105/2015/312304 від 23.06.2015 року.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія" (04114, м. Київ, вулиця Пріорська, будинок 21, ідентифікаційний код 36291929) виконати взяті на себе перед Повним товариством "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 40/10, кімната 18, ідентифікаційний номер 24576213) зобов'язання, визначені п. 2.1.5. Генерального контракту комісії №1102-ГК/14 від 09.04.2014 року, доставити у десятиденний строк до митного поста «Бориспіль-Аеропорт» Київської митниці Державної фіскальної служби України товар виданими Товариству з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія" фінансовими гарантіями №1102-00006-310515 та №1102-00007-220615, наданими органам доходів і зборів для оформлення митних декларацій "ЕК 61 АА" №125120105/2015/310929 від 03.06.2015 року та №125120105/2015/312304 від 23.06.2015 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія" (04114, м. Київ, вулиця Пріорська, будинок 21, ідентифікаційний код 36291929) на користь Повного товариства "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 40/10, кімната 18, ідентифікаційний номер 24576213) грошові кошти: 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору. Видати наказ.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/11807/16.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.12.2016 року.

Суддя Ю.В. Цюкало