Рішення

від 16.12.2016 по справі 916/2733/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2016 р.Справа № 916/2733/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.05.2016р. №01-36/36

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: ОСОБА_2, довіреність №205/исх-гс від 20.10.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Приватного підприємства «Валентино» (65069, м. Одеса, Десантний бульвар, буд. 18, код ЄДРПОУ 21037160)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеська міська рада (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)

про: стягнення 309788,71 грн., -

Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Валентино» про стягнення 309788,71 грн., з яких: 263094,09 грн. боргу та 46694,62 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди нежитлового приміщення №39/100 від 14.02.2000р., з наступними змінами і доповненнями до нього, в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 25.10.2016р. об 11:00; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Одеську міську раду (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691); витребувано додаткові документи.

25.10.2016р. за вх.№26046/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Судове засідання 25.10.2016р. не відбулось у зв’язку з перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2016р. розгляд справи призначено на 16.11.2016 р. о 14:00; витребувано додаткові документи.

16.11.2016р. за вх.№27925/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2016р. розгляд справи відкладено на 05.12.2016 р. о 10:30; витребувано додаткові документи.

05.12.2016р. за вх.№29408/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

05.12.2016р. за вх.№2-6478/16 до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв’язку зі складністю справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2016р. задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду справи №916/2733/16 до 21.12.2016р.; розгляд справи відкладено на 16.12.2016 р. о 10:30; витребувано додаткові документи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 11.10.2016р., 01.11.2016р. та від 07.12.2016р., які повернулись до суду з довідками пошти «за зазначеною адресою не проживає» та «за закінченням терміну зберігання».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).

За таких обставин відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомленого відповідача в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та третьої особи, господарський суд встановив:

14.02.2000р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (нині - Департамент комунальної власності Одеської міської ради) (Орендодавець, позивач) та Приватним підприємством «Валентино» (Орендар, відповідач) укладений договір оренди нежитлового приміщення №39/100, відповідно до якого Орендар передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 833,6 кв.м., 1-го поверху, за адресою: Десантний бульвар, буд. 18, з метою розміщення магазину, офісу, бару.

04.04.2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (нині - Департамент комунальної власності Одеської міської ради) (Орендодавець, позивач) та Приватним підприємством «Валентино» (Орендар, відповідач) укладено нову редакцію договору оренди нежитлового приміщення №39/100 від 14.02.2000р., відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху №501, загальною площею 937 кв.м. (дев’ятсот тридцять сім кв.м.), розташованих за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, буд. 18 (вісімнадцять).

Згідно з п.1.1 договору строк дії договору оренди до 14.02.2020р.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що термін дії договору оренди з 04.04.2005р. до 14.02.2020р.

Відповідно до п.2.2 договору за орендоване приміщення Орендар, зобов’язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 10578,81 грн., без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно з п.2.3 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п.2.5 договору за повідомленням Орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішенням міської ради з дня її вступу у законну силу.

Згідно з п.5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Додатковим погодженням від 08.10.2008р. до договору оренди нежитлового приміщення №39/100 від 04.04.2005р. сторони дійшли згоди, що у зв’язку зі збільшенням орендованої площі на 20,9 кв.м. місячна орендна плата на 01.10.2008р. становить 24377,72 грн.

Додатковим погодженням від 01.10.2009р. до договору оренди нежитлового приміщення №39/100 від 04.04.2005р. сторони дійшли згоди, що місячна орендна плата на 01.09.2009р. становить 20430,97 грн.

Відповідно до Додаткового договору №3 від 01.09.2015р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №39/100 від 04.04.2005р. сторони дійшли згоди викласти п.1.1 договору в наступній редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху загальною площею 247 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, буд. 18; місячна орендна плата на 01.08.2015р. становить 24798,84 грн.

Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.09.2015р. Орендар повернув, а Орендодавець прийняв нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 710,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, буд. 18.

11.07.2016р. між сторонами укладений Додатковий договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №39/100 від 04.04.2005р., відповідно до якого договір оренди нежитлового приміщення №39/100 від 04.04.2005р. вважати таким, що припинив свою дію з 11.07.2016р.

Актом прийому-передачі від 11.07.2016р. нежитлового приміщення за договором оренди нежитлового приміщення №39/100 від 04.04.2005р. Орендар повернув, а Орендодавець прийняв нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 247 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, Десантний бульвар, буд. 18.

З наявних матеріалів справи вбачається, що протягом дії договору оренди відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №39/100 від 14.02.2000р., у зв’язку з чим у відповідача наявний борг перед позивачем за договором оренди нежитлового приміщення №39/100 від 14.02.2000р. за період з 01.03.2016р. по 11.07.2016р. у розмірі 265094,09 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди нежитлового приміщення №39/100 від 14.02.2000р., з наступними змінами і доповненнями до нього, в частині повної та своєчасної сплати орендної плати стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання за договором оренди нежитлового приміщення №39/100 від 14.02.2000р. в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 265094,09 грн., між тим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 263094,09 грн. боргу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони .

З огляду на відсутність в матеріалах справи відповідного клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в межах заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 263094,09 грн.

Щодо заявлених до стягнення 46694,62 грн. пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Сплата відповідачем пені передбачена п.5.2 договору оренди нежитлового приміщення №39/100 від 14.02.2000р., з наступними змінами і доповненнями до нього.

Господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконаний позивачем розрахунок пені, оскільки останній виконаний позивачем частково неправильно, а саме: позивачем при розрахунку пені не враховано вихідні дні та кількість днів у високосному році.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з’ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов’язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов’язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Така ж правова позиція викладена і у п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» (з наступними змінами і доповненнями).

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, виконано розрахунок пені та визначено, що пеня за загальний період з 18.08.2015р. по 31.07.2016р. становить 46243,33 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягають частковому задоволенню.

Іншого учасниками процесу не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Валентино» (65069, м. Одеса, Десантний бульвар, буд. 18, код ЄДРПОУ 21037160) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595) 263094 (двісті шістдесят три тисячі дев’яносто чотири) грн. 09 коп. боргу, 46243 (сорок шість тисяч двісті сорок три) грн. 33 коп. пені та 4640 (чотири тисячі шістсот сорок) грн. 06 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 21 грудня 2016 р.

Суддя Ю.С. Бездоля