Ухвала

від 21.12.2016 по справі 916/1491/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"21" грудня 2016 р. Справа № 916/1491/16

За позовом : Відкритого акціонерного товариства "Минский завод автоматических линий имени ОСОБА_1";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕФАНТ"

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2- за довіреністю від 23.06.2016р.

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство "Минский завод автоматических линий имени ОСОБА_1" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕФАНТ" про стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області порушено провадження по справі №916/1491/16.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Вибір права або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотну дію і є дійсними з моменту вчинення правочину, але не можуть: 1) бути підставою для визнання правочину недійсним у зв'язку з недодержанням його форми; 2) обмежити чи порушити права, які набули треті особи до моменту вибору права або зміни раніше обраного права.

Умовами договору №09/2013 від 05.03.2012р. передбачено: що в решті, що не передбачено даним договором сторони керуються діючим законодавством Республіки Білорусь, Положенням про поставку товарів в Республіці Білорусь, затвердженою постановою Кабінету міністрів РБ від 08.07.1996р. №444 в частині що не суперечить ГК РБ.

Отже, зі змісту вказаного договору вбачається, що сторони здійснили вибір права, яке застосовується до відносин, не урегульованих договором №09/2013 від 05.03.2012р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.

Згідно з ст.ст. 32, 33 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Відповідно до ст. 43, п.п. 16, 17 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У спірних відносинах що не урегульовані вказаним договором, має застосовуватись законодавство Республіки Білорусь.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.

Згідно з ст. 125 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Сторонами не подано суду документів, що підтверджують зміст норм права Республіки Білорусь, які діяли у період з 05.03.2012 по даний час, в частині відносин:

- укладання та виконання договорів поставки;

- прав та обов'язків сторін за договором поставки;

- що регулюються положенням про поставку товарів в Республіці Білорусь, затвердженою постановою Кабінету міністрів РБ від 08.07.1996р. №444.

При цьому, ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" та ст. 125 ГПК України надає суду право звертатись до компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням за правовою допомогою з метою встановлення змісту норм права, які мають застосовуватись до спірних відносин між сторонами.

Відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 29.06.2016р. суд дійшов висновку, що провадження у даній справі слід зупинити до надходження до господарського суду Одеської області відповіді від Міністерства юстиції Республіки Білорусь на дане звернення суду про правову допомогу. З метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, провадження було зупинено до 12 жовтня 2016р. однак на даний момент від Міністерства юстиції Республіки Білорусь на звернення суду про правову допомогу не надійшло відповіді, а тому обставини, які зумовили зупинення провадження по справі не перестали існувати.

Станом на 21.12.2016р. до господарського суду Одеської області не надійшло відповіді від Міністерства юстиції Республіки Білорусь на звернення суду про правову допомогу, а тому обставини, які зумовили зупинення провадження по справі не перестали існувати.

Керуючись ст.ст. 79, 86, 125 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Поновити провадження у справі № 915/1491/16 з 21 грудня 2016р.

2. Зупинити провадження у справі № 915/1491/16 до надходження до господарського суду Одеської області відповіді від Міністерства юстиції Республіки Білорусь на звернення суду про правову допомогу.

Суддя О.Ю. Оборотова