Ухвала

від 20.12.2016 по справі 921/797/16-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"20" грудня 2016 р.Справа № 921/797/16-г/14 УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

Суддя Руденко О.В. , розглянувши позовну заяву Малого приватного підприємства "Смолоскип" до ОСОБА_1 про визнання Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі приватного підприємства №1/28/16 від 10.03.2016 р., додатку до договору №б/н від 11.04.2016 р., додатку №6 до договору №1/28/16 від 10.01.2016 р., додатку №5 до договору №1/28/16 від 10.03.2016 р. неукладеними, встановив порушення п.1 ст.62 ГПК України.

Так, у мотивувальній частині позовної заяви МПП "Смолоскип" вказує на те, що його вимоги про визнання неукладеним оспорюваного правочину належать до категорії спорів, які виникають з корпоративних відносин, а відтак підлягають розгляду господарським судом.

В той же час, частиною 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи , пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією , отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Згідно зі статтею 83 Цивільного кодексу України, яка визначає організаційно-правові форми господарюючих суб'єктів, юридичні особи, у тому числі і приватні підприємства, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Разом з тим, у законі відсутні спеціальні вказівки щодо приватних підприємств.

Натомість, стаття 8 Цивільного кодексу України передбачає можливість застосування аналогії закону або аналогії права. Зокрема, у наведеній правовій нормі зазначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З наведеного, та враховуючи організаційно - правову форму ПП "Золотопотіцьке", суд при вирішенні питання щодо підвідомчості даного спору, зважає на правові позиції, які викладені Пленумом Вищого господарського суду України у постанові № 4 від 25.02.2016 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин". Крім того, за приписами ст.8 ЦК України, з питань, що не врегульовані законодавством судом застосовуються положення правових актів, які регулюють діяльність господарських товариств.

Так, у пункті 1.7 вищевказаної постанови Пленум вказав, зокрема, що до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктивного складу сторін спори між набувачем права власності на частку в статутному капіталі та учасником ТОВ або ТДВ про право власності.

Позивач подав позов як засновник Приватного підприємства "Золотопотіцьке".

Водночас, його контрагент за спірним договором, ОСОБА_1, на час укладення даного правочину , 10.03.2016 року, учасником (засновником, співзасновником, тощо) господарюючого суб'єкта не являвся, правомочностями які із цього випливають не володів, а був саме набувачем права власності на частку у статутному капіталі ПП "Золотопотіцьке".

Враховуючи зазначене, у суду є підстави вважати, що між сторонами даного правочину виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору купівлі - продажу та стосуються взаємних прав та обов"язків набувача та власника частки у статутному капіталі юридичної особи.

Таким чином, даний спір не є спором, що виникає з корпоративних відносин, в розумінні п.4 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Участь фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності у господарському процесі допускається лише у випадках, передбачених законодавчими актами України, як то корпоративні спори.

Відтак, оскільки позов подано до ОСОБА_1, який у даний правовідносинах виступає як фізична особа без статусу суб'єкта господарської діяльності, та враховуючи, що такий спір не є корпоративним, даний позов не підлягає вирішенню у господарських судах України.

З огляду на наведене, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви Малого приватного підприємства "Смолоскип" до ОСОБА_1 про визнання Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі приватного підприємства №1/28/16 від 10.03.2016 р., додатку до договору №б/н від 11.04.2016 р., додатку №6 до договору №1/28/16 від 10.01.2016 р., додатку №5 до договору №1/28/16 від 10.03.2016 р. неукладеними.

Враховуючи викладене та керуючись п.1 ст.62, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Малому підприємству "Смолоскип" (вул. Галицька, 149, м. Бучач, Тернопільська обл., 48400, іден. код 14055068) у прийнятті позовної заяви від 07.12.2016р.

2. Позовну заяву від 07.12.2016р. та додані до неї матеріали (всього на 60-ти арк. та конверт) повернути Малому підприємству "Смолоскип" (вул. Галицька, 149, м. Бучач, Тернопільська обл., 48400, іден. код 14055068).

Суддя О.В. Руденко