Рішення

від 20.12.2016 по справі 915/1229/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 915/1229/16

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю В«Миколаївгаз ЗбутВ» , 54003, м.Миколаїв, вул. Погранична, 159

до відповідача: Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області, 54056, м.Миколаїв, вул. Новозаводська, 1Б

про: стягнення заборгованості в сумі 154655,07 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Позивач 15.11.2016 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість в сумі 119920,06 грн., пеню в сумі 24830,77 грн., 3% річних в сумі 3115,79 грн., інфляційних в сумі 6788,45 грн., всього 154655,07 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 2015/ТП-БО-2011196 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 09.12.2015р.; актів приймання-передачі природного газу за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 рік на загальну суму 119920,06 грн.; норм ст.ст. 11, 258, 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 232 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач умови договору не виконав, гроші за отриманий газ не сплатив позивачу.

Відповідач у відзиві (вх. № 21205/16 від 20.12.2016р.) визнає факт поставки позивачем природного газу на суму 119920,06 грн., вказує, що УДАІ УМВС України і його ліквідаційна комісія фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України та просить суд задовольнити позов ПАТ В«Миколаївгаз ЗбутВ» частково, а саме: в обсязі основного боргу - задовольнити повністю, а в частині нарахованої пені в сумі 24830,77 грн., 3% річних в сумі 3115,79 грн. та інфляційних в сумі 6788,45 грн. відмовити позивачу .

20.12.2016 року відповідач свого представника в судове засідання не направив, разом з тим 20.12.2016 року перед початком судового засідання до канцелярії суду подав клопотання (вх. № 21204/16) в якому просить суд перенести розгляд справи на 21.12.2016 року через неможливість присутності повноважного представника в судовому засіданні при цьому поважних причин по яким представник не може з'явитись в судове засідання відповідач в клопотанні не вказав. Водночас відповідач у клопотанні зазначив, що ухвалу про порушення провадження у справі, відомості про дату і час розгляду отримано засобами електронного зв'язку 19.12.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні просить суд не відкладати розгляд справи, вважає поведінку відповідача такою, що направлена на затягування розгляду справи.

Клопотання відповідача про перенесення розгляду справи судом відхиляється виходячи з наступного:

У відповідності до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 17.11.2016 року яка направлена відповідачу повернулась до суду з зазначенням причин невручення - «за закінченням терміну зберігання», проте як вбачається з клопотання відповідача останній був повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Згідно положень п. 3.9.2 вищевказаної постанови господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Вказане клопотання господарським судом визнається необгрунтованим та відхиляється, оскільки відповідачем не вказано жодних поважних причин по яким його представник не може бути присутнім в судовому засіданні 20.12.2016 року по даній справі, представництво інтересів відповідача могло також здійснюватися будь-якою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та обставина, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті.

20.12.2016 року позивачем до суду подані додаткові пояснення в яких товариство вказує, що виконати вимоги ухвали суду та надати належним чином засвідчену копію додатку № 2 до договору № 2015/ТП-БО-2011196 від 09.12.2015р. - позивач не має можливості, оскільки вказаний додаток до договору сторонами не укладався так як мав містити розрахунок втрат і витрат природного газу в мережі по газоспоживному обладнанні відповідача, але враховуючи їх фактичну відсутність в період листопад-грудень 2015 року необхідності в укладанні такого додатку у сторін не виникло.

20.12.2016 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

09 грудня 2015 року між сторонами був укладений договір № 2015/ТП-БО-2011196 В«на постачання природного газу за регульованим тарифомВ» згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався постачати природний газ (далі-газ) відповідачу, як споживачу, в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 1.2 договору вказано, що передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання визначається сторонами в додатку № 1 до договору.

За умовами пунктів 2.2 та 2.3 договору облік обсягів газу, що поставляється на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами користування та Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26 січня 2006 року за № 67/11941.

Обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об'єктів споживача за даними комерційних вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до договору.

Пунктами 3.6, 3.7 та 3.9 договору встановлено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного споживачем та газорозподільним/газотранспортним підприємством відповідно до пункту 2.5 розділу ІІ договору.

Постачальник до п'ятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником постачальника.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

В пунктах 4.6, 4.7 договору, сторони дійшли згоди про таке: Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної/щодекадної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду…

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок газорозподільного/газотранспортного підприємства за договором на розподіл/транспортування природного газу.

Згідно п. 10.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і поширює свою дію на відносини, які склалися між сторонами починаючі з 1 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно приписам ст.ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ в період з листопада по грудень 2015 року на загальну суму 119920,06 грн., що вбачається з наступних доказів наданих позивачем:

Акт № МКЗ00007643 приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 року на 34752,11 грн.;

Акт № МКЗ00010153 приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 року на 85167,95 грн.

Згідно положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до змісту ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно наданих позивачем доказів, вбачається, що відповідач не здійснив оплату за отриманий природний газ в наслідок чого у останнього за вищенаведеними актами перед позивачем дійсно виникла заборгованість в сумі 119920,06 грн. (34752,11 грн. + 85167,95 грн.).

Відповідач не надав суду докази, які спростовують доводи позивача та свідчать про сумлінне (вчасне та повне) виконання взятих на себе грошових зобов'язань за договором № 2015/ТП-БО-2011196 від 09.12.2015 року.

Навпаки, як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідач визнає заборгованість в сумі 119920,06 грн. за отриманий від позивача природний газ по договору № 2015/ТП-БО-2011196 від 09.12.2015 року в період з листопада по грудень 2015 року.

Таким чином, суд погоджується з позивачем стосовно наявності перед ним у відповідача по договору № 2015/ТП-БО-2011196 від 09.12.2015 року заборгованості на суму 119920,06 грн., розмір якої є обгрунтовним, доведеним та підлягає задоволенню.

Згідно норм ст. 610, п. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За умовами п. 6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Беручі до уваги наведені норми, наявну прострочену заборгованість відповідача перед позивачем, останній по даній справі має законне право на стягнення з боржника неустойки.

Отже, перевіривши нараховану позивачем до стягнення з боржника пеню в розмірі 24830,77 грн. за період з 04.12.2015р. по 05.07.2016 року, суд дійшов висновку, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки за здійсненим судом розрахунком, вірний розмір пені, який підлягає стягненню становить в сумі 24800,66 грн.

Встановивши факт прострочення відповідачем виконання по даній справі зобов'язань по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт суд погоджується з правом позивача на застосування до спірних відносин правил ст. 625 ЦК України, згідно яких боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки грошових втрат, заявлених кредитором до стягнення з боржника по даній справі, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3115,79 грн. за період з 04.12.2015р. по 07.11.2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Період же нарахування заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6788,45 грн. з грудня 2015р. по вересень 2016р. підлягає уточненню з урахуванням вимог положень ст. 625 ЦК України та датою подачі позовної заяви до суду (15.11.2016 року). Так, вірним періодом нарахування інфляційних за прострочення відповідачем оплати за поставлений позивачем природний газ по договору № 2015/ТП-БО-2011196 від 09.12.2015 року на суму 119920,06 грн. слід вважати з грудня 2015р. по жовтень 2016 року.

Тому, за підрахунком суду розмір інфляційних з грудня 2015р. по жовтень 2016р. виявився більшим ніж заявлено позивачем, отже задоволенню підлягає розмір інфляційних за розрахунком позивача - в сумі 6788,45 грн.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини суд, з урахуванням вищевикладеного, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області (54056, м.Миколаїв, вул. Новозаводська, 1Б, код ЄДРПОУ 08806381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Миколаївгаз ЗбутВ» (54003, м.Миколаїв, вул. Погранична, 159, п/р 26036301759524 філія МОУ АТ В«ОщадбанкВ» , МФО 326461, код ЄДРПОУ 39589483) - 119920,06 грн. основного боргу, 24800,66 грн. пені, 6788,45 грн. - інфляційних, 3115,79 грн. - 3% річних та 1364,22 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 23.12.2016 р.

Суддя О.Г. Смородінова